14 березня 2018 р., м. Харків Справа № 552/5928/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Калиновського В.А. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2017 (суддя Миронець О.К., 36034, м. Полтава, пров. Хорольський, 6, повний текст складено 16.11.17) по справі № 552/5928/17
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
20.09.2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Київський районний суд м. Полтави, з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати пункт протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36 щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої військовозобов'язаним та повернення їх на доопрацювання протиправним;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та надіслати до Міністерства оборони України висновок щодо можливої виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Порядку призначення одноразової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та прийняти відповідне рішення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає відмову в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої військовозобов'язаним безпідставною, протиправною та такою, що порушує його права. свободи та інтереси.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2017 року позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Визнано пункт протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36 щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої військовозобов'язаним та повернення їх на доопрацювання протиправним.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та надіслати до Міністерства оборони України висновок щодо можливої виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Порядку призначення одноразової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та прийняти відповідне рішення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 30.09.1983 року по 18.12.1985 року позивач проходив військову службу в складі діючої армії. В період з 31.12.1983 року по 18.12.1985 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де і отримав поранення.
Згідно довідки до акта МСЕК від 07.08.2014 року йому встановлена друга група інвалідності, яка зумовлена пораненням (контузією) та захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень,контузій, травм, каліцтв у ОСОБА_1 від 10.07.2014 року виявлені множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох ніг, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1284/Ж від 09.07.2014 року, виданий Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку :»Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий, кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру. Поранення та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Листом від 31.05.2016 року військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про відсутність в нього документів для подачі відповідного висновку.
Згідно з Витягом з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №36 від 20.05.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Відповідно до статті 1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи;
- 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи;
- 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано повного переліку документів, зокрема документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення, а також наявність причинного зв'язку поранення з захистом Батьківщини.
Згідно приписів п. 4.7. Положення № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи:
висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);
заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);
копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності;
копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);
витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка);
копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації;
копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою);
копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Зі змісту вказаної норми розуміється, що копію довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Між тим, згідно витягу з протоколу № 1891 від 10.07.2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 доведено, що під час проходження військової служби поранення (контузія) та захворювання - так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до пп.а.п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р.№ 402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:
"Захворювання, поранення ( контузія , травма, каліцтво) ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо поранення (контузія , травма, каліцтво) одержано під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючій армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі в бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.."
Відповідно до пп.г п.21.5 Положення "Захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витяг з протоколу ЦВЛК № 1891 від 10.07.2014р., який перебував у відповідача на розгляді є документом, що містить відомості про наявність поранення, а також причин його виникнення.
Таким чином, позивачем надано до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку, а тому відповідач, відмовивши у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв неправомірно.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 у справі № К/800/1679/14 та постанові Верховного суду України в від 10.03.2015 № 21-563а14.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2017 року по справі № 552/5928/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2017 по справі № 552/5928/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 19.03.18.