19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12581/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Сапіга В.П.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів, проголошено о 14:42:03) у справі № 2а-3545/11/1370 за адміністративним позовом Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
24 березня 2011 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась в суд першої інстанції з позовом до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 46795,00 грн.
Судом першої інстанції замінено відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що податковий обов'язок платника, який полягає у сплаті необхідної суми податку до бюджету, припиняється саме у зв'язку з такою сплатою, а тому протиправне проведення органами МРЕВ державної реєстрації транспортного засобу без попередньої сплати особою, що здійснює таку реєстрацію, відповідної суми податку не впливає на обсяг податкового обов'язку такої особи та не може бути розцінене як юридичний факт, що припиняє такий податковий обов'язок.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на розгляд справи не з'явились.
Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що згідно з даними УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області гр. ОСОБА_1 зареєстровано 16.10.2009 р. транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, об'ємом двигуна 2800 куб. см. та 20.10.2009 р. транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску, об'ємом двигуна 2685 куб. см.
Згідно розрахунків сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортного засобу видно, що відповідач повинен був сплатити до бюджету 46 795,00 грн.
Як підтверджується довідкою ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №31879/17-010 від 31.12.2010 року кошти по податку з власників транспортних засобів від ОСОБА_1 до місцевого бюджету не надходили.
У зв'язку з несплатою відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після. Платник податку не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Отже, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачає, що вказаний вид податку сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. При цьому сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками, встановленими цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно з ч. 6 ст. 5 вказаного Закону у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.
Відповідно до вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю, в числі іншого, за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п. 8 даного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Отже, безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після такої реєстрації.
Відтак, ніхто не може здійснити першу державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів. Провівши реєстрацію транспортного засобу, посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема, і сплати податку з власників транспортних засобів. За наявності у платника податку відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання необхідно визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Колегія вважає за необхідне зазначити, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію, а тому відсутність надходження такого податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що існування обставин, які б свідчили про наявність вини відповідача у ненадходженні податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до місцевого бюджету, податковим органом не доведено.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що першій реєстрації в Україні транспортних засобів на ім'я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, оскільки без сплати такого не проводиться перша реєстрація транспортного засобу, а тому відсутні підстави для стягнення такого податку з відповідача.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що були зазначені відповідачем у запереченні на адміністративний позов. Водночас, заперечення та апеляційна скарга відповідача містять лише покликання на правові норми, однак не дають змоги визначити структуровану позицію відповідача щодо цього спору. Поряд з цим, доводи відповідача жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлені ним обставини справи, а апеляційна скарга не містить обгрунтованих покликань на причини невірності таких висновків.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 2а-3545/11/1370- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. П. Сапіга