19 березня 2018 р. № 814/629/18
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54020
до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, вул. Шосейна, 45, с. Михайло-Ларине, Жовтневий район, Миколаївська область, 57222
про:скасування постанови від 01.11.2012,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови від 01.11.2012 року ВП № 34911702 про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що про накладення арешту на майно дізналася в січні 2018 року, матеріалів виконавчого провадження не отримувала, скасувати арешт відповідач самостійно відмовився.
Відповідач відзив на позов не надав.
Позивач 15.03.2018 надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
У Заводському відділі Державної виконавчої служби м. Миколаєва ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснювалось виконавче провадження № 34911702 з примусового виконання виконавчого листа № 1-167/2011, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області 22.12.2011 про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 7981,60 грн.
29.10.2012 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
26.02.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV( в редакції чинній на момент прийняття постанови) - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно зі ст.57 Закону України “ Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Позивач у позовній заяві зазначає, що постанову від 29.10.2012 року не отримував. Доказів на спростування твердження позивача, відповідач суду не надав.
Законом України “Про виконавче провадження”№606 в редакцій чинній на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не передбачена можливість зняття арешту з майна боржника державним виконавцем у разі повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання, оскільки п. 5 ст.47 вищезазначеного Закону передбачає право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону ( цією статтею передбачено строк пред'явлення 1 рік).
Відповідач не надав суду доказів повторного звернення ОСОБА_2 із виконавчим листом про стягнення матеріальної шкоди в солідарному порядку в сумі 7981,60 грн. з позивача. Таким чином, строк для пред'явлення виконавчого документа на виконання повторно у ОСОБА_2 закінчився 26.02.2015 року, правові підстави для продовження арешту майна позивача відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.2,5 ст.59 Закону України № 1404).
Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.01.2018 свідчить, що на майно позивача накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ ОСОБА_5 про арешт майна боржника № обтяження 13196845.
Існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст.41 Конституції України) та є порушенням ст.1 Першого протоколу(право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності, тому суд вважає за можливе скасувати арешт на майно позивача, накладений державним виконавцем постановою від 29.10.2012 року, але сама постанова державного виконавця прийнята на той час законно й обґрунтовано , тому скасуванню підлягає тільки арешт.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати арешт на майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, накладений постановою Заводського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області 29.10.2012 року у ВП № 34911702 в межах виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області по справі № 1-167/2011, номер обтяження 13196845 від 01.11.2012.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т.О. Гордієнко