15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11780/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Березної Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 10.06.2015, яким їй було визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є протиправним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування оспорюваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, які не були ним повно та об'єктивно з'ясовані.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст.267 ПК України, починаючи з 01.01.2015, незалежно від прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо цього податку в порядку, встановленому п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 цього Кодексу. Крім того, принцип стабільності застосовується лише у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків, а відтак запровадженням нового податку у 2015 році цей принцип не був порушений. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Березну Т.О., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.08.2012 за ОСОБА_3 було зареєстровано транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «GLK 350», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 3 498 куб.см., 2010 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане Луцьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області.
10.06.2015 Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 12647-17, яким на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» у сумі 25 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від прийняття або неприйняття рішення місцевою радою у 2015 році транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року, який є плановим. Крім того, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в тому числі транспортного податку), міська рада не дотрималась обмежень, передбачених п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 (в частині офіційного оприлюднення рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України (в частині дотримання принципу стабільності).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.
Згідно п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно п.п.267.3.1 п.267.3 цієї ж статті, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті.
Згідно п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України).
Пунктом 4.3 статті 4 цього Кодексу передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Підпунктом 4.4 цієї статті визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Разом з тим, необхідно зазначити, що згідно з нормами статей 8, 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків та встановлюється в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковим до сплати на території відповідних територіальних громад.
В пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Також необхідно зазначити, що відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України).
Згідно п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Відповідно до п.п.12.3.3 п.12.3 цієї статті, копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно п.12.5 ст.12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 цієї статті.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі і транспортного податку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Крім цього, органи місцевого самоврядування, виконуючи рекомендацію Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та приймаючи відповідні рішення, зобов'язані дотримуватись інших обов'язкових приписів ПК України, зокрема, встановленого п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України строку офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Отже, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися контролюючим органом лише в разі, якщо сільська, селищна чи міська ради своїм рішенням встановила такий місцевий податок. При цьому, таке рішення повинно бути офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування відповідного місцевого податку, в іншому разі такі податкові зобов'язання можуть визначатись не раніше початку наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення органом місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок є 2016 рік.
Крім того, п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила.
Так, рішенням Луцької міської ради № 69/5 від 28.01.2015 встановлено на території м.Луцька транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок у м.Луцьку.
Як передбачено підпунктом 1.1. пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2, підпунктом 3.1. пункту 3, пунктом 4 Положення про транспортний податок у м.Луцьку, платниками транспортного податку у м.Луцьку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані у м.Луцьку згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Наведений висновок узгоджується також із основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Враховуючи ту обставину, що рішення про встановлення транспортного податку прийняте Луцькою міською радою лише 28.01.2015, тому норми щодо визначення податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку не можуть застосовуватися раніше 2016 року.
Частиною першою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеної процесуальної норми, суд не надає правової оцінки іншим обставинам, які були встановлені судом першої інстанції та не охоплені доводами апеляційної скарги, зокрема, строк звернення до суду з адміністративним позовом та сплата позивачем визначеної контролюючим органом суми податкового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року по справі № 803/1381/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. О. Яворський
Повне судове рішення складено 19.03.18