Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2018 р.Справа № 922/4211/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" м. Полтава, вул. Європейська, 57, код 31316718
до Фізичної особи - підприємця Гребеннікова Вадима Вікторовича, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1
про стягнення 14 485,42 грн.
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - Пілатович Є.М. за довіреністю від 09.01.2018
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Гребеннікова В.В. (відповідач) 11 230,82 грн. заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлення №130135, 1311,37 грн. пені, 1552,28 грн. 30% річних та 390,95 грн. інфляційних.
Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання на 11.01.2018 р.
На судове засідання 08.02.2018 р. прибув представник позивача, який підтримував позовні вимоги в повному обсязі. Також, позивачем були надані документи для долучення до матеріалів справи.
На судове засідання 08.02.2018 р. прибув представник відповідача, який заперечував проти позовних. Також, відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
Справу було призначено до розгляду по суті на 01.03.2018.
Протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 12.03.2018.
Представник позивача в судове засідання не зявився. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
21.12.2016 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВА ПОШТА» (надалі - ТОВ «НОВА ПОШТА», Позивач, Експедитор) та ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ ПІДПРИЄМЦЕМ ГРЕБЕННІКОВИМ ВАДИМОМ ВІКТОРОВИЧЕМ (надалі - ФОП Гребенніков В.В, Відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлення №130135 (надалі - Договір).
Позивач вказує, що у відповідності до умов Договору, Позивач надав Відповідачу послуги на суму 14730,82 грн. згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (надалі - Акти):
№ НП/1-0010619 від 20.02.2017 на суму 3181,92 грн.
№ НП/1-0014868 від 28.02.2017 на суму 2230,53 грн.
№ НП/1-0017978 від 10.03.2017 на суму 1971,98 грн.
№ НП/1-0018829 від 20.03.2017 на суму 3910,48 грн.
№ НП/1-0024526 від 31.03.2017 на суму 1637,07 грн.
№ НП/1-0024737 від 31.03.2017 на суму 443,57 грн.
№ НП/1-0027073 від 10.04.2017 на суму 1146,85 грн.
№ НП/1-0033250 від 30.04.2017 на суму 159,14 грн.
№ НП/1-0042093 від 31.05.2017 на суму 49,28 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України також встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори.
Статтею 901 ЦК України обумовлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
За приписом статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у відповідності до умов Договору. Позивач надав Відповідачу наступні послуги згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (надалі - Акти):
№ НП/1-0010619 від 20.02.2017 на суму 3181,92;
№ НП/1-0014868 від 28.02.2017 на суму 2230,53;
№ НП/1-0017978 від 10.03.2017 на суму 1971,98;
№ НП/1-0018829 від 20.03.2017 на суму 3910,48;
№ НП/1-0024526 від 31.03.2017 на суму 1637,07;
№ НП/1 -0024737 від 31.03.2017 на суму 443,57;
№ НП/1-0027073 від 10.04.2017 на суму 1 146,85;
№ НП/1-0033250 від 30.04.2017 на суму 159,14;
№ НП/1-0042093 від 31.05.2017 на суму 49,28.
При цьому, відповідачем заперечується факт надання послуг за цими актами, вказує, що він не замовляв даних послуг та не має до них жодного відношення, а відтак не є стороною зобов'язань, які Позивач вказує як виконані на користь Відповідача.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до 5.1 Договору оплата вартості наданих Експедитором відбувається за діючими у Експедитора тарифами, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури.
Замовник протягом 2 (двох) робочих днів підписує надані Експедитором 2 (два) примірники Актів та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного Акта або надає Експедитору письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання Акту від Експедитора.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.5. Договору прийняття Експедитором (Позивачем) відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг Експедитора.
Проте, Позивачем не надано суду жодних доказів узгодження сторонами або замовлення Відповідачем послуг, не надано суду й самих експрес-накладних або їх копій, підписаних Відповідачем, які є належним доказом замовлення відповідачем послуг.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень позивача в позовній заяві щодо часткової оплати відповідачем наданих послуг, оскільки, самих доказів цієї оплати суду надано не було, тому й суд не може зробити висновків чи дійсно відповідачем оплачувалися послуги позивача та які саме.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що обставини, які повідомлені позивачем у встановленому порядку не були доведені суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів надання послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.03.2018 р.
Суддя С.А. Прохоров