вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" березня 2018 р. Справа№ 910/5221/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Кравченко Х.С.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. (повний текст складено 04.08.2017р.)
у справі №910/5221/17 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
до відповідача-1 Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ"
відповідача-2 Державної іпотечної установи
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про припинення дій, що порушують право та зобов'язання вчинити дії,-
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Державної іпотечної установи про:
- застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р. шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження №14523603 від 05.09.2014р. на рухоме майно Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", переданого в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р., та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису;
- зобов'язання Державної іпотечної установи утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передані в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014р. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Позовні вимоги мотивовані недійсністю договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014р., на підставі якого виникло обтяження за № 14523603 від 05.09.2014р., застосування наслідків недійсності договору застави майнових та підставністю вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису. Позивач також вказував на обґрунтовану у нього підозру, що відповідач-2 у майбутньому може ініціюватиме реєстрацію нових обтяжень на підставі недійсного договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р. укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження № 14523603 від 05.09.2014р. на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта Банк", переданого в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р., та вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис № 55, а саме: боржник: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", код: 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; вид обтяження: приватне обтяження; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 05.09.2014 16:36:57 за № 14523603; підстава обтяження: Договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р., Державна іпотечна установа. Стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 600,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки застава, яка виникла на підставі договору, визнаного недійсним в судовому порядку, є припиненою, правові підстави для обтяження предмету застави відсутні. У задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-2 утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави відмовлено судом у зв'язку з передчасністю такої вимоги.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державна іпотечна установа звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт також просив припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача-1.
Скаржник вказував, що він не є належним відповідачем, оскільки вимоги про скасування обтяжень у Державному реєстрі не можуть бути до нього пред'явлені. Крім цього, за твердженням заявника, зміст задоволених судом та зазначених у резолютивній частині рішення вимог, відрізняється від вимог, заявлених позивачем.
19.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/5221/17, відповідно до якої апелянт просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким в цій частині позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що у нього існує обґрунтована підозра вважати, що відповідач-2 у майбутньому ініціюватиме реєстрацію нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.
Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017р. апеляційні скарги прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 15.11.2017р.
03.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід.
14.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
14.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу відповідача-2.
15.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу позивача.
15.11.2017р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. на лікарняному.
15.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про здійснення фіксації судового засідання технічним засобом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017р. розгляд апеляційних скарг призначено на 04.12.2017р.
04.12.2017р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про відвід судді Руденко М.А. Задоволено заяву судді Руденко М.А. про самовідвід у справі №910/5221/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р., змінено та сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 24.01.2018р.
24.01.2018р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. розгляд справи №910/5221/17 призначено на 05.02.2018р.
05.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. апеляційне провадження у справі № 910/5221/17 зупинено та справу передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.) у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про відвід судді Дідиченко М.А. від розгляду справи № 910/5221/17 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018р. апеляційне провадження у справі № 910/5221/17 поновлено та справу призначено до розгляду на 01.03.2018р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. оголошено перерву до 05.03.2018р.
Представники відповідача-1 та третьої особи до судового засідання, що відбулось 05.03.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (надалі - AT "Дельта Банк", банк) та Державною іпотечною установою (надалі - ДІУ, клієнт) укладено Договір банківського рахунку №26/995-070, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту в момент підписання договору. Підписання договору клієнтом підтверджує ознайомлення його з тарифами та відсутність заперечень щодо них.
Відповідно до пункту 1.2 договору банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором банківського рахунку, 04.09.2014р. між банком (заставодавець) та клієнтом (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 (далі - договір застави), відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами: №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р.; №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012р.; №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013р.; №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р., детальна інформація щодо яких та структура їх забезпечення наведена у додатку №1 до договору (далі - майнові права).
Сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладення договору складає 1 441 396 562,46 грн. (п. 1.2. договору застави).
Крім цього, 04.09.2014р. між сторонами укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 (надалі - договір відступлення права вимоги), згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору (надалі - права вимоги).
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51674128 від 10.03.2017р., 05.09.2014р. Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі зазначеного вище договору застави зареєстровано приватне обтяження за №14523603 щодо майнових прав AT "Дельта Банк" на користь ДІУ, про що внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис за №55.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016р. у справі №910/6052/16 за позовом AT "Дельта Банк" до ДІУ про визнання недійсними договорів, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017р., визнано недійсними договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р. та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 від 04.09.2014р.
Враховуючи визнання недійсними в судовому порядку вказаних правочинів, позивач звернувся до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (надалі - ДП "НІС", відповідач-1) із листом №2090 від 16.03.2017р. щодо вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому просив припинити обтяження за №14523603 від 05.09.2014р., шляхом вилучення запису за №55.
У відповідь відповідач-1 надав позивачу лист № 1376/082-14 від 28.03.2017р., в якому зазначав, що припинення обтяження рухомого майна, може бути здійснено на підставі заяви обтяжувача або рішення суду, яке набрало законної сили.
Позивач звернувся до відповідача-2 із листом № 2795 від 06.04.2017р. щодо вилучення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому просив ДІУ звернутися до ДП "НІС" із заявою про припинення обтяження за №14523603 від 05.09.2014р.
У відповідь на вказаний лист відповідач-2 листом №2894/15 від 10.05.2017р. повідомив позивача, що на його думку звернення останнього є передчасним та безпідставним.
За твердженням позивача, наявність на момент розгляду справи, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (надалі - ДРОРМ, Державний реєстр обтяжень) чинного обтяження на користь ДІУ за №14523603 від 05.09.2014р. та запису за №55 внесених на підставі недійсного договору застави, створюють значні перешкоди для AT "Дельта Банк" у здійсненні повного комплексу правомочностей власника (зокрема, вільного та безумовного розпорядження) належними позивачу майновими правами, які були предметом договору застави.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про застосування наслідків недійсності договору застави шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного обтяження та вилучення з реєстру відповідного запису, та про зобов'язання відповідача-2 утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Обставини недійсності договору застави та договору відступлення права вимоги встановлені в межах справи №910/6052/16 є преюдиціальними (у відповідності до ст. 75 ГПК України) для даної справи та не потребують повторному доведенню.
Апелянт (відповідач-2) вважав, що недійсний договір, в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, тому суд першої інстанції дійшов невірного висновку про припинення застави, що виникла на підставі договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р.
Дійсно, недійсний правочин не породжує правових наслідків, крім наслідків, пов'язаних з недійсністю правочину. Недійсність правочину означає, що правочин не відбувся як юридичний факт, з яким у сторін виникли, змінились або припинилися цивільні права та обов'язки.
Отже, висновок суду першої інстанції, що внаслідок недійсності договору застави застава припинилася, суперечить засадам та духу цивільного законодавства. Поряд з цим, до правовідносин, які виникли внаслідок недійсності правочину застави, не підлягають застосування приписи ст. 593 ЦК України. Недійсність застави означає, що обтяження як такого не виникло, його реєстрація була здійснена неправомірно.
З моменту набрання законної сили судовим рішення, яким визнано недійсним договір застави, сторони зобов'язані, в силу закону, вчинити дії, пов'язані з відновленням становища, яке існувало між ними, до вчинення недійсного правочину.
З матеріалів справи випливає, що заставодержатель (відповідач-2) не вчинив дій, необхідних для погашення запису про заставу, а тому заставодавець, як особа, яка зацікавлена у найскорішому припиненні такого запису, вправі подати позов про погашення реєстраційного запису про обтяження.
Проте, відповідач-2 вказаної дії не вчинив. Станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом запис про реєстрацію обтяження не скасовано, що свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а згідно зі ст. 16 названого Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Статтею 16 ЦК України і ст. 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відновлення становища, яке існувало до порушення.
При цьому, позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Даний спір виник внаслідок невчиненням дій саме відповідачем-2, тому доводи апелянта про те, що він є неналежним відповідачем, колегією суддів відхиляються.
Доводи апелянта (відповідача-2) про те, що зміст задоволених судом та зазначених у резолютивній частині рішення вимог відрізняється від вимог, заявлених позивачем, колегіє суддів відхиляються, оскільки відмінністю вимог апелянт помилково вважає конкретизацію судом першої інстанції у резолютивній частині рішення записів, які підлягають вилученню. Місцевим господарським судом спір було розглянуто в межах заявлених банком (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) позовних вимог.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача-2 утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передані в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014р., то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Така формула не передбачає можливості захисту превентивними способами (позовами).
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Водночас за змістом наведених норм, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач, погоджуючись із передчасністю своєї вимоги (відсутністю на даний час порушення права), вказував, що у нього існує обґрунтована підозра вважати, що відповідач-2 у майбутньому ініціюватиме реєстрацію нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.
Проте, відсутність на момент звернення до суду із даним позовом нових реєстрацій, здійснених другим відповідачем на підставі недійсного договору застави, а існування лише підозри щодо можливості вчинення у майбутньому відповідних дій Державною іпотечною установою, унеможливлює задоволення позовних вимог.
Твердження апелянта (позивача у справі) наведеного не спростовує та, відповідно, не може бути підставою для задоволення позову повністю.
За вказаних обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права позивача, передані в заставу на підставі недійсного договору застави майнових прав не підлягають задоволенню.
Доводи скаржників правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/5221/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/5221/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5221/17 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко