33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 березня 2018 року Справа № 924/53/18
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Вавринчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУД-СТ" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2018 року у справі № 924/53/18 (суддя Вибодовський О.Д.)
за позовом Приватне підприємство "Буд -СТ"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК"
до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору грошової позики
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився,
ПП "БУД-СТ" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до ТзОВ "КІН-ТАК" та до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору грошової позики, який укладено між ОСОБА_1 та ЗАТ "Хмельницьклегпром" 12.01.2004 року.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2018 року позовні матеріали повернуто ПП "БУД-СТ" без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПП "БУД-СТ" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 31.01.2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги, ПП "БУД-СТ" посилається на те, що суд першої інстанції, на думку скаржника, дійшов невірного висновку про те, що позовна заява Приватного підприємства підлягає розгляду у межах справи № 924/883/16 про банкрутство ТзОВ "КІН-ТАК".
Від представника ТзОВ "КІН-ТАК" на адресу аеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого ТзОВ "КІН-ТАК" просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представники учасників провадження не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання учасники провадження належним чином повідомлені про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за їх відсутності у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПП "БУД-СТ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "БУД-СТ" в обгрунтування звернення до господарського суду з позовом, послався на те, що 12.01.2004 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Хмельницьклегпром" (правонаступником прав і обов'язків якого є ТзОВ "Кін-Так") укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав ЗАТ "Хмельницьклегпром" кошти в розмірі 4487600 грн. 27.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ "Кін-Так" з вимогою повернути суму позики з відповідними процентами та іншими платежами, однак, ТзОВ "Кін-Так" вказане зобов'язання не виконав. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду віж 08.01.2017 року стягнуто з ТзОВ "Кін-Так" на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 4487600 грн., 6291262, 39 грн. процентів, 42084, 46 % грн. 3% річних, 497358, 72 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/883/16 задоволено заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника ТзОВ "Кін-Так" на суму 4487600 грн. та зобов'язано розпорядника майна внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в межах справи про банкрутство про визнання грошових вимог до боржника на суму 19754755, 53 грн., що являють собою штрафні санкції з вищевказаним договором позики. Враховуючи зазначені обставини, скаржник вважає, що договір грошової позики від 12.01.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "Хмельницьклегпром" (правонаступником якого є ТзОВ "Кін-Так") укладено без наміру настання правових наслідків, які обумовлювались цим правочином та з метою приховування справжніх намірів учасників правочину, що стало наслідком протиправного збільшення боргових зобов'язань ТзОВ "Кін-Так" перед власним засновником ОСОБА_1 в розмірі 4487600 грн. на підставі вказаного договору та в свою чергу порушення права ПП "БУД-СТ" як кредитора ТзОВ "Кін-Так" на отримання від останнього грошових коштів у розмірі 1407364, 55 грн.
Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2016 року порушено провадження у справі № 924/883/16 про банкрутство ТзОВ "Кін-Так", введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рудого А.М.
Згідно ч. 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Разом з тим, провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії з урахуванням встановлених Законом про банкрутство особливостей.
Провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому ГПК України з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, перевалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
В силу ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Крім цього, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 9 ст. 30 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).
Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що кореспондується зі спрямованістю Закону про банкрутство на концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника у межах цього провадження, залучення усього його майна до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 910/10829/17.
В силу ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Згідно з ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Скаржник не надав суду належні та достатні докази, які могли б слугувати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, відтак, враховуючи вищенаведені приписи Закону про банкрутство, норми ГПК України, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що ПП "БУД-СТ" мало б звернутися з даним позовом в межах справи про банкрутство без порушення нової справи на підставі подання заяви, а не позовної заяви, враховуючи той факт, що ПП "БУД-СТ" у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір грошової позики, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "Хмельницьклегпром" 12.01.2004 року.
Керуючись ст. ст. 73-74, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУД-СТ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2018 року у справі № 924/53/18 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали справи № 924/53/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.