вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10553/17
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Калиниченко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М.
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", 50106, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Електрозаводська, буд. 34, код ЄДРПОУ 00190957
про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди на загальну суму 44 822, 84грн.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Громадянка ОСОБА_1, м.Кривий Ріг (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", 50106, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Електрозаводська, буд. 34, код ЄДРПОУ 00190957 (далі - відповідач) заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди на загальну суму 44 822, 84грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.17р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 01.02.18р., зобов'язано позивача подати оригінали документів, доданих до заяви (для огляду у судовому засіданні); відповідача - відзив на позов, довідку про заборгованість заробітної плати позивача, докази в обгрунтування заперечень, контррозрахунок стягуваної суми.
З 15.12.17р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.10.2017р.
Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відтак, з 15.12.2017 вказана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII).
У зв'язку зі складністю та категорією даної справи, подальший її розгляд відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи стадію вирішення даного спору (до набрання новим ГПК України законної сили), яка відповідає стадії підготовчого провадження, а саме визначенню обставин справи, які підлягають встановленню, та зібранню відповідних доказів, суд 21.12.17р. розпочав слухання справи зі стадії підготовчого провадження.
16.01.18р. до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшло клопотання позивача за №б/н від 16.01.18р., в якому просить суд розглянути справу без участі його представника в порядку спрощеного провадження, позов підтримує в повному обсязі, складу суду довіряє, не заперечує проти заочного рішення.
Ухвалою господарського суду від 01.02.18р. в порядку п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.18р.
27.02.18р. господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу, якою відклав розгляд справи на 20.03.18р. об 10:00год., зобов'язав позивача - ОСОБА_1 у строк до 20.03.18р. надати відповідь на відзив відповідача за №02-40/146 від 30.01.18р. та зобов'язав відповідача у строк до 20.03.18р. зробити контррозрахунок сум заявлених позивачем, а також надати пояснення чи включені заборгованість по заробітній платі громадянки ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів у справі №904/8028/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг.
До господарського суду Дніпропетровської області надійшли наступні документи:
- 06.03.18р. електронною поштою заява позивача, в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі та задовольнити позовну заяву у повному обсязі;
- 20.03.18р. доповнення №02-40/284 від 14.03.2018р. до відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 18.11.14р. порушено провадження у справі № 904/8028/14 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач з 31.03.1983р. по 10.03.2015р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ "Дизельний завод", що підтверджується копією трудової книжки, поданою позивачем.
11.03.2015р. позивача звільнено із займаної посади наказом № 53 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як зазначив позивач у заяві, при звільненні з роботи з нею не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено 3 601, 13грн. заборгованості із заробітної плати. Вказана сума підтверджується довідкою відповідача від 26.06.17р. №8/5 та не оспорюється відповідачем, тому підлягає стягненню.
За період невиплати заробітної плати, а саме з вересня 2014р. по жовтень 2017р. позивачем розраховано компенсацію втрати частини заробітної плати, яка з розрахунку позивача складає 3 601,13 х 104,7% = 3 770, 38грн., де 104,7% - приріст індексу споживчих цін.
З доповнення до відзиву вбачається, що відповідач заперечує, щодо визнання суми компенсації у повному обсязі.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З розрахунку поданого відповідачем свідчить, що позивачем невірно проведений розрахунок, та компенсація втрати частини заробітної плати визнається відповідачем частково, а саме у розмірі - 89, 31грн.
Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 27 451, 33грн.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З розрахунку позивача вбачається, що середній одноденний заробіток позивача становить - 41, 53 грн.
До матеріалів справи долучено довідку відповідача № 02-40/138 від 29.01.18р. за підписом голови правління, з якої свідчить, що одноденний заробіток складає 13, 51грн., та відповідно робочого графіку за весь період невиплати заробітної плати з 08.07.16р. по 25.12.17р. становить 145 днів.
Тому, проводячи розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з березня 2015р. по жовтень 2017р., розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню повинен складати 1 958, 95 грн. (13, 51 грн. х 145 днів).
Дослідивши матеріали справи та докази подані позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення середнього заробітку, а саме визнає у розмірі 1 958, 95грн.
Також, у своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача кошти, які передбачені Колективним Договором "Між адміністрацією та трудовим колективом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" від 04.10.2013р.
У відзиві та доповнення до відзиву відповідач пояснив, що у зв'язку з винесенням господарським судом Дніпропетровської області 26.12.2017р. постанови про визнання відповідача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав (ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Позивач доказів на обґрунтування підстав для стягнення трьохмісячного середнього заробітку не надав, у позовній заяві відсутній розрахунок розміру коштів, які Позивач просить стягнути з Відповідача, відсутні докази, які свідчать про призначення пенсії.
За таких обставин Відповідач вважає, що вимоги про стягнення трьохмісячного середнього заробітку за безперервно відпрацьований стаж Позивачем недоведені, в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи доказів суд вважає, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань стягуваної суми за Колективним Договором "Між адміністрацією та трудовим колективом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" від 04.10.2013р.
У своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000грн.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач вважає вимогу про стягнення моральної шкоди на користь позивача у сумі 10 000,00грн. не обґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК.
За змістом ст.440-1 Цивільного кодексу України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного стану, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. № 4 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме:
- заборгованість по заробітній платі визнається у сумі 3 601, 13грн.;
- компенсацію втрати частини заробітної плати визнано у сумі 89, 31грн.;
- середній заробіток за час затримки розрахунку визнано у розмірі 1 958, 95грн.
Вимоги щодо стягнення моральної шкоди та коштів за колективним договором задоволенню не підлягають.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 600,00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.
Враховуючи вищеозначене, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 194, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", 50106, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Електрозаводська, буд. 34, код ЄДРПОУ 00190957 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 601 (три тисячі шістсот однієї) гривні 13 копійок., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) гривень 31 копійки, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суму в розмірі 1 958 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 95 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", 50106, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Електрозаводська, буд. 34, код ЄДРПОУ 00190957 на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2018р.
Суддя Л.М. Калиниченко