12 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4331/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калиновського В.А.
суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, суддя Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 18.12.17 по справі № 820/4331/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про визнання дій неправомірними,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області неправомірними та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що він 25.07.2017 року звернувся до відповідача зі скаргою, в якій просив останнього здійснити перевірку фактів, викладених у ній. Розгляд провести за участю позивача відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». За результатами розгляду скарги 28.08.2017 року позивачу було надано відповідь № 07-03/Н-108/179/17 з порушенням тридцятиденного строку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 28, 40, 55, 56, 64, 68, 129 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою щодо неналежної організації роботи апарату Ленінського районного суду м. Харкова /а.с. 7/.
28 липня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено доповнення до скарги /а.с. 72/.
Скарга позивача була детально розглянута, на розгляд зазначеної скарги ОСОБА_1 був запрошений до відповідача з дотриманням норм ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», зазначений захід відбувся 21 серпня 2018 року.
28 серпня 2017 року на вищевказану скаргу відповідачем була надана відповідь №07-03/Н-108/179/17 /а.с. 9/.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, при розгляді скарги, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами україни.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями; забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Право позивача бути присутнім під час проведення перевірки передбачене статтею 18 Закону України "Про звернення громадян", відповідно до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй скарзі просив розглянути питання за його участі.
Судом встановлено, що скарга позивача була детально розглянута, на розгляд зазначеної скарги ОСОБА_1 був запрошений до відповідача з дотриманням норм ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», зазначений захід відбувся 21 серпня 2018 року.
28 серпня 2017 року на вищевказану скаргу відповідачем була надана відповідь №07-03/Н-108/179/17.
Стосовно твердження позивача щодо порушення термінів розгляду скарги позивача від 25.07.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Судом встановлено, що жодної вимоги про скорочений термін розгляду скарги до відповідача не надходило, таким чином при розгляді скарги від 25.07.2017 року застосовувався загальний термін, який складає один місяць.
Останній день для надання відповіді на скаргу, відповідно до вищевказаної норми, становив 25.08.2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Окрім того, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що 25.08.2017 року був вихідним днем (відповідно до наказу Державної судової адміністрації України №245 від 05.12.2016 року) відповідь на скаргу від 25.07.2017 року була надана одразу на наступний робочий день, тобто 28.08.2017 року /а.с. 50/.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідь на скаргу від 25.07.2017 року надано позивачу в межах строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, перевіряючи доводи, викладені у скарзі позивача та надаючи відповідь по суті, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області неправомірними.
При цьому, позивачем не зазначено які саме дії відповідача порушують його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до положень ст.51 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) позивач до початку судового розгляду не скористався своїм правом зміну предмету або підстав позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі 820/4331/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/4331/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 19.03.2018.