Справа № 826/2886/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач - Кузьменко В. В.
15 березня 2018 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря судового засідання Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2017, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві від 02 лютого 2017 року № 2 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 54399,90 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2017 позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням в частині задоволених вимог, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явилися представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпродспоживслужби у місті Києві проведено 05 серпня 2016 року планову перевірку ТОВ «Бомонд групп» за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, 176.
За результатами даної перевірки посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 05 серпня 2016 року № 000072, відповідно до якого встановлено порушення та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації.
Згідно акту перевірки, позивачем допущено порушення пункту 16 Правил торгівлі та статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: здійснюється реалізація партії продукції без необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі) про найменування та місцезнаходження виробника.
Також допущено порушення пункту 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 щодо розміщення вивіски на фасаді торгівельного об'єкта із зазначенням суб'єкта господарювання.
Постановою відповідача від 02 лютого 2017 року № 2 накладено стягнення передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 54399,90.
На думку позивача, при винесенні вказаної постанови відповідачем порушено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, а саме абзац 2 пункту 4, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про розгляд його справи, що призвело до порушення прав позивача на захист своїх прав та інтересів шляхом безпосередньої участі при розгляді справи.
З апеляційної скарги вбачається, що Головне управління не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування постанови від 02.02.2017 року № 2 з підстави порушення порядку накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 та пункту 13 частини першої статті 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Акт перевірки - це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу та відображає її результати, є носієм певної інформації, однак не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки передує прийняттю акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Висновки, наведені в акті перевірки, є відображенням дій працівників контролюючих органів і самі по собі не породжують правових наслідків для суб'єкта та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Зазначений акт сам по собі не створює жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення прав та не породжує обов'язкових юридичних наслідків.
Відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення планової перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії відповідача з проведення такої перевірки та складання акту перевірки є правомірними та здійсненими в межах наданих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Згідно з п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15 червня 2016 року, передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, в тому числі, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.
Відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України «Про захист прав позивачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводиться до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до п. 16 розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 від 19 квітня 2007 року, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про дату виготовлення; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.
Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.
Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Факт порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» може бути встановлений лише у випадку відсутності інформації у будь-який зазначений Законом спосіб щодо кожного товару, стосовно якого проводилася перевірка.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1023 інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі). Прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до пункту 17 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Маркування парфумерно-косметичних товарів (на етикетці) і мила туалетного (на обгортці) передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, масу нетто або місткість, дату виготовлення, строк придатності, групу товару, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер партії.
Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Національного стандарту «Продукція парфумерно-косметична. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. ДСТУ 5010:2008» (далі - ДСТУ 5010:2008) на кожній одиниці споживчої тари з парфумерно-косметичним виробом зазначають таку інформацію: назву виробника і його місцеперебування (юридичну адресу) і/або місця виготовлення продукції, а також назву та місцеперебування заявника (якщо останній не виробник) та термін придатності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що встановлені обставини свідчать про невиконання позивачем обов'язку щодо забезпечення для споживача необхідної, доступної та достовірної інформації щодо найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції виробника з прийняття претензій від споживача, оскільки на кожній одиниці споживчої тари не вказано відповідної інформації українською мовою.
Пунктом 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 на фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи.
З метою покращення обслуговування споживачів, позивач на фасаді торговельного об'єкта розмістив вивіску із зазначенням найменування суб'єкта господарювання, а саме: «Бомонд Групп» із зазначенням адреси, чим усунуто недоліки, встановлені та відображені у Акті перевірки від 05 серпня 2016 року № 000072.
Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що на адресу Головного управління надійшло заперечення Позивача від 10.08.2016 № 5/10 (вх. № 2370/7 від 17.08.2016) на акт перевірки від 05.08.2016 року № 000072 про результати планової перевірки ТОВ «Бомонд Групп».
Позивача було запрошено на розгляд справи про накладення стягнень на 18.08.2016 року, що підтверджується особистим підписом уповноваженої особи ТОВ «Бомонд Групп» ОСОБА_4 на повідомленні.
Разом з тим, 05.10.2016 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно уповноваженої особи ОСОБА_4, під час якого розглядалися всі порушення, які зазначені в акті перевірки від 05.08.2016 № 000072.
Уповноважені представники позивача викликались відповідачем для розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, відповідачем не було порушено права позивача надати свої пояснення та заперечення до проведеної планової перевірки.
Головним управління 02.02.2017 року були розглянуті всі подані заперечення та пояснення Позивача та прийнято відповідне рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо дотримання відповідачем порядку накладення на позивача штрафу.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2017 - скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в їх задоволенні.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2017 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 20.03.2018