19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/8005/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Затолочний В.С.
судді Матковська З.М.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 року у справі № 352/1386/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України про визнання дій неправомірними та скасування протоколу, -
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України (відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування протоколу від 19.08.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оперуповноваженим УЗЕ НП в Івано-Франківській області підполковником поліції Плєшко О.І. в липні-серпні 2016 року в протизаконний спосіб проводився збір компрометуючих матеріалів на депутатів сільської ради та Вільшанецького сільського голову ОСОБА_1 минулого шостого скликання 2010-2015 роки. Зібрані матеріали, на думку позивача, Плєшко О.І. оформив з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вважає дії оперативного правника прямим порушенням ст. 19 Конституції України, оскільки документи зібрані проти нього збирались у протизаконний спосіб.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 року у справі № 352/1386/16-а у задоволені адміністративного позову було відмовлено, у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Подав заяву (вх № К4246/18 від 14.03.2018р.) про залучення до даної справи відповідачем 2 - Департамент захисту економіки Національної поліції України, та просить відкласти розгляд справи. Належних та допустимих доказів про обґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи суду не надано.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та вважає за доцільне змінити постанову в частині викладення мотивів відмови у задоволенні позову з наступного.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено у Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII, реальний конфлікт інтересів-суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1,2 частини1 статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
В силу вимог частини 1 статті 65 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Нормами статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не повідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідачем складено відносно позивача протокол від 19.08.2016 року про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП. У даному протоколі зазначено, що останній не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів та не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом по справі про адміністративне правопорушення, яке підлягає оцінці при розгляді питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Компетентним органом, що може розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 173 та 185 КУпАП є суд.
Тобто питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу по справі про адміністративне правопорушення належить суду. Аналогічно самостійним предметом оскарження не можуть бути в даному випадку і дії працівників Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України по складанню протоколів.
Таким чином, суд прийшов до висновку, про те, що протокол від 19.08.2018 року про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, згідно Глави 19 КУпАП та вимог КАС України оскарженню не підлягають, оскільки відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право оскаржити лише постанову по справі, чим позивач скористався, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо заяви позивача про залучення до справи Департамент захисту економіки Національної поліції України в якості відповідача 2, суд зазначає.
Відповідно до частин 1, 3 ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Згідно з ч.3 ст.46 КАС відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У ст.4 КАС визначено, що відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач звернувся до суду з цим позовом до управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (УЗЕ, управління), яке, відповідно до Положення, затвердженого наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.11.2015 № 3, є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту захисту економіки Національної поліції України та не є юридичною особою.
Таким чином управління захисту економіки Національної поліції України не має адміністративної процесуальної правоздатності.
Статтею 48 КАС встановлено підстави та порядок заміни неналежної сторони.
Відповідно до частин 4 і 7 цієї статті якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
За змістом цих процесуальних норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції, а КАС не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.
Відтак, у разі встановлення таким судом, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий (позов) повинен бути залишений без задоволення.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому відповідно до вимог ст. 317 КАС України, рішення підлягає зміні в частині викладених мотивів відмови у задоволені позову.
Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 року у справі № 352/1386/16-а змінити в частині викладення мотивів відмови у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді В. С. Затолочний
З. М. Матковська