Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2018 р.Справа № 922/211/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", 49000, м. Дніпро, вул. Комсомольська, 74-а, прим. 2, код 36394005
до Фізичної особи - підприємця Остапенко Андрій Євгенович, 61000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1
про стягнення 13833,03 грн.
позивача - Дьоміна Ю.В. за довіреністю від 25.01.2016
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Остапенко Андрій Євгенович 9 601,24 грн. суми вартості поставленої продукції, 1 744,54 грн. пені та відсоток за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 2487,25 грн.
Судові витрати в розмірі 1762,00 грн. судового збору за подання позову просить віднести на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що на підставі Договору № 000014 від 09 січня 2017 року укладеного між ТОВ "Дакорт" (Продавець) та ФОП Остапенко А.Є. (Покупець) ним було здійснено поставку відповідачу товару, за який станом на 15 січня 2018 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 9601,24 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2018 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням судового засідання на 28.02.2018.
В порядку задоволення клопотання позивача, суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 15.03.2018 .
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за, що умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Дійсно між сторонами було укладено договір № 000014 від 09.01.2017, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити товар.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що було здійснено поставку відповідачу товару. Станом на 15 січня 2018 року у відповідача перед нами виникла заборгованість на суму 9601 гривень 24 коп.
В доказ отримання відповідачем посилається на накладні ДХВ-324707 від 12.04.2017 року на суму 5581,50 грн. та ДХВ-330011 від 25.04.2017 року на суму 6019,74 грн.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88: «2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.»
Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.
Дослідивши накладні, на які посилається позивач як на підставу отримання відповідачем матеріальних цінностей, суд зазначає, що в графі прийняв стоїть відомості про іншу особу - ОСОБА_4, а не відповідача по справі - ФОП Остапеноко А.Є.
При цьому, будь - яких доказів того, що дана особа уповноважена була отримувати товар від імені відповідача, а саме, довіреностей на отримання ТМЦ, позивачем надано не було, відомостей в договорі про зазначену особу як особу уповноважену отримувати від імені відповідача ТМЦ, також не міститься.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем товару за накладними ДХВ-324707 від 12.04.2017 року на суму 5581,50 грн. та ДХВ-330011 від 25.04.2017 року на суму 6019,74 грн.
Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.03.2018 р.
Суддя С.А. Прохоров