Справа № 524/6019/17
Провадження №2/524/350/18
13.03.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі позивача ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Пархоменко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки,-
У серпні 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_5 про визнання припиненою поруки за договором поруки, в якому просила визнати припиненою її поруку встановленої договором поруки № 1/PVN14-04-08Р2, укладеного між нею та банком.
Позивач в обґрунтування позову зазначала, що між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_5 11 квітня 2008 року було укладено кредитний договір № 1/PVN14-04-08, згідно якого банк надав відповідачу ОСОБА_5 кредит на суму 99 000 доларів США зі строком повернення до 17 квітня 2018 року з оплатою по процентній ставці 17% річних.
У забезпечення кредитного договору між банком та позивачем було укладено договір поруки, згідно якого, позивач, як поручитель, зобов'язувалася перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.
Вказувала, що в договорі поруки не було визначено строк дії поруки, лише вказано про те, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Крім того, порука була припинена внаслідок зміни банком вимог щодо строків погашення кредиту, коли банк у квітні 2009 року пред'явив таку вимогу ОСОБА_5
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були викладені у позовній заяві. Не заперечували факт наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника та поручителів боргу за вказаним кредитним договором, що відкрито виконавче провадження і борг станом на день розгляду справи у повному обсязі не сплачено.
Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Пархоменко Н.В. з позовом не погодилася, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що борг за кредитним договором стягнуто рішенням суду з боржника та всіх поручителів, борг не сплачено, порука не була та не є припиненою.
Відповідач ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, представники третіх осіб: Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача-банку, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
23 вересня 2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області розглянута цивільна справа за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з постановленням рішення, яке було залишено без змін згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2010 року, про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 ( нині - ОСОБА_1) ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у солідарному порядку заборгованість станом на 30 листопада 2009 року по кредитному договору № 1/ PVN14-049-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 1 117 391 (один мільйон сто сімнадцять тисяч триста дев'яносто одна грн.) грн., з них: борг по кредиту у розмірі - 31 241, 47 грн., борг по відсоткам - 125 022,47 грн., пеня - 234 906,49 грн., борг по кредиту, що підлягає достроковому стягненню -726 220, 72 грн. та з кожного у повернення сплаченого судового збору у розмірі 566,66 (п'ятсот шістдесят шість грн. 66 коп.) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 40 (сорок) грн.
На виконання рішення суду першої інстанції у лютому 2011 року були видані виконавчі листи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в Автозаводському ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області.
Із зазначених рішення місцевого суду та ухвали Апеляційного суду Полтавської області постають встановлені судом обставини, а саме, що між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ( ПАТ як правонаступник ) та ОСОБА_5 11 квітня 2008 року було укладено кредитний договір № 1/PVN14-04-08, на виконання якого згідно п. 2 договору банк надав відповідачу ОСОБА_5 кредитні ресурси в сумі 99 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 17 процентів річних зі строком повернення до 11 квітня 2018 року.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки.
Крім того, 11 квітня 2008 року банк уклав договори поруки з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, згідно яких, останні зобов'язувалися перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.
Сторони по договорам досягли згоди з предметів договорів, ціни, строків та відповідальності.
Встановлено судами, що одержання кредитних коштів підтверджується також заявою на видачу готівки № 31 від 11 квітня 2008 року, який відповідач ОСОБА_5 підписала власноручно.
Також, цими рішеннями судів встановлено, що 11 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_5 здійснила обмін доларів США на національну валюту України, що підтверджується квитанцією № 9 про здійснення валютно - обмінної операції.
Судами констатовано, що відповідачами у згаданій справі було підтверджено у судовому засіданні дійсність їх підписів в кредитному договорі, договорах поруки, заяві про видачу готівки та квитанції про здійснення валютно - обмінної операції.
З 21 січня 2010 року відповідач ОСОБА_5 перестала всупереч вимогам п. 3.2 кредитного договору здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах та процентів за користування кредитними ресурсами.
Загальна сума заборгованості станом на 30 листопада 2009 року становила 110 574,57 доларів США грн., що в еквіваленті в гривні по курсу НБУ (службове розпорядження НБУ № 417/461 від 27 листопада 2009 року ) становить 1 117 391,08 грн.
Крім того, у рішенні суду першої інстанції вказуються обставини дослідження кредитного договору та договорів поруки з наданням висновку щодо задоволення позовних вимог банку, стягнення коштів з боржника та поручителя в солідарному порядку, що було визначено як вірний висновок колегією суддівАпеляційного суду Полтавської області при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та постановленні 16 листопада 2010 року ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, які були встановлені судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні наведених рішень по вказаній справі не потребують повторного дослідження та встановлення.
При цьому, не заслуговують уваги доводи позивача та її представника щодо того, що при розгляді зазначеної справи припинення поруки не було предметом окремого (самостійного) позову, оскільки при розгляді справи за позовом банку обставини укладення, виконання кредитного договору та договорів поруки досліджувалися судами.
З повідомлення Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області за № 4915 від 22 січня 2018 року (а.с.127) постає, що борг, який було присуджено судом, не сплачено, стягується лише з пенсії ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Таким чином, позивач поданням даного позову намагається фактично переглянути рішення суду першої інстанції від 23 вересня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2010 року, тим самим намагається уникнути виконання зобов'язання за договором поруки, у тому числі уникнути будь-якими способами виконання обов'язку за рішенням суду щодо сплати коштів на користь банку, які були присуджені за судовим рішенням від 23 вересня2010 року, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Як було узгоджено між банком та позивачем у договорі поруки у п.5: порука припиняється із припиненням зобов'язання,що забезпечується нею. Порука припиняється, якщо кредитор протягом 3-х років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя.
У зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_5 виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позивальника та поручителів заборгованості за кредитним договором, вручивши 13 квітня 2009 року вимогу про дострокове повернення кредиту у повному обсязі та пов'язаних з ним платежів.
Банк звернувся з позовом до боржника та поручителів про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у грудні 2009 року, тобто в межах 3-х річного строку встановленого у договорі поруки стосовно позивача як поручителя.
Звідси, строк звернення з позовом до поручителів, зокрема позивача, не можна вважати пропущеним.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.
При цьому, суд врахував правові висновки Верховного Суду України, наданих у постановах від 08 червня 2016 року у цивільній справі за № 6-1006цс16, від 06 липня 2016 року у цивільній справі за № 6-1199цс16.
Тому, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 553, 554, 559, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_5 про визнання припиненою поруки по договору поруки.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 20 березня 2018 року.
Суддя: