19 березня 2018 року № 810/707/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:
- зобов'язати відповідача провести позивачу індексацію пенсії у розмірі 224,4 % відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по України за період з серпня 2015 року по жовтень 2017 року включно,
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому у здійсненні починаючи із 17.08.2015 індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують його права, а тому просить суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.
Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113328002883 копію ухвали про відкриття спрощеного провадження відповідачем отримано 27.02.2018.
Проте, у встановлений законом строк відповідачем відзиву на позовну заяву суду не надано, у зв'язку із чим рішення у справі приймається судом за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії у розмірі 224,4 % відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по України за період з серпня 2015 року по серпень 2017 року включно.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається, що позивач перебуває на обліку у Вишгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком із 17.09.2015 (а.с. 8).
Позивач 12.01.2018 звернувся до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із завою (а.с. 7), в якій просив здійснити індексацію пенсії помісячно із 17.08.2015 по жовтень 2015 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 226,4%.
Листом від 26.01.2018 № 19/Ш-01 (а.с. 8) відповідач відмовив у проведення індексації, мотивуючи це тим, що позивач є працюючим пенсіонером і до складових його пенсії входить державна адресна доплата до прожиткового мінімуму.
Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-ХІІ).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації (поріг індексації установлено в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016) і 103 відсотка (після 01.01.2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Пунктом 4 цього ж Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Пунктом 9 Порядку (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у випадку, якщо призначена сума пенсії не досягає мінімального прожиткового рівня, пенсіонеру здійснюється доплата до мінімального розміру пенсії і мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб.
Як свідчить аналіз вищезазначених норм чинного законодавства, індексація пенсії працюючого пенсіонера, якому здійснюється доплата до мінімального розміру пенсії і мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб не здійснюється.
З матеріалів справи, зокрема, змісту листа Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 26.01.2018 № 19/Ш-01 (а.с. 8), вбачається, що позивач є працюючим пенсіонером і до складових його пенсії згідно із статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» входить державна адресна доплата до прожиткового мінімуму.
Будь-яких доказів, які б спростовували вказані обставини позивачем суду не надано.
Враховуючи наведене та з огляду на те, що у складі пенсійної виплати позивач мав доплату до прожиткового мінімуму згідно з абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно, позивач не має права на індексацію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.10.2015 (справа № 264/7745/14-а).
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії у розмірі 224,4 % відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по України є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, суд зазначає наступне.
Так, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 набрав законної сили 11.10.2017.
Проте, згідно із абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що відповідачем проведено перерахунок виплачуваної йому пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %, і що внаслідок такого перерахунку відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 77, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.