Справа № 815/5455/17
16 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,
за участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника третьої особи ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тузлівської сільської рада Татарбунарського району Одеської області до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Пансіонат «Енергетик» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Тузлівської сільської рада Татарбунарського району Одеської області до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Пансіонат «Енергетик», за результатом розгляду уточнень до позову (арк.с.38-43) позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комінального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_4, індексний номер: 36535698 від 09.08.2017 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на будівлі та споруди пансіонату «Енергетик»; скасувати запис № 21792479 від 09.08.2017 року про право власності Дочірнього підприємства «Пансіонат «Енергетик» на нерухоме майно на будівлі та споруди пансіонату «Енергетик», внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - індексний номер: 36535698 від 09.08.2017 року.
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначав, що держаним реєстратором були здійсненні незаконні дії щодо реєстрація права власності об'єкту нерухомості за третьою особою, оскільки документи були надані не в повному обсязі, оскільки був відсутній технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
В подальшому, після надання суду технічних паспортів, які виготовлені ФОП ОСОБА_5 станом на 26.07.2017 року на замовлення ДП «Пансіонат «Енергетик» та які були надані для проведення державної реєстрації права власності, матеріалів реєстраційної справи, представник позивача у судовому засіданні, 16.03.2018 р пояснила суду, що рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, оскільки будівлі, на які видані технічні паспорти у 2017 році є самочинними.
Згідно з актами від 27.09.2004 року, у 2011 році на час укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, ДП «Пансіогнат «Енергетик» ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» складався з: туалету, душової, умивальнику, вигрібної ями, закусочної на 30 місць. Представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушено право власності Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на земельну ділянку на якій знаходяться будівлі ДП «Пансіонат «Енергетик». Так, представник позивача вказує, що у третьої особи виникає право ставити питання щодо переходу права власності на земельну ділянку.
Представник третьої особи у судовому засіданні зазначав, що вважає адміністративний позов таким, що не належить до задоволення, оскільки за третьою особою правомірно зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна. Оскільки державному реєстратору був наданий повний пакет документів, які підтверджують право набуття права власності.
Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату,час і місце судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з {… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийняття держаним реєстратором рішення про реєстрацію права власності.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.
В даному випадку, з огляду на зібрані у справі матеріали, позивачем оскаржено рішення суб'єкта владних повноважень, яке фактично стосується права власності третьої особи на об'єкт нерухомого майна, саме з підстав незгоди з фактом набуття відповідного права третьою особою у зв'язку із самочинним будівництвом.
Вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що даний спір стосується не стільки правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, скільки правомірності здійснення третьою особою будівництва/перебудови приміщень та отримання технічних паспортів, які стали підставою для прийняття такого рішення. Крім того, представник позивача неодноразово наголошував на тому, що третя особа порушує право власності Тузлівської сільської ради на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі щодо яких прийнято рішення державним реєстратором про реєстрації права власності за третьою особою.
Таким чином, суд вважає, що у межах спірних правовідносин фактично розглядається питання щодо порушення саме цивільного права позивача, як власника земельної ділянки, тобто існує спір про право, а тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України: суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.
Керуючись. п.1 ч.1 ст.238, ст. 239, 248, 250, 294, 295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Тузлівської сільської рада Татарбунарського району Одеської області до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Пансіонат «Енергетик» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності
Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду відповідно до п.15.5 Розділу VII Перехідні Положення КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний судом 21 березня 2018 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.