вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"21" березня 2018 р. Справа№ 910/10572/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
без виклику сторін
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відвід колегії суддів заявлену при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р.
у справі №910/10572/17 (головуючий суддя Ковтун С.А., судді Грєхова О.А., Удалова О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р. позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» на користь ПАТ «Банк Михайлівський» 110359000,00 грн. боргу за кредитом, 30934431,50 грн. заборгованості за процентами, 3874764,43 грн. пені за несвоєчасно сплаченими процентами, 65646,20 грн. штрафу, 1981313,46 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» до Державного бюджету України 240000,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р., встановлено ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 р. розгляд апеляційної скарги ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
19.03.2018 р. через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.
Заява ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відвід колегії суддів мотивована тим, що у ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» виникли сумніви в неупередженості та безсторонності колегії суддів, оскільки вказаною колегією безпідставно було відмовлено скаржнику, не з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилався останній, у задоволенні поданих ним клопотань про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення судової економічної експертизи з фінансово-кредитних операцій.
Відповідно до п.п. 1-3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Колегія суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, в зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 р. провадження у справі було зупинено, матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2018 р. заяву ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відвід колегії суддів передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Алданової С.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Згідно пп. 7, п. 11 ст. 39 ГПК України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід судді Зеленіна В.О. дійшла висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 03.05.2007 р. суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 66).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993 р., Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 р. у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII) (п.п. 104-107).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 р. зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (п. 50).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, згідно п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Розглянувши заяву ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А., суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування, в розумінні ст. ст. 35, 36 ГПК України, не можуть бути підставою для відводу колегії суддів.
За таких обставин, керуючись ст. 35, 36, 39, 234 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк