15 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 501/2190/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Максимович Г.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді- доповідача ОСОБА_1
суддів Турецької І.О.
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст.. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Управління у перерахунку пенсії є протиправною та порушує його права на пенсійне забезпечення.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ГУПФ України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що підстави для перерахунку колишнім працівникам органів внутрішніх справ України за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відсутні.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 2010 року, де отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
18 вересня 2017 року позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру.
Листом від 09 жовтня 2017 року за вих. №141/Б-99-1 відповідач повідомив позивача, що перерахунок його пенсії буде здійснено після виділення коштів з Державного бюджету.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичними складовим грошового забезпечення колишніх працівників міліції, але за розміром є більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо перерахунку пенсії, однак не погоджується, що пенсія останнього має виплачуватись без обмеження граничного розміру, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Окрім цього, згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок перерахунку пенсій), перерахунок раніше призначених, відповідно до Закону №2262, пенсій, проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Водночас, абзацом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Згідно зі статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється також в порядку та на умовах, визначених Законом №2262.
У свою чергу, грошове забезпечення поліцейських установлено Постановою №988, якою затверджено схеми та розмір окладів.
Системний аналіз вищевказаних положень Законів України та підзаконних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що починаючи з 1 січня 2016 року за позивачем на законодавчому рівні закріплено право на перерахунок призначеної йому пенсії за Законом №2262, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, зокрема, визначених відповідно до Постанови №988.
Що стосується доводу апелянта про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон №2262.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262 (у редакції Закону України від 15 липня 2015 року №614, який набрав чинності 01 січня 2016 року) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постанови №988 та Закону №900, яким внесено доповнення до статті 63 Закону №2262, не проведений з 01 січня 2016 року саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України №2262.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні від 15 лютого 2018 року (справа №820/6514/17), за результатами розгляду зразкової справи, вказавши, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови №988 згідно із Законом №900 і такий перерахунок має бути здійснений саме з 01 січня 2016 року.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, а тому колегія суддів враховує вказані правові висновки Верховного Суду.
Щодо посилань апелянта на відсутність коштів для здійснення відповідного перерахунку пенсії, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 року у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі №21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Таким чином, доводи апелянта про те, що перерахунок та виплату перерахованих пенсій слід забезпечити після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України є необґрунтованими та не можуть позбавляти права пенсіонера на перерахунок його пенсії.
Щодо позовної вимоги позивача про проведення перерахунку його пенсії без обмеження граничного розміру, судова колегія, виходить з наступного.
Згідно ч.7 ст.43 Закону №2262-XII (в редакції, яка була чинною до 20 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року. Дія положень Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 вищевказане положення Закону було визнано неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення ч.7 ст.43 Закону №2262 є неконституційними з 20 грудня 2016 року.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, що набрав чинності 01 січня 2017 року, в ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ внесено зміни, згідно з якими тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що права позивача в частині виплати йому пенсії з обмеженням граничним розміром на час розгляду даної справи не порушені, оскільки перерахунок пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття постанови вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничного розміру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи в частині вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничного розміру не правильно застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в цій частині, в порядку ст.317 КАС України, підлягає зміні шляхом виключення з її резолютивної частини словосполучення «без обмеження граничного розміру».
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд-,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року змінити, виключивши з її резолютивної частини словосполучення «без обмеження граничного розміру»
В іншій частині постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_4