"19" березня 2018 р. Справа № 552/6736/17
Окрема думка
Судді Харківського апеляційного адміністративного суду Бенедик А.П.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року задоволено апеляційну скаргу. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2017 року скасовано, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Приймаючи вказане рішення, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що 21 липня 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою в довільній формі. Із відповідною заявою (Додаток № 1 до пункту 7 Порядку № 3-1) позивач ОСОБА_1 до пенсійного органу не звертався. В інший спосіб відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача до ГУ ПФУ не надходила. Таким чином, позивачем 21 липня 2017 року не реалізовано його право на звернення із відповідною заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення від 14 липня 2017 року № 1643. Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю, що у даній справі Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків щодо правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.63 вказаного Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
У відповідності до п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 4 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України" "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії (п. 23 Порядку).
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (ч.1 ст. 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.08.2017 року №335/К-03 вбачається, що відмовляючи у перерахунку позивачу пенсії, відповідач виходив саме з відсутності правових підстав його проведення. Жодних посилань на невідповідність встановленій формі заяви відповідачем не вказано.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".
В даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, є перевірка законності правових підстав відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 21.07.2017 року, які були покладені в основу оскаржуваного рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, вважаю, що висновки колегії суддів про відмову у задоволенні позовних вимог через невідповідність поданої позивачем заяви встановленій формі, є помилковими.
Таким чином вважаю, що колегія суддів дійшла до помилкового висновку про скасування постанови Київського районного суду м. Полтави від 05.12.2017р. по справі № 552/6736/17.
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Бенедик А.П.