21.03.2018 року м.Дніпро Справа № 904/7819/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
суддів Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.,
секретар Манчік О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №619 від 15.12.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №157/2186 від 27.12.2017 р.; ОСОБА_3, довіреність №157/2177 від 27.12.2017 р.;
від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_4, довіреність №3716/20.3-03 від 29.12.2017 р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2018 року (суддя - Петренко І.В., м. Дніпро, повний текст складено 19.01.2018 року)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 904/7819/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Короткий зміст заявлених вимог та судового акту місцевого господарського суду:
12.09.2017 року (за поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою № 575-ВВСРБ на дії державного виконавця, у якій просило:
1. Прийняти скаргу до розгляду;
2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження;
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 ВП№51354274;
4. Визнати незаконним розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум від 03.04.2017 та розпорядження №48388918/10 від 03.04.2017;
5. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження;
6. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахувати стягувачу - публічному акціонерному товариству "ДТЕК Дніпрообленерго" авансовий внесок у розмірі 40000,00 грн., який був сплачений на вимогу державного виконавця від 06.12.2016 (а.с.99-103, т.7).
Обґрунтовуючи скаргу, позивач зазначив, що 01.07.2016 року державним виконавцем була винесена постанова в межах зведеного виконавчого провадження № 48388918 про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_5 до виконавчого провадження для визначення та оцінки нерухомого майна боржника, на яке в першу чергу можливо звернути стягнення; листами від 04.11.2016 та 14.11.2016 державний виконавець зобов'язав стягувача (позивача) здійснити додаткове авансування витрат на проведення виконавчих дій (витрат, пов'язаних з визначенням вартості арештованого майна боржника); при цьому, у вказаних листах державним виконавцем визначений спосіб авансування витрат - шляхом укладення відповідної угоди, як платник, з призначеним суб'єктом оціночної діяльності та здійснення необхідних витрат відповідно калькуляції вартості проведених робіт; додатково на адресу позивача була направлена вимога від 06.12.2016 року, в якій стягувача попереджено про необхідність авансування витрат виконавчого провадження та наголошено на праві державного виконавця повернути виконавчий документ без виконання в разі нездійснення авансування таких витрат; на виконання листів державного виконавця, позивачем із призначеним суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір, пунктом 2.1 якого визначена вартість робіт, яка склала 40 000 грн. (без ПДВ); відповідно до платіжного доручення № НОМЕР_1 від 13.12.2016 року позивач здійснив авансування витрат на надання послуг з оцінки майна боржника; роботи були виконані суб'єктом оціночної діяльності, про що державному виконавцю був наданий звіт, який міститься у виконавчому провадженні, між позивачем та ФОП ОСОБА_5 підписаний акт здачі-приймання робіт; 15.12.2016 року стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листом № 87674/101165 з проханням повернути авансовий внесок, однак, всупереч вимог ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" вказана сума авансування витрат виконавчого провадження розподілена не була, калькуляція витрат виконавчого провадження, розпорядження державного виконавця про затвердження таких витрат та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.06.2017 року також не містили витрат, пов'язаних з проведенням оцінки майна боржника, а 21.06.2017 року постановою державного виконавця, виконавче провадження № 51354274 по виконанню наказу № 904/7819/15 було закінчено із формулюванням "рішення суду виконано фактично та повністю".
Ухвалою від 15.09.2017 року розгляд питання про прийняття скарги до розгляду відкладено до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції (а.с.148, т.7).
Ухвалою від 15.01.2018 року скаргу позивача на дії державного виконавця прийнято до розгляду, який призначено на 18.01.2018 року (а.с.176, т.7).
17.01.2018 року позивачем подана уточнена скарга від 17.01.2018 року за №378/1001 до скарги від 12.09.2017 року, в якій скаржник просив:
1. Прийняти уточнену скаргу до розгляду;
2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження;
3. Зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 року ВП №51354274;
4. Зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження;
5. Зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України врахувати видатки здійснені стягувачем ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в розмірі 40 000 грн., як витрати виконавчого провадження, які підлягають примусовому стягненню з боржника Державного підприємства "Виробниче об"єднання "Південний машинобудівний завод ім.. ОСОБА_6";
6. Зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в десятиденний строк повідомити суд і заявника ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги (а.с.184-189, т.7).
У вказаних уточненнях позивач також зазначив, що не стягнення з боржника витрат виконавчого провадження пов'язаних з визначенням вартості арештованого майна боржника, які стягувач (ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") сплатив як авансовий внесок у розмірі 40 000 грн., не можна вважати повним розрахунком за виконавчим провадженням, отже, його закриття порушує права стягувача. Крім того, постанова про закінчення виконавчого провадження не відповідає вимогам п.20 ч. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки зазначаючи підставу для закінчення виконавчого провадження - "рішення суду виконано фактично та повністю", державний виконавець не зазначив про результати виконання (яка сума за виконавчим документом стягнута, згідно яких платіжних документів перерахована стягувачу) та розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу.
Суд першої інстанції, зазначивши, що позивачем фактично змінені заявлені первісні вимоги, дійшов висновку, що позивачем не додержано процесуальних правил подання уточненої скарги, тому така скарга судом залишена без розгляду, а вимоги позивача розглянуті за первісно поданою скаргою.
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежений межами перегляду справи в суді апеляційної інстанції і не може розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2018 року у справі № 904/7819/15 частково задоволено скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" від 12.09.2017 року № 575-ВВСРБ. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 року ВП № 51354274. Визнано незаконним розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум від 03.04.2017 року та розпорядження № 48388918/10. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження. В решті скарги відмовлено.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що:
- здійснена позивачем оплата послуг суб'єкта оціночної діяльності з надання послуг по проведенню оцінки арештованого майна в межах виконавчого провадження є авансовим внеском стягувача, отже, відноситься до витрат виконавчого провадження, які компенсуються стягувачу у першу чергу; державним виконавцем вказані дії під час розподілу стягнутих з боржника сум вчинені не були, чим порушено ст.45 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню;
- враховуючи невідповідність розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, затвердженого розпорядженням державного виконавця № 48388918/10, встановленим фактичним обставинам справи щодо неповернення стягувачу авансового внеску задоволена вимога скарги про визнання вказаного розрахунку та розпорядження незаконними;
- відмова в задоволенні вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахувати стягувачу - публічному акціонерному товариству "ДТЕК Дніпрообленерго" авансовий внесок у розмірі 40000,00 грн., обґрунтована відсутністю повноважень у господарського суду щодо здійснення функцій приватного або державного виконавця.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення:
Не погодившись із вказаною ухвалою, Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2018 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в задоволенні скарги № 575-ВВСРБ від 12.09.2017 року, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що:
- судом порушені норми матеріального, зокрема ч.3 ст.49, ч.5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" та процесуального, зокрема, ст.80 Господарського процесуального кодексу України, права, при неповному з'ясуванні обставин справи та їх недоведеності;
- також суд не звернув уваги на те, що підстави для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки рішення виконано фактично та повністю відповідачем (боржником) самостійно і добровільно; відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 971 Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" було перераховано на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в рахунок погашення заборгованості суму в розмірі 400 000 000,00 грн., крім того, відповідачем сплачено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суму виконавчого збору у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 40 000 000,00 грн., отже, рішення дійсно виконано фактично і повністю;
- крім того, судом не взяті до уваги доводи відповідача про те, що позивачем при зверненні зі скаргою до суду був пропущений строк оскарження дій державного виконавця та постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про закінчення виконавчого провадження надсилається сторонам; постанова може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому законом, такий самий строк оскарження рішень та дій державного виконавця, посадової особи органу державної виконавчої служби, передбачений і ч.5 ст.74 цього Закону; постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем 21.06.2017 року, а скарга позивачем подана лише 12.09.2017 року, при цьому доводи скарги про ознайомлення з виконавчим провадженням 29.08.2017 року не підкріплені позивачем жодним доказом; в свою чергу, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав за вихідним № 51354274/20.1/10 від 21.06.2017 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 51354274 всім сторонам виконавчого провадження, в тому числі і ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", копію листа, отриманого відповідачем, надано скаржником в додатку до апеляційної скарги, отже, на думку скаржника, позивачу було відомо про порушення його прав ще з 21.06.2017 року.
Також, не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2018 року, її оскаржив в апеляційному порядку Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, просив поновити йому строк на оскарження ухвали місцевого господарського суду, прийняти скаргу до провадження, скасувати ухвалу суду від 19.01.2018 року повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що:
- судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно встановлені обставини справи, що мають значення для справи;
- ухвала прийнята судом з урахуванням доводів лише представників позивача та відповідача;
- також судом неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст.ст.42, 44 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, відповідно до ч.1 ст.44 Закону, органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування, в тому числі, коштів виконавчого провадження; статтею 42 Закону регламентовано види коштів виконавчого провадження - ними є: виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основна винагорода приватного виконавця, авансовий внесок стягувача та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження; матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2016 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір № 24898-00, на виконання якого позивачем перераховані грошові кошти на користь підприємця ОСОБА_5; кошти, перераховані стягувачем фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 не відносяться до жодної категорії, визначеної ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", а на рахунки органу ДВС від стягувача не надходило жодних сум; судом вказаним обставинам не надано правової оцінки, що мало наслідком прийняття незаконної і необґрунтованої ухвали.
Узагальнені доводи інших учасників справи:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача проти її задоволення заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, винесеною з дотриманням вимог закону та за правильно встановлених обставин справи, зазначає, що судом були встановлені обставини примусового виконання рішення суду у цій справі в межах зведеного виконавчого провадження, чим спростовуються доводи відповідача про добровільне виконання рішення суду; також державною виконавчою службою вживались дії, спрямовані на стягнення заборгованості, які полягали в виявленні, описі та визначенні вартості майна боржника; визначення вартості описаного майна боржника було здійснено на кошти стягувача, на вимогу державного виконавця від 04.11.2016, від 14.11.2016 року на підставі постанови № 48388918 від 01.07.2016 року, отже, фактично позивачем було здійснено авансування виконавчого провадження, ці кошти відповідно до ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" не були повернуті позивачу, чим порушені права стягувача, про що вірно встановлено судом; щодо строку подання скарги, то позивач не вважає його порушеним, оскільки з моменту, коли дізнався про порушення його прав (ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 29.08.2017 року), звернувся в межах строку, визначеного частиною 5 ст.74 Закону, з відповідною скаргою до суду (12.09.2017 року).
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у поясненнях на апеляційну скаргу відповідача доводи щодо порушення позивачем строку на звернення зі скаргою до суду на дії органу ДВС підтримує, вказує, що посилання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 29.08.2017 року не підтверджені належними доказами в розумінні ст.33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), при тому, що в матеріалах справи міститься супровідний лист до постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 року № 51354274/20.1/10, яким вказану постанову надіслано учасникам виконавчого провадження, вказаний доказ підтверджує виконання органом ДВС вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надсилання копій постанов; за вказаних обставин є всі підстави вважати, що скаржнику було відомо про порушення його прав задовго до 29.08.2017 року; у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказується на те, що строк, встановлений ст.121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) є процесуальним і може бути відновлений за заявою сторони при наявності поважних причин його пропуску; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду; також Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погоджується із доводами скарги позивача на дії державного виконавця, в частині визнання коштів, сплачених позивачем, авансовим внеском, оскільки види коштів виконавчого провадження наведені у ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", у ст.44 цього ж Закону закріплено право органу державної виконавчої служби на рахунки, в тому числі для зарахування коштів виконавчого провадження; матеріалами справи підтверджено, що кошти сплачені позивачем фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5, а не органу ДВС, на виконання договору, укладеного між цими двома сторонами, тому такі кошти не можуть бути авансовим внеском, в розумінні ст.45 Закону; при цьому, листами державного виконавця від 04.11.2016 та 14.11.2016 року позивач мав додатково здійснити авансування витрат, а вимогою від 06.12.2016 року позивачу був вказаний рахунок, на який мали бути перераховані погоджені з виконавцем кошти; на думку державного виконавця, стаття 45 Закону України "Про виконавче провадження" взагалі не включає поняття коштів, внесених стягувачем на додаткове авансування витрат виконавчого провадження.
ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" у відзиві на апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти її задоволення заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що доводи органу ДВС є безпідставними, оскільки під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем грубо порушені права стягувача, постанова про закінчення провадження з підстав фактичного виконання винесена передчасно; стягувачем тільки виконувались вимоги державного виконавця викладені в листах від 04.11.2016, від 14.11.2016 року; при цьому згідно ч.4 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на території України; невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом; виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець мав усвідомлювати необхідність повернення стягувачу 40 000 грн., витрачених на оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності; при цьому в матеріалах виконавчого провадження на цей час були наявні і договір, укладений стягувачем з суб'єктом оціночної діяльності, і платіжне доручення про перерахування вказаної суми коштів, і висновок про вартість арештованого майна, при цьому вказані витрати за своєю природою і суттю є фактично витратами виконавчого провадження, незалежно від того пройшли вони облік за спеціальним рахунком відділу чи не пройшли.
ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім.О.М. ОСОБА_6" у відзиві на апеляційну скаргу органу ДВС її доводи підтримує, вважає її правомірною, вказує на те, що господарським судом при винесенні ухвали були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст.39, 42, 43, 44 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у вимозі від 06.12.2016 року державним виконавцем вказано у який спосіб слід здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження - а саме: на розрахунковий рахунок Міністерства юстиції України, проте, позивачем (стягувачем) грошові кошти сплачені безпосередньо на рахунок суб'єкта оціночної діяльності, таким чином, вказані кошти не можуть вважатись коштами виконавчого провадження і, відповідно, не мають компенсуватись позивачу; своїми діями стягувач втратив право на повернення вказаних коштів; враховуючи вказані обставини, державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним і повним виконанням рішення суду.
У письмових поясненнях, які надійшли до суду 06.03.2018 року, відповідач також вказав, що за нормами ст.33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; відповідно до п.9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлений ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст.53 ГПК України може бути відновленим за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у вигляді клопотання; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду; позивачем був пропущений строк звернення зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження датована 21.06.2017, а з відповідною скаргою заявник звернувся до суду 12.09.2017, в свою чергу Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби був виконаний обов'язок щодо надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження сторонам, оскільки таку постанову відповідачем отримано 24.07.2017 року; позивачем же при зверненні зі скаргою не подано заяву про відновлення строку подання скарги, не обґрунтований пропуск такого строку.
Крім того, відповідачем подано 06.03.2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву щодо застосування строків позовної давності, в якій останній, на підставі ст.267 Цивільного кодексу України, просить застосувати строк позовної давності до вимог, викладених у скарзі ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" за № 575-ВВСРБ від 12.09.2017 року та відмовити у задоволенні вказаної скарги.
Вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Отже, вказана норма права може бути застосована лише до позовних вимог, а не скарги на дії органу ДВС.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", розгляд апеляційної скарги призначений в судовому засіданні на 26.02.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 відмовлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було залишено без руху на підставі ч.2 ст.174, п. 3 ч.3 ст.258, ст.259, ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю доказів направлення апеляційної скарги сторонам у справі (позивачу та відповідачу) листом з описом вкладення, відсутністю доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Скаржнику надано строк - до 23.02.2018 року (включно) на усунення недоліків.
Ухвалою від 26.02.2018 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі, скаргу призначено до розгляду на 12.03.2018 року. Також скарга приєднана до апеляційної скарги відповідача для сумісного розгляду, в зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду від 19.01.2018 року був відкладений, з метою надання можливості сторонам подати відзиви на другу апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 12.03.2018 року розгляд апеляційних скарг відкладений на 21.03.2018 року.
В судових засіданнях представник відповідача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні скарги позивача на дії державного виконавця - відмовити.
Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити скарги без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, органу ДВС, присутніх в судовому засіданні, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" 153 199 808,10 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 919 086,25 грн. заборгованості по оплаті втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії; 4 996 365,15 грн. пені; 4 393 186,55 грн. три відсотки річних; 69 261 177,36 грн. інфляційних втрат; 72 575,75 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 474,62 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 557 249,70 грн. заборгованості по оплаті втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.124-133, т.2).
20.11.2015 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року, яке набрало законної сили 19.11.2015 року, видано наказ (а.с.147, т.2).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2016 року, апеляційну скаргу ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 у справі № 904/7819/15 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 498 199,78 грн. пені, 07,07 грн. - 3% річних та 6980,29 грн. інфляційних втрат, з прийняттям нового рішення в цій частині, в зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення суду викладено в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 153 199 808, 10 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 919 086, 25 грн. заборгованості по оплаті втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, 2 498 165, 38 грн. пені, 4 393 179, 48 грн. три відсотки річних, 69 254 197, 07 грн. інфляційних втрат та 72 575, 75 грн. судового збору." В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015р. по справі №904/7819/15 залишено без змін. Припинено стягнення за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2015 року по справі №904/7819/15, виданим на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року, в частині стягнення з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 2 498 199, 78 грн. пені, 07, 07 грн. три відсотки річних та 6 980, 29 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з позивача на користь відповідача 863,37 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою (а.с.61-66, 198-204, т.3).
11.05.2016 року на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2016, яка набрала законної сили 05.05.2016, видано накази (а.с.88, 89, т.3).
10.06.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51354274 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 року № 904/7819/15 (а.с.104-106, т.7).
30.06.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП №51354274 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 до зведеного виконавчого провадження №48388918, яке веде Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.111-112, т.7).
Також 30.06.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України арештовано кошти боржника (відповідача) в межах зведеного виконавчого провадження № 483888918 (а.с.107-110, т.7).
01.07.2016 року у виконавчому провадженні №48388918, на підставі ч.1 ст.13, ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_5, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий 03.06.23014 року за № 16515/14, для участі у зведеному виконавчому провадженні, з метою визначенням майна підприємства боржника, на яке можливо звернути стягнення в обсязі, необхідному для задоволення вимог стягувачів (а.с.113-114, т.7).
04.11.2016 року листом №483888918/18 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до позивача (стягувача) із зобов'язанням останнього додатково авансувати витрати виконавчого провадження, шляхом укладення відповідної угоди, як платник, з призначеним суб'єктом оціночної діяльності та здійснити необхідні витрати відповідно калькуляції вартості проведених робіт по виконавчому провадженню, спрямованих на проведення оцінки арештованого під час проведення виконавчих дій майна боржника (а.с.115-116, т.7).
14.11.2016 листом аналогічного змісту № 48388918/18 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вдруге звернувся до позивача із зобов'язанням додатково авансувати витрати виконавчого провадження у спосіб укладення угоди, як платник, із призначеним суб'єктом оціночної діяльності із здійсненням необхідних витрат (а.с.117-118, т.7).
Також цими листами державний виконавець запевнив позивача про повернення авансового внеску стягувачу у першу чергу, і попередив позивача про можливість повернення без виконання виконавчого документу в разі нездійснення додаткового авансування.
05.12.2016 року суб'єктом оціночної діяльності складена калькуляція оціночних робіт за № 48388918-17/11 та виставлений стягувачу рахунок-фактура на оплату 40 000 грн. (а.с.210-211. Т.7).
08.12.2016 року між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (позивач, стягувач, замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (оцінювач) укладено договір на надання послуг з проведення оцінки арештованого майна №24898-00, відповідно до предмету якого на виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 (ВП48388918 від 01.07.2016), згідно якої оцінювача призначено суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для участі у виконавчому провадженні, замовник доручає, а оцінювач надає послуги з проведення незалежної оцінки вартості майна, в подальшому послуги, а саме: арештоване майно, на яке накладено арешт, згідно додатків (актів опису й арешту майна) по ВП48388918 від 01.07.2016, та належить на праві власності державному підприємству Виробничому об'єднанню "Південний машинобудівний завод ім.О.М. ОСОБА_6" (далі - об'єкт оцінки) (п.1.1 договору (а.с.122-125, т.7)).
Відповідно до пункту 1.2 договору №24898-00 від 08.12.2016 метою надання послуг з проведення оцінки є визначення ринкової вартості, без ПДВ, об'єкту оцінки виключно для цілей, передбачених постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 (ВП 48388918 від 01.07.2016).
За п.2.1 договору загальна вартість послуг складає 40000,00грн., без ПДВ.
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що один екземпляр звіту незалежної оцінки арештованого майна у друкованому вигляді, підписаний оцінювачем, який проводив оцінку майна та скріплений печаткою, передається до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
13.12.2016 року платіжним дорученням №2116719947 із призначенням платежу - аванс за надання послуг з оцінки майна, згідно договору №24898-00 від 08.12.2016, стягувач перерахував грошові кошти у сумі 40000,00 грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (а.с.126, т.7).
Згідно з листом-вимогою № 47874955/18 від 06.12.2016 року Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимагав від керівника або іншого законного представника стягувача за виконавчим провадженням № 47874955 надати виконавцю інформацію та документи щодо боржника; забезпечити явку уповноваженого представника до виконавця на особистий прийом громадян, а також за погодженням із державним виконавцем у розмірі та порядку визначеному ч.2 ст.26, ст.43 Закону України "Про виконавче провадження" здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження на проведення виконавчих дій на рахунок № 37115006000177, відкритий в Державній казначейській службі України, МФО 820172, одержувач - Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622 (а.с.119-120, т.7). Вказаний лист отримано стягувачем 15.12.2016 року, що підтверджується вхідним штампом у нижньому правому куті першої сторінки листа, тобто вже після укладення угоди з суб"єктом оціночної діяльності та здійснення витрат на проведення оцінки майна.
15.12.2016 року листом № 87674/10165 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про повернення авансового внеску (а.с.128, т.7).
За актом прийому-передачі робіт по незалежній оцінці оцінювач передав, а замовник прийняв роботи за договором №24898-00 від 08.12.2016 (а.с.127, т.7).
Примірник звіту суб'єкта оціночної діяльності був наданий державному виконавцю 20.02.2017 року.
03.04.2017 року головним державним виконавцем складений розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення з ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", затверджений розпорядженням заступника директора департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 48388918/10 від 03.04.2017 року, відповідно до яких сума авансового внеску, яка підлягає перерахуванню стягувачу відсутня, як і відсутні витрати виконавчого провадження (складають 0,00 грн.) (а.с.130-133, 134, т.7)).
15.06.2017 року постановою державного виконавця ВП № 51354274 з відповідача на користь Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнуто 1379,61 грн. витрат виконавчого провадження (а.с.135-137, т.7).
21.06.2017 року постановою державного виконавця № 51354274 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 904/7819/15 від 11.05.2016 року на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним і повним виконанням рішення суду (а.с.138-139, т.7).
Невирішення питання щодо повернення позивачу додаткового авансування витрат виконавчого провадження до закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду у цій справі і стали підставою звернення позивача зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби 12.09.2017 року, за результатами якої прийнято ухвалу від 19.01.2018 року, яка і є предметом апеляційного оскарження.
Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції:
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вказана норма була відображена і у ч.1 ст.115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент видачі судового наказу).
Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу у цій справі) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 6, ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Такі самі права виконавця щодо залучення суб'єкта господарювання - суб'єкта оціночної діяльності передбачені п.п.4, 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція).
Таким чином, з метою оцінки нерухомого майна боржника (відповідача у цій справі), державним виконавцем 01.07.2016 року законно винесена, в межах зведеного виконавчого провадження № 48388918, постанова про залучення до участі у виконавчих діях суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (а.с.113-114, т.7).
З 05.10.2016 року вступив в дію Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Частина 1 ст.20 та ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ також передбачають можливість залучення виконавцем суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для здійснення оцінки майна та необхідність залучення виконавцем суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.43 вищевказаного Закону у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
Слід зазначити, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-ХІV додаткове авансування витрат виконавчого провадження передбачено не було.
Частиною 1 ст.44 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ встановлено, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
В п.1 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України визначено, що стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок). Авансові внески стягувачів перераховуються на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування, приватним виконавцем в банках (далі - рахунок авансових внесків).
Відповідно до п.6 розділу 1 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, суб'єкти оціночної діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладення договорів з суб'єктами оціночної діяльності суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Частинами 1, 6 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору, крім замовника оцінки, стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці.
Таким чином, з урахуванням викладених норм права, повідомлення державним виконавцем стягувача про необхідність додаткового авансування витрат виконавчого провадження шляхом укладення договору, як платник, з суб'єктом оціночної діяльності, тобто у спосіб, який не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Інструкції з організації примусового виконання рішень, листами від 04.11.2016, від 14.11.2016, які також не відповідають формі процесуального документу, у якому має бути викладено рішення державного виконавця, є порушенням державним виконавцем вимог чинного законодавства.
При цьому суд, апеляційної інстанції не бере до уваги вимогу державного виконавця від 06.12.2016 року, в якій вказаний рахунок Міністерства юстиції для здійснення додаткового авансування, оскільки така вимога отримана стягувачем 15.12.2016 року, вже після укладення з суб'єктом оціночної діяльності договору оцінки та фінансування вказаних робіт; перед направленням вказаної вимоги державним виконавцем двічі повідомлено стягувачу спосіб дій щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження, який не відповідає закону; крім того, вказана вимога надіслана в межах виконавчого провадження № 47874955 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7655/13 від 07.02.2014 року, а не в межах виконання наказу по даній справі. Доказів направлення вказаної вимоги і отримання її стягувачем у час, що передує 15.12.2016 року (дата отримання вказаної вимоги стягувачем), органом державної виконавчої служби не надано, відповідні докази у матеріалах справи відсутні.
За ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Частиною 3 ст.43 вищевказаного Закону передбачено, що після закінчення виконавчого провадження або припинення виконавчого провадження авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст.45 Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Пунктами 1, 2 розділу VІ Інструкції визначено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року N 554. Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" до видів витрат виконавчого провадження, відносяться:
- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;
- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку;
- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;
- послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
- послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;
- банківські послуги при операціях з іноземною валютою;
- сплата судового збору;
- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;
- інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Оскільки витрати на винагороду за послуги, надані суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, залученого у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій з оцінки майна, відносяться законом до витрат виконавчого провадження; витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів, в тому числі авансового внеску стягувача; вказані витрати поніс стягувач, у спосіб, повідомлений йому державним виконавцем, та який не відповідає закону; при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум вказані витрати не були компенсовані стягувачу та взагалі не фігурують у розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум, затвердженого розпорядженням заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 48388918/10 від 03.04.2017 року, та у постанові державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.06.2017 року, при тому, що на момент прийняття вказаних рішень звіт суб'єкта оціночної діяльності з оцінки майна боржника був наявним у державного виконавця (з 20.02.2017 року), колегія суддів вважає незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 року без реального розподілу (компенсації) витрат, понесених стягувачем у виконавчому провадженні та такою, що порушує законні права стягувача.
Вказані витрати виконавчого провадження, понесені стягувачем, мають бути враховані державним виконавцем, як витрати виконавчого провадження і, відповідно до вимог закону, в належний спосіб компенсовані позивачу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним Цивільним кодексом України до об'єктів цивільних прав віднесено речі, в тому числі, і гроші (грошові кошти); згідно з частинами 1, 4, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним; примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише: як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Частиною 6 ст.41 Конституції України передбачено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом.
Принцип непорушності права власності закріплено також в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відсутність компенсації позивачу витрат, понесених ним під час здійснення виконавчого провадження, до закінчення виконавчого провадження, фактично є незаконним позбавленням останнього права власності (майна у вигляді грошових коштів), які стягувач сплатив, як витрати виконавчого провадження, з упевненістю в компенсації таких коштів в подальшому.
З огляду на викладені обставини, не приймаються доводи апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про те, що витрати, здійснені позивачем, не є витратами виконавчого провадження та скарги відповідача про те, що ним фактично і в повному обсязі виконано рішення суду, оскільки витрати виконавчого провадження до його закриття не були компенсовані стягувачу (позивачу).
Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України (в ред. з 15.12.2017 року) за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення скарги позивача, незаконність дій державного виконавця із винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2017 року ВП № 51354274 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження, незаконність розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум від 03.04.2017 та розпорядження від 03.04.2017 № 48388918/10.
При цьому колегія суддів зазначає, що визначення господарським судом у резолютивній частині ухвали незаконності дій органу державної виконавчої служби, попри, встановлену у ст.343 ГПК України (в редакції від 15.12.2017 року) норму щодо визнання таких дій неправомірними, не впливають на саму суть порушення прав стягувача та не є підставою для зміни чи скасування законно постановленого судового акту.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність задоволення скарги в частині вимог про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахувати стягувачу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" авансовий внесок в розмірі 40 000 грн., оскільки такі дії не входять до повноважень господарського суду.
Щодо доводів обох скаржників про порушення позивачем (стягувачем) строку на звернення з відповідною скаргою до суду, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його "цивільних прав та обов'язків". Таким чином, у статті 6 § 1 представлено "право на суд", разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). "Право на суд" та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (ОСОБА_8 де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (ОСОБА_9 проти Португалії) (dйc.) стосовно правил, що регламентують сповіщення). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Caсete de Goсi v. Spain (Кан'єте де Гони проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольська проти Чехії), § 51).
За певних обставин справи практичний та ефективний характер цього права може бути порушено, наприклад, через існування процесуальних заборон, які унеможливлюють або обмежують можливість звернення до суду, зокрема, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Perez de Rada Cavanilles v. Spain (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії), § 49; Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії), § 38; Societe Anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece (Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE проти Греції), § 20; Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 50; RTBF v. Belgium (RTBF проти Бельгії), §§ 71, 72, 74).
Отже, оскільки рішення у справі прийнято на користь позивача, ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок, держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці, при цьому стороні, права якої порушені, гарантується можливість оскарження дій, якими порушені права та справедливий захист таких прав, Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом передбачена можливість і строки такого звернення до суду - протягом 10 робочих днів з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, позивачем подано скаргу у визначені строки, то колегія суддів не може погодитись з доводами обох скаржників щодо порушення стягувачем вимог законодавства відносно строку подання скарги, а отже, у цій частині доводи апеляційної скарги відповідача та пояснення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не приймаються судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження", Господарський процесуальний кодекс України пов'язують можливість оскарження дій або бездіяльності державного виконавця не з конкретною датою, а з моментом коли особа дізналась про порушення свого права. Доказів же фактичного надсилання (отримання) оскаржуваної постанови саме стягувачу (позивачу), якими підтверджується інша дата обізнаності позивача з порушенням його прав, ні відповідачем, ні органом ДВС не надано, таких доказів матеріали справи не містять.
Стосовно того, що відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, тобто вказаною статтею передбачене оскарження дій конкретного виконавця, колегія суддів вказує, що позивачем скарга подавалась за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року), яким передбачалось оскарження дій, бездіяльності саме органа державної виконавчої служби.
Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, то в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається відповідно на відповідача та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2018 року у справі № 904/7819/16 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2018 року.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Л.О. Чимбар