20 березня 2018 року справа № 810/4256/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградовою О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках,
7 грудня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по страхових внесках у розмірі 1 744 грн 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується повідомленням-розрахунком та вимогою про сплату боргу (а. с. 2-3).
Сторони у судове засідання не прибули, клопотань не подавали, відповідач письмовий відзив проти позову не подавав.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
Відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець та як платник страхових внесків перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України у м. Василькові та Васильківському районі (а.с. 5).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-розрахунок, в якому відповідачу повідомлялось про необхідність сплати 1 744,80 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з несплатою вказаної заборгованості у добровільному порядку позивачем подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058 (далі - Закон №1058).
Згідно з вимогами до п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Як убачається п.п.2 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058, особи зазначені в пунктах 3 і 4 ст. 11 Закону № 1058 України сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами п. 5 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками є: застраховані особи, зазначені в п. 3 і 4 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Як убачається п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Отже, недоїмка встановлюється після настання однієї з обставин - або не нарахування страхувальником сум страхових внесків, або не сплата у строки, визначені ст. 20 Закону України № 1058.
Як убачається ч. 1 ст. 1 Закону № 1058, мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до вимог ч. 10 п. 1 ст. 106 Закону № 1058 за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, зазначених у частині дев'ятій цієї статті, сум інвестиційного доходу, одержаного від інвестування коштів Накопичувального фонду, за несвоєчасне перерахування за платіжними документами виконавчих органів Пенсійного фонду та несвоєчасне зарахування на банківські рахунки сум коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду, які використовуються на цілі, передбачені цим Законом, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування) та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.
У зв'язку з тим, що не здійснювалась доплата до мінімального страхового внеску відповідно до Закону № 1058 та на підставі картки особового рахунку платника відповідачу виставлено вимогу від 22 вересня 2016 р. № Ф 43 на загальну суму 1 744 грн. 80 коп., з яких недоїмка із внесків - 744 грн. 80 коп.; фінансових санкцій (штрафи) - 00 грн. 00 коп; пеня - 00 грн. 00 коп.) (а.с. 9).
Вимога про сплату боргу відповідачем оскаржена не була, доказів добровільної сплати суми грошового зобов'язання за страховими внесками відповідачем не надано.
Згідно з вимогами абз. 11 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 п. 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Як убачається з п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції № 21-1, платниками страхових внесків є: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Таким чином, зазначене грошове зобов'язання є узгодженим та підлягає обов'язковому перерахуванню до бюджету в рахунок погашення заборгованості.
Судом встановлено, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем не сплачена та складає 1 744 грн. 80 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 241-246, пп. 15.5 п. 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України суд,
позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заборгованість по страхових внесках у сумі 1 744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Виноградова О.І.