вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"24" січня 2018 р. Справа№ 910/9987/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Чорної Л.В.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання Камінській Т.О.,
за участю представників:
від позивача: Бондаренко М.Г. довіреність № 36 від 31.08.17
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи-1: ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_4, ОСОБА_4 довіреність № ордер ХС №043955 від 13.12.17
від третьої особи-2: Голік О.А. довіреність № 27-26501/17 від 27.12.17
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 (дата підписання 20.06.2017)
у справі № 910/9987/16 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:
1. ОСОБА_3,
2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 445 486,24 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6267. Зокрема, позивач просив:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 та повернути оригінали документів отримані, відповідно до актів приймання-передачі від 27.05.2015, зокрема, документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2): кредитний договір № 129 від 03.06.2013, додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В.,за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про держану реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1;
- внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме:
про суб'єктів в записі про іпотеку: 1162881, змінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»;
про суб'єктів в записі про обтяження: 1163170, змінити обтяжувача товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на обтяжувача Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
До початку розгляду справи по суті, під час нового розгляду у суді першої інстанції позивач змінив предмету позову, подавши відповідну заяву. Зокрема, позивач просив:
- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого за № 6267, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, зокрема, документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2): кредитний договір № 129 від 03.06.2013, додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про держану реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445486,24 грн..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/9987/16 позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, задоволено частково.
Визнано наявність у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 та іпотечним договором, посвідченим 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим № 1280.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), а саме: кредитний договір № 129 від 03.06.2013, додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про держану реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/9987/16 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання наявності у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 та іпотечним договором, посвідченим 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою C.B. за реєстровим № 1280, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів щодо позичальника банку - ОСОБА_3 та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити ПАТ «Український професійний банк» в задоволенні вказаних позовних вимог; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/9987/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» коштів, набутих останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Український професійний банк» в цій частині та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445 486,24 грн.; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/9987/16 залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні наслідків недійсності нікчемного правочину порушив ст. 204, абз.2 ч. 1 ст. 216, п.1 ч. 1 ст. 593, ст. 599 ЦК України, ч.5 ст. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Скаржник зазначає, що відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача коштів, набутих останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались апелянтом в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445 486,24 грн., суд першої інстанції обґрунтував тим, що нікчемність договору про відступлення права вимоги свідчить про не набуття відповідачем статусу кредитора до ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, та, відповідно, набуття відповідачем коштів від ОСОБА_3 без достатньої правової підстави, позивач не є особою, якій законом надано право вимоги повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави, що, на думку суду, свідчить про необґрунтованість позову в цій частині. Однак, як зазначає скаржник, як позивачем, так і відповідачем підтверджується той факт, що ОСОБА_3 повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 129 від 03.06.2013, а тому зобов'язання ОСОБА_3 з повернення кредитних коштів припинились внаслідок їх виконання належним чином, а тому припинилася і іпотека за іпотечним договором. Відтак, на момент прийняття оскаржуваного рішення право майнової вимоги до ОСОБА_3 не могла мати жодна особа в тому числі і позивач, оскільки такі права майнової вимоги припинились. Тому, не породжуватиме юридичних наслідків і зобов'язання відповідача повернути оригінали документів щодо позичальника банку - ОСОБА_3 Також, скаржник зазначає, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, він мав застосувати абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України та задовольнити позовні вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача коштів, набутих останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались апелянтом в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445486,24 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у складі колегії суддів: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. поновлено ОСОБА_3 строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/9987/16 до провадження, розгляд справи призначено на 18.10.2017.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Скрипки І.М.
Ухвалою від 18.10.2017 прийнято справу № 910/9987/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Скрипки І.М., розгляд справи призначено на 08.11.2017.
18.10.2017 третьою особою-1 подано додаткові письмові пояснення по справі.
Представник позивача 18.10.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4402/17 від 08.11.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.11.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Чорної Л.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 прийнято справу № 910/9987/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Чорна Л.В., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 22.11.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 розгляд справи відкладено на 20.12.2017.
23.11.2017 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення документу до матеріалів справи, а саме судової практики по аналогічним спорам.
З 15.12.2017 вступила в дію нова редакція Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а відтак, розгляд цієї апеляційної скарги відбувається саме за правилами вказаної редакції Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 розгляд справи відкладено на 11.01.2018.
04.01.2018 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення документу до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 розгляд справи відкладено на 24.01.2018.
19.01.2018 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів.
23.01.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву іншим учасникам справи.
Представник відповідача у судове засідання 24.01.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до п.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
26.05.2015 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги (далі - Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_3, а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 03.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим № 1280, предметом якого є іпотека належного боржнику житлового об'єкта, а саме: квартири загальною площею 68,30 кв. м, житловою площею 41,80 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, які були укладені між публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ОСОБА_3.
Відповідно до п. 2 Договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги, вказаний в п. 3 цього Договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Згідно з п. 3 Договору станом на 25.05.2015 заборгованість за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 становить 275770,38 грн..
За змістом п. 5 Договору за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 275770,38 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за такими реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: НОМЕР_5; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015».
Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 Договору).
27.05.2015 на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі прав вимоги, відповідно до п. 3 якого сторони підтвердили, що розрахунки за Договором здійснені в повному обсязі.
На виконання своїх договірних зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» платіжним дорученням від 27.05.2015 № 63 (#23033014) перерахувало позивачу 275770,38 грн. з призначенням платежу «плата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.2015».
Кошти були перераховані з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» № 2650262536, який був відкритий останнім 18.05.2015 у ПАТ «УПБ» за договором № 315-УОК, та зараховані на рахунок ПАТ «УПБ» № 29098430600129. Кошти надійшли на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» № 2650262536 25 травня 2015 року з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» № 26514625360245, відкритого в ПАТ «УМК» на підставі договору № 245.
Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.
Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію банку.
На виконання вказаної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення №158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" і розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" призначено Пантіну Л.О.
Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Як вбачається з витягу з протоколу № 9 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів), на виконання наказу № 26/ТА від 29.05.2015, у ході перевірки було встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за № 6267, укладено з порушенням вимог постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якою заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку; розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, на рахунки 2909 ( «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), чим було прямо порушено заборону, встановлену постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України; також виявлено, що умови договору відступлення, укладеного між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та надає відповідачу переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено, що договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6267, є нікчемним згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Повідомленням № 01-10/3266 від 03.08.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Український професійний банк" повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 згідно з положеннями ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вимагала повернути документи, отримані за актом приймання-передачі від 27.05.2015.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо повернення позивачу документації, яка була отримана ним на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, який, за його твердженнями, є нікчемним згідно з п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого за № 6267, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, зокрема, документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2): кредитний договір № 129 від 03.06.2013, додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про держану реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445486,24 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 вказаного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.
Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі: якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач вказав, що внаслідок укладення спірного договору банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції.
Статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надано Національному банку України у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку застосувати заходи впливу, до яких належить віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Правові наслідки віднесення банку до категорії проблемних визначені ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною 4 якої передбачено, що проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
30 квітня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 293/БТ, у зв'язку з наявністю фактів, які свідчать про здійснення ПАТ «УПБ» ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та іншим кредиторам банку, вирішено віднести ПАТ «УПБ» до категорії проблемних строком на 180 днів.
Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 Публічному акціонерному товариству "Український Професійний банк" встановлено обмеження у вигляді зобов'язання банку під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.
На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.
В розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Поняття консолідованого кореспондентського рахунку наведено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 за № 320. Відповідно до даної постанови консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Сама Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів, філій іноземних банків у національній валюті України.
Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція №22), безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Виходячи зі змісту пункту 1.12 Інструкції № 22 недостатність коштів на кореспондентському рахунку унеможливлює виконання розрахункового документу на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін. Дана норма встановлює послідовність дій банку в таких випадках, яка, станом на травень 2015 року полягала в необхідності:
взяття розрахункового документу платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;
надсилання письмового повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»;
вживання заходів для відновлення своєї платоспроможності.
Водночас, як вірно встановлено судом, кошти були перераховані з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» № 2650262536, який був відкритий останнім 18.05.2015 у ПАТ «УПБ» за договором № 315-УОК, та зараховані на рахунок ПАТ «УПБ» № 29098430600129. Платіж було здійснено за платіжним дорученням від 27.05.2015 № 63 (#23033014). Тобто, даний платіж є внутрішньобанківським платежем, що свідчить про невідповідність дій банку щодо його прийняття та виконання вимогам ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою проблемний банк зобов'язано здійснювати розрахунки виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Таким чином, оскільки платіж за платіжним дорученням від 27.05.2015 № 63 (#23033014) є таким, що не відповідає Закону України «Про банки і банківську діяльність», який встановлює інший механізм розрахунків у разі віднесення банку до категорії проблемних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що проведена ПАТ «УПБ» операція є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.
Наведене не дає підстав вважати що Договір, незважаючи на наявність у ньому умови про оплату відступленого права вимоги, за своєю суттю є оплатним.
З огляду на зазначене, доводи позивача про нікчемність Договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими.
Водночас, інші підстави, на які посилається позивач як на підстави нікчемності Договору (п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), суд першої інстанції визнав недоведеними з огляду на таке.
Пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою нікчемності правочину є взяття банком до визнання його неплатоспроможним зобов'язань, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Таким чином, необхідною умовою нікчемності такого правочину є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між правочином та неплатоспроможністю банку. Сам по собі факт неліквідності операцій за оспорюваним Договором, на яку посилається позивач, не є тією обставиною, яка би свідчила про наявність такого зв'язку. Фактично, у випадку, якби розрахунок за Договором було здійснено у порядку, передбаченому ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України, відсутні були б обставини, які би свідчили про неліквідність операції. Дане свідчить по відсутність причинно-наслідкового зв'язку між Договором та неплатоспроможністю банку.
За приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемними є правочини, укладені банком, умови яких передбачають платіж чи передання іншого майна з метою надання окремим кредиторам прав (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відступлення права вимоги - уступка вимоги, становить договірну передачу вимог первісного кредитора новому кредитові. Якщо відступлення права вимоги має оплатний характер, до цього договору слід застосовувати положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо передача права є безоплатною - положення про дарування.
Оскільки судом встановлено факт безоплатності Договору, вказана обставина є достатньою для визнання правочину нікчемним.
Наведені обставини свідчать, що основною метою укладення Договору було безоплатне набуття відповідачем права вимоги до ОСОБА_3. Кредиторські вимоги відповідача до банку були використані тільки як інструмент для створення формалізації оплатності даного Договору. А тому використання даного інструменту не свідчить про наявність мети надати відповідачу можливості позачергово задовольнити свої вимоги до банку, оскільки Договір переслідував ціль надати відповідачу право задовольнити свої вимоги не за рахунок банку, а за рахунок третьої особи.
Нікчемність Договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є самостійною та достатньою підставою для задоволення вимог про застосування наслідків недійсності правочину.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується (акти приймання-передачі від 27.05.2015), що на виконання п. п. 6, 8 нікчемного Договору відступлення банком були передані відповідачу права вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення та оригінали документів, що їх посвідчують, а саме: кредитний договір №129 від 03.06.2013; додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про держану реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.
З витягу з протоколу №9 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів вбачається, що після виявлення нікчемного правочину банком були вчинені дії щодо застосування наслідків його недійсності шляхом поновлення бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитного договору №129 від 03.06.2013, укладеного між банком та ОСОБА_3 з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення.
Повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Український професійний банк" № 01-10/3266 від 03.08.2015 про нікчемність договору відповідач отримав 13.08.2015, проте вимоги банку не визнав та документи не повернув.
З огляду на зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути банку документи щодо позичальника банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), а саме: кредитний договір № 129 від 03.06.2013, додатковий договір від 09.09.2013 про внесення змін до кредитного договору № 129 від 03.06.2013, іпотечний договір, посвідчений 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1280, договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 31.05.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., за реєстровим № 1609; витяг з державного реєстру правочинів № 9954993 від 31.05.2011; витяг про державну реєстрацію прав № 30309367 від 15.06.2011, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4295672 від 03.06.2013; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Однак, колегія суддів не повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь банку коштів, набутих внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 129 від 03.06.2013 у розмірі 445486,24 грн., з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив ОСОБА_3 про відступлення права вимоги повідомленням від 27.05.2015 вих. № 2705/15-07, яке отримано останнім 06.06.2015 (т. 1, а.с. 188-189).
Крім того, ОСОБА_3 отримав від позивача повідомлення від 26.05.2015 № 11/5-02/471/4 про відступлення права вимоги по кредитному договору № 129 від 03.06.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (т. 3 а.с. 52).
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій (т. 3 а.с. 54-78) на виконання Кредитного договору та Договору про відступлення прав вимоги ОСОБА_3 у період з 09.06.2015 по 04.06.2016 сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» 297532,10 грн.
При цьому, відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» вих. № 0706/16-01 від 07.06.2016, зобов'язання ОСОБА_3 за Кредитним договором № 129 від 03.06.2013 виконані повністю.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що у період з червня 2015 року по червень 2016 року на виконання умов кредитного договору №129 від 03.06.2013 третьою особою-1 було сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 297532,10 грн., однак, позивач просить стягнути з відповідача суму 445 486,24 грн. посилаючись на те, що позивач продовжував нараховувати відсотки за користування коштами та пеню за несвоєчасне повернення коштів за Кредитним договором.
Статтею 593 Цивільного кодексу України визначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ч. 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.06.2016 було зареєстровано припинення іпотеки за іпотечним договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання нікчемного правочину банком було передано відповідачу майнові права, а саме право вимоги до ОСОБА_3
Верховний Суд України в постанові від 30.01.2013 у справі №6-168-цс12 вказав, що майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами, а тому майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Тобто, в результаті реалізації особою наявного у неї майнового права (у тому числі, права вимоги) така особа набуває правомочності власника отриманого майна (у тому числі, грошових коштів).
Як зазначалось вище, у частині 2 статті 216 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до приписів частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 445 486,24 грн. підлягає задоволенню частково на суму 297 532,10 грн., сплачених ОСОБА_3 на виконання ним Кредитного договору № 129 від 03.06.2013, оскільки такі грошові кошти були отримані відповідачем як результат реалізації ним майнового права, отриманого внаслідок виконання нікчемного правочину.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні кошти ОСОБА_3 сплачував на користь відповідача як боржник, тобто виконуючи свої зобов'язання боржника за Кредитним договором і отримання таких коштів відповідачем жодним чином не змінює їх правову природу як коштів, сплачених в рахунок погашення боргового зобов'язання за договором. При цьому, спір між позивачем та відповідачем стосовно прав на такі кошти жодним чином не спростовує факту виконання боржником (ОСОБА_3) своїх зобов'язань з їх сплати, а судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи здійснюється оцінка наявності саме у відповідача правових підстав щодо володіння вказаними коштами та правові підстави щодо вимог позивача стосовно їх стягнення саме з відповідача.
В решті заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів позов задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги про визнання наявності у Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №129 від 03.06.2013 та іпотечним договором, посвідченим 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим №1280.
Так, відповідачем було реалізовано отримане ним за нікчемним правочином майнове право шляхом отримання від ОСОБА_3 грошових коштів на виконання зобов'язань останнього за кредитним договором №129 від 03.06.2013. Отже, таке майнове право в силу його реалізації (припинення) не може бути повернуте позивачу ( визнане за ним).
Крім того, позивачем не доведено суду обґрунтованості позовних вимог про визнання права вимоги до ОСОБА_3 та сформульовано позов як вимогу про встановлення юридичного факту, що не відноситься до повноважень господарських судів.
Задовольнивши вищевказані вимоги позивача, суд першої інстанції тим самим встановив статус та відновив майнове зобов'язання позичальника- фізичної особи, яка не була залучена до участі у справі в якості відповідача, та й взагалі не могла бути відповідачем у даній справі з огляду на суб'єктний склад сторін у господарських спорах відповідно до ст. ст. 12, 21 ГПК України в редакції до 15.12.2017.
Визнання за позивачем права майнової вимоги до ОСОБА_3, який добросовісно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, може призвести до подвійного стягнення коштів, як з відповідача, так і в подальшому з ОСОБА_3
У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовна вимога щодо відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 129 від 03.06.2013 та договорами забезпечення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання наявності у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №129 від 03.06.2013 та іпотечним договором, посвідченим 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим №1280 з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, та в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» 445486,24 грн. з прийняттям нового рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №129 від 03.06.2013 у розмірі 297 532 грн. 10 коп. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/9987/16 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 233, 269, 270, 273, 275, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/9987/16 задовольнити частково.
2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/9987/16 в частині задоволення позовних вимог про визнання наявності у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №129 від 03.06.2013 та іпотечним договором, посвідченим 03.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим №1280 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
3. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/9987/16 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» 445486,24 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1, код 190019775) грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору №129 від 03.06.2013 у розмірі 297 532 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп.
4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/9987/16 залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 1, код 190019775) 5 840,30 грн. судового збору за подання позовної заяви.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, код 39243396) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 6 933,01 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Матеріали справи №910/9987/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Л.В. Чорна
К.В. Тарасенко