15 березня 2018 р.
№ 814/2262/17
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод",
вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286
до відповідача:
Миколаївської митниці ДФС,
вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017
про:
визнання протиправним та скасування рішення від 10.07.2017р. №UA504010/2017/000009/1, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 року № UА504010/2017/000009/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 № UА504010/2017/00032, зобов'язання прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ “МГЗ” надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн. зокрема, надмірно сплаченого ПДВ сумі 636 041,99грн. та мита в сумі 165 792,91грн. і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, оскільки позивачем на вимогу митниці надані усі документи, що підтверджують митну вартість товару.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо прийнятності заявленої декларантом ціни товару, тому рішення про коригування та картки відмови прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
03.12.2015 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Єдіная торговая компанія” був укладений зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/01-16/15-520, відповідно до якого з урахуванням додатку № 5 (Специфікація № 6) від 26.05.2017 продавцем здійснювалась поставка товару-натру їдкого (гідроксид натрію) за ціною 407,83 доларів США за тонну.
Відповідно до п.3.1, 3.2 Контракту продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 10.07.2017 була подана електронна митна декларація типу ТН № 504010/2017/002078 від 10.07.2017 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту 407,83 дол. США за тону. Для підтвердження митної вартості товару були надані : контракт, Специфікація, інвойс № SK-107 від 19.06.2017. Митна вартість товару у митних деклараціях була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракта.
Згідно з наданими документами підтверджується фактичний обсяг поставки - 142,532тн, загальна сумас постак\вки - 58536,66 дол.США, вартість товару - 407,83 дол.США.
Відповідач листами повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На виконання вимог митниці позивач надав (згідно листа від 10.07.2017 № НГЗ-Исх-10153-17-014): біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації № 6 від 21.04.2017, 28.04.2017, 05.05.2017, 12.05.2017,19.05.2017.
Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 6 склала 407,83 до ларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою (частки 5 сум мінімальних диапазонів показників ціни на товар) та 16,17 доларами США (п. 2.2. Контракту) (420 + 420 + 420 + 420+440) : 5 -16,17=407,83 доларів США.
Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 10.07.2017 року № UА504010/2017/000009/1, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною за ціною 452 долари США за тону відповідно на підставі другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозились на митну територію України згідно з митною декларацією від 25.03.2017р. № 807010/2017/301205.
В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості ( витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень, не надані банківські платіжні документи, подані інвойси не містять підпису керівника та реквізитів керівника, не надані в повному обсязі витребувані документи.
На підставі рішення від 10.07.2017 № UА504010/2017/000009/1, було оформлено митні декларації: UA504010/2017/002309 від 31.07.2017, UA504010/2017/002321 від 01.08.2017, UA504010/2017/002335 від 02.08.2017 , UA504010/2017/002336 від 02.08.2017, UA504010/2017/002341 від 02.08.2017, UA504010/2017/002342 від 02.08.2017, UA504010/2017/002344 від 02.08.2017, UA504010/2017/002345 від 02.08.2017, UA504010/2017/002346 від 02.08.2017, UA504010/2017/002352 від 03.08.2017, UA504010/2017/002353 від 03.08.2017, UA504010/2017/002356 від 03.08.2017, UА504010/2017/002357 від 03.08.2017, UA504010/2017/002345 від 28.08.2017, UA504010/2017/002386 від 01.09.2017, UA504010/2017/002701 від 11.09.2017.
Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 № UА504010/2017/000009/1, позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.
Згідно зі ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з п.2 ч. 6 ст. 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності.
Сторони контракту ТОВ “МГЗ” та ТОВ “ЄТК” у п.2.2 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 17,5 дол. США, де FOB MED Low середнє котирування, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передує періоду відвантаження.
Відповідно до ст. ст. 189,190 Господарського Кодексу ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Таким чином суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язки сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати у договорі відомості про знижку та обґрунтовувати їх розмір. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Згідно з ч.1 ст.62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Митниця прийняла рішення, в яких скоригувала ціну товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, якими скоригувала ціну товару на рівні 420 дол. США за тону та 440 дол. США за тону.
Наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару ( його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 року № UA504010/2017/000009/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 № UA504010/2017/00032, належить задовольнити.
Позовні вимоги в частині зобов'язання прийняти і подати до виконання головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ “МГЗ” надмірно сплачених: податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн. зокрема, надмірно сплаченого ПДВ сумі 636 041,99грн. та мита в сумі 165 792,91грн. належить задовольнити з огляду на наступне.
В результаті прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивачем надміру сплачено податок на додану вартість в сумі 801834,90 грн. відповідних митних декларацій UA504010/2017/002309 від 31.07.2017, UA504010/2017/002321 від 01.08.2017, UA504010/2017/002335 від 02.08.2017, UA504010/2017/002336 від 02.08.2017, UA504010/2017/002341 від 02.08.2017, UA504010/2017/002342 від 02.08.2017, UA504010/2017/002344 від 02.08.2017, UA504010/2017/002345 від 02.08.2017, UA504010/2017/002346 від 02.08.2017, UA504010/2017/002352 від 03.08.2017, UA504010/2017/002353 від 03.08.2017, UA504010/2017/002356 від 03.08.2017, UА504010/2017/002357 від 03.08.2017, UA504010/2017/002345 від 28.08.2017, UA504010/2017/002386 від 01.09.2017, UA504010/2017/002701 від 11.09.2017.
Відповідно до ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
В постанові Верховного Суду України від 12.04.2016, у справі № 813/7851/13-а , зазначено, що: “Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у ст.301 МК України, ст.43 ПК України та ст.45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Відповідно до пункт 43.5 ст.43 ПК України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення”.
У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митний орган надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
За таких обставин, позов належить задовольнити.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39536431) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 року № UA504010/2017/000009/1.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 № UA504010/2017/00032.
4. Зобов'язати Миколаївську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (ідентифікаційний код 33133003) надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн. (вісімсот одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 90 коп.), надмірно сплаченого ПДВ сумі 636041,99 грн.(шістсот тридцять шість тисяч сорок одна гривня 99 коп.) та мита в сумі 165 792,91грн.(сто шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні 91 коп.) і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.
5. Присудити на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" судовий збір у сумі 3200 грн. (три тисячі двісті гривень), сплачений платіжним дорученням № 05628 від 24.10.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя І. А. Устинов