20.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9444/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/9444/17, ухваленого у м. Дніпро 12.12.2017р. о 10.50. (дата складання повного тексту рішення - 18.12.2017)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", м. Кривий Ріг
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -
У листопаді 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “УЮТ-2011” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 23849,34 грн., з яких 16982,92 грн. - заборгованість за спожиті житво-комунальні послуги та 6866,42 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. у справі № 904/9444/17 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УЮТ-2011” грошові кошти у розмірі 16982,92грн. та 1139,35 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. у справі № 904/9444/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність між сторонами договірних відносин з надання житлово-комунальних послуг та відповідно про відсутність у відповідача зобов'язань перед позивачем з оплати таких послуг.
Вказує відповідач і на не подання позивачем до матеріалів справи доказів надання йому рахунків на оплату житлово-комунальних послуг та на звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача боргу за період з 01.08.2013 по 06.11.2014 у сумі 5339,00грн. зі спливом позовної давності.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. у справі № 904/9444/17.
Позивачем надіслано до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу відповідача, згідно з яким позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.
Так, позивач зазначає про обов'язкове, у відповідності до вимог чинного законодавства, надання житлово-комунальних послуг на підставі договору, від укладення якого відповідач ухиляється та про надання відповідних послуг позивачем відповідачу, що підтверджується наявними у справі доказами.
Також позивач вказує на не подання відповідачем заяви суду першої інстанції про застосування позовної давності до вимог позивача та про вчинення відповідачем дій, а саме часткової оплати боргу, які переривають перебіг позовної давності.
15.03.2018р. відповідачем подано до апеляційного суду відзив на відзив позивача та додаткові пояснення до апеляційної скарги, згідно з якими відповідач вказує, що розгляд справи відбувся без його участі, оскільки судом було безпідставно відхиленно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що не дало змоги подати заяву про застосування позовної давності. Зазначає відповідач і про те, що часткова оплата ним боргу не перериває перебігу позовної давності в цілому, оскільки стосується лише боргу за певні періоди та про не проживання будь-яких осіб у спірному приміщення у період, за який нарахована заборгованість, отже відсутність підстав для оплати житлово-комунальних послуг, а також про те, що позивач не звертався до відповідача з позовом про зобов'язання укладення договору житлово-комунальних послуг.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “УЮТ-2011” (далі - позивач) та Управлінням благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради було укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт № 3), відповідно до якого позивачеві передано функції управління та надання послуг утримання будинків, споруди або групи будинків і спору та об'єктів благоустрою (а.с. 170-173).
На підставі вищенаведеного договору позивач з 01.04.2013 надає послуги з утримання будинків, споруд та або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях Жовтневого району м. Кривого Рогу, в тому числі і будинку № 90 мікрорайону 5-й Зарічний, що підтверджується додатками до договору (а.с. 174-175).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 81008563 від 22.02.2017 Приватне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - відповідач) з 25.12.2003 є власником приміщення загальною площею 98,8 кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон 5-й ЗарічнийАДРЕСА_1 (а.с. 189).
Як стверджує позивач у період з 01.08.2013 по 01.09.2017 ним було надано відповідачеві послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон 5-й ЗарічнийАДРЕСА_1, однак відповідачем не було оплачено надані послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 16 982,92 грн., яку відповідач має сплатити з урахуванням індексу інфляції, який нараховувався позивачем за період з 01.01.2014 по 21.10.2017, а інфляційні втрати склали 6866,42грн.
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем направлялися відповідачеві претензії про сплату заборгованості № 1627 від 04.10.2016, № 220 від 02.03.2017, № 989 від 15.09.2017, які були одержані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 203-212), але залишені без відповіді і задоволення.
Також, позивачем було направлено відповідачу лист з пропозицією укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та проект відповідного договору (а.с. 197-204), на який відповідачем теж не надано відповіді, а договір не укладено.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на час виникнення та існування спірних правовідносин).
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
У відповідності до пункту 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у даній сфері.
Згідно із частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
У цьому Законі термін споживач вживається в такому значенні: фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статті 21 вищевказаного Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, але враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, укладення такого договору віднесено до обов'язків обох сторін, а відсутність договору не звільняє споживача житлово-комунальних послуг від їх оплати.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яку викладено в постанові у справі № 6-59цс13 від 30.10.2013 року.
За наведених обставин доводи скаржника щодо відсутності між сторонами договірних відносин з надання житлово-комунальних послуг та відповідно про відсутність у відповідача зобов'язань перед позивачем з оплати таких послуг, а також щодо не звернення позивачем до відповідача з позовом про зобов'язання укласти договір, апеляційним судом відхиляються.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” № 869 від 01.06.11 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яким визначений обов'язок власників, наймачів, орендарів брати участь у загальних для всього будинку витратах пропорційно загальній площі, що використовується на праві оренди чи належить на праві власності.
Складові послуг, їх періодичність та порядок надання споживачам, детально розшифровуються в наказі Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 та в наказі Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд".
Згідно пункту 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", органи місцевого самоврядування встановлюють ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування заявленої до стягнення суми вартості послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території здійснено позивачем виходячи з площі належного відповідачу приміщення та тарифу, встановленого рішеннями Криворізької міської ради № 415 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу", № 435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі", № 177 від 12.04.2017 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу ТОВ «УЮТ-2011» та № 231 від 10.05.2017 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 27.12.2011 № 435 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі».
На підставі вказаних рішень позивачем здійснено розрахунок наданих відповідачеві послуг із розрахунку площі, яку займає відповідач та складено відповідні рахунки і акти здачі-прийняття робот, які містять кількість, ціну та вартість наданих послуг з утримання будинку та прибудинокової території, але не підписані відповідачем (а.с. 9-158).
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.ст. 11, 509, 526, 530, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 199 ГК України, ст.ст. 19, 20, 26, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 16982,92 грн.
При цьому, посилання місцевого господарського суду в обґрунтування підстав для задоволення позову на ст. 1212 ЦК України колегія суддів вважає помилковим, проте це не призвело до прийняття неправильного рішення у справі.
Апеляційний суд, також враховує, що між сторонами не було укладено відповідного договору на надання житлово-комунальних послуг, тобто не встановлено строків їх оплати відповідачем, однак матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачеві претензій про сплату заборгованості № 1627 від 04.10.2016, № 220 від 02.03.2017, № 989 від 15.09.2017, які були одержані відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, строк виконання обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг настав з часу пред'явлення позивачем відповідних вимог у претензіях, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 21.10.2017 у розмірі 6866,42грн. не підлягають задоволенню, оскільки їх нарахування здійснювалося позивачем без врахування виникнення у відповідача прострочки виконання грошового зобов'язання.
За наведених обставин є безпідставними і доводи відповідача щодо не подання позивачем до матеріалів справи доказів виставлення йому рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки їх відсутність, у даному випадку, не звільняє відповідача від оплати житлово-комунальних послуг, а також про звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача боргу за період з 01.08.2013 по 06.11.2014 у сумі 5339,00грн. зі спливом позовної давності, оскільки перебіг позовної давності до вимог позивача розпочався лише у жовтні 2016р.
Відхиляються апеляційним судом і доводи відповідача щодо розгляду судом першої інстанції справи за відсутності його представника та безпідставного відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило відповідача можливості надати суду свої заперечення та відповідні докази.
Так, провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 07.11.2017р., копія якої була направлена сторонам, та призначено судове засідання на 12.12.2017р., до якого сторін було зобов'язано завчасно подати відповідні матеріали.
Отже, відповідач був повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі та мав достатньо часу для подання суду відзиву на позов, а також заяви про застосування позовної давності та необхідних доказів, зокрема щодо не проживання будь-яких осіб у спірному приміщення у період, за який нарахована заборгованість.
Як вірно вказано судом першої інстанції, відповідач також мав можливість забезпечити явку іншого представника до судового засідання, а тому участь певного представника у іншому судовому засіданні не є підставою для відкладення її розгляду.
Відтак не з'явлення представника відповідача до судового засідання та не подання на вимогу суду витребуваних матеріалів не є обставинами, які безумовно перешкоджають вирішенню справи та не є підставами для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності однієї з сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд не вбачає причин, які-б об'єктивно унеможливлювали складення акту про відсутність осіб, що проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, мікрорайон 5-й ЗарічнийАДРЕСА_1 до прийняття рішення у справі місцевим господарським судом, тому не приймає до розгляду подану відповідачем апеляційному суду копію відповідного акту.
До того-ж, він складений лише 20.02.2018р., тобто не охоплює період, за який стягується заборгованість та не є належним доказом у справі.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 12.12.2017р. відсутніми.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 400,00грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 8, 12, 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. у справі № 904/9444/17 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016р. у справі № 904/9444/17 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко