22 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/334/17
судді Одеського апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.
по адміністративній справі № 814/334/17
17.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу №50 від 13.01.2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; визнання протиправним та скасування наказу №24 о/с від 25.01.2017 року в частині звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.75 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлення на посаді інспектора роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану тим, що рішення про наявність в його діях складу правопорушення, яке стало підставою для звільнення, прийнято Департаментом патрульної поліції Національної поліції України виключно на підставі матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, без фактичного проведення ретельного службового розслідування.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 22.02.2018р. колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду ухвалено постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 року - без змін.
Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року №3460-IV, Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року №4/1, виходив з того, що відповідачем доведено, що позивач, перебуваючи на службі в поліції, вчинив дисциплінарний проступок, який вкрай негативно впливає на імідж працівників поліції в суспільстві і полягає у невиконанні ним своїх професійних обов'язків. Зокрема, лейтенантом поліції роти №3 батальйону №4 УПП у м. Миколаєві ДПП ОСОБА_1 під час несення служби по патрулюванню по маршруту в с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області виявлено ряд адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122, 126, 130 КУпАП, наслідком чого є оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення у вигляді винесення відповідної постанови про накладення стягнення. Проте, ОСОБА_1 не виконав свої службові функції відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Не можу погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, прийняття його з повним з'ясуванням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим, керуючись ч.3 ст.34 КАС України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування від 12.01.2017 року, проведеного згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 29.12.2016 року №5091, з метою встановлення причин оголошення про підозру інспектору роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що виразилось в одержані під час виконання службових обов'язків від 21 водія неправомірної вигоди під погрозою незаконного вилучення транспортних засобів.
Статтями 2 та 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (дію якого поширено на поліцейських пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року №901-VIII), встановлено, що дисциплінарний проступок є невиконанням чи неналежним виконанням особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких у встановленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 14 Статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.
Тобто, підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак саме дисциплінарного проступку. Передумовою звільнення особи за вчинення дисциплінарного проступку, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування (перевірки).
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника; характеристика особи, що вчинила порушення.
Як вбачається з висновку службового розслідування від 12.01.2017 року комісія, створена на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 29.12.2016 року №5091, встановила, що 13.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З посиланням виключно на матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні №42016150000000160, в якому ОСОБА_1 оголошено підозру, Комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, є такими, що знайшли своє підтвердження.
При цьому, висновок службового розслідування від 12.01.2017 року не містить відомостей про вчинення безпосередньо Комісією перевірки обґрунтованості підстав для службового розслідування та його висновків.
Дійсно, Комісія вправі отримувати і давати оцінку будь яким доказам та фактам, які встановлені нею, так і наявні в матеріалах кримінального провадження. Жодних заборон, щодо можливості використання документів з матеріалів кримінального провадження не має. Однак, сама по собі наявність в матеріалах службового розслідування певних документів з кримінального провадження, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку перевірки обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування. Звільнення позивача мало місце не у зв'язку з обвинуваченням його у вчиненні злочину, а з підстав, установлених в ході службового розслідування, висновки якого, в свою чергу, ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі «ОСОБА_2 де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Поряд з цим, вважаю необґрунтованими посилання апелянта на ст.62 Конституції України та відсутність обвинувального вироку в кримінальному провадженні, оскільки відсутність або наявність в діях позивача складу злочину, не є предметом розгляду в цій справі, а кримінальна справа, що слухається в загальному суді відносно позивача, не може свідчити про відсутність підстав для проведення службового розслідування, так як такою перевіркою встановлюється наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, а не наявність/відсутність складу злочину.
З огляду на ту обставину, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України не проведено ретельного службового розслідування обґрунтованості підстав його призначення, а висновок про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні п.п. 1, 2, 6, 9 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ч.1 ст.8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, п.п. 8, 11 ст. 23, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 222, 225 КУпАП, п.п. 6, 7 п. 2.1, п. 2.2 Розділу ІІ, п.п. 1, 6, 10, 11, 13 п. 13.1 Розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом ДПП України від 05.01.2016 року №4/1, здійснено лише з посиланням на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016150000000160, доходжу висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено обґрунтованості притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його за п.6 ч.1 ст.75 Закону України «Про Національну поліцію».
А відтак, вважаю, що накази відповідача №50 від 13.01.2017 року та №24 о/с від 25.01.2017 року підлягають скасуванню з поновленням ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції.
Суддя ОСОБА_2