15 березня 2018 року справа №813/4396/17
79018, м.Львів, вул.Чоловського, 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
судді Сподарик Н.І.,
судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сільник Н.Є.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 1), Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач 2), з наступними вимогами з врахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 06.02.2018 року:
- стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154745,72 грн.;
- стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача компенсацію у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати внаслідок невиконання відповідачем постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року № 813/3623/16 про поновлення на роботі в сумі 7827,88 грн.;
- стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача компенсацію у зв'язку із порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року № 813/3623/16 в сумі 1818,10 грн.;
Ухвалою судді від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі. 13.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили його було поновлено на посаді та стягнено в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте, вказане рішення не виконано відповідачами в добровільному порядку. У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, позивач вважає, що існують підстави для стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації у зв'язку з порушенням строків його виконання.
На заперечення позовних вимог від відповідачів надійшов відзив № 294/10-1004 від 16.01.2017 року. Представник відповідачів зазначив, що оскільки ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка є окремою юридичною особою. ГУ ДФС у Львівській області не може бути стороною в частині стягнення в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, відповідно до листа від 05.01.2018 року № 37/99-99-04-02-01-18 посада заступника начальника Сокальської ОДПІ у штатному розписі відсутня, тому рішення суду в частині поновлення на вказаній посаді у добровільному порядку не виконано. Також представник відповідачів наголосила, що позивачем не надано суду доказів про вчинення дій щодо затримки виконання рішення у примусовому порядку. Щодо вимоги позивача про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, представник відповідачів наголосила, що така компенсація проводиться у разі затримки доходів, що не мають разового характеру. Оскільки виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться одноразово на виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відповідно відсутні підстави для такої компенсації. Враховуючи викладене, представник відповідачів ГУ ДФС у Львівській області та ДФС України просила у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну (уточнення) позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечили, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у письмовому відзиві та додаткових пояснення. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівської області, позивача, зокрема, було поновлено на посаді заступника начальника Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 20.09.2016 року.
Крім того, вказаним рішенням в користь позивача було стягнено з Головного управління ДФС у Львівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13985,41 грн.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягало негайному виконанню.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 року, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 була залишена без змін.
23.01.2017 року позивач звертався із заявою на ім'я Голови ДФС України про поновлення його на посаді відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16.
23.02.2017 року позивачу була надана відповідь ДФС України № 2700/Ш/99-99-04-02-02-14, в якій зазначалося, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 в частині поновлення позивача на роботі перебуває у процесі виконання.
07.06.2017 року позивач повторно звернувся із заявою на ім'я в.о. Голови ДФС України про поновлення його на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У вказані заяві позивач наголосив, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 року.
14.07.2017 року позивачу надана відповідь ДФС України № 8904/Ш/99-99-04-02-14, в якій зазначалося, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 в частині поновлення позивача на роботі перебуває у процесі виконання.
27.12.2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі 813/3623/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 20.09.2016 року.
Відповідно до повідомлення відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №54781306 від 27.09.2017 року, виконавчий лист №813/3623/16, виданий 27.12.2016 року повернений стягувачу без прийняття до виконання.
Враховуючи затримку у виконанні вищевказаного рішення, позивач звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні справи, суд керувався наступним.
У відповідності до ст. 370 Кодексу адміністративного кодексу України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 вказаної статті, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 371 негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП Ураїни).
Вказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.
Згідно ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв рішення про звільнення працівника.
Суд встановив що постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді винесена 26.12.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справа, в саме з відповіді Голови ДФС України № 2700/Ш/99-99-04-02-02-14 від 23.02.2017 року та відповіді № 8904/Ш/99-99-04-02-02-14 від 14.07.2017 року, постанова в частині, що підлягає до негайного виконання перебувала в процесі виконання.
Представник відповідачів зазначила, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 позивача поновлено на посаді заступника начальника Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Згідно наявного у справі листа департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України № 37/99-99-04-02-01-18 від 05.01.2018 року, відповідно до наказу ДФС України від 24.02.2016 року № 167 "Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області" реорганізовано Сокальську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.
У зв'язку з цим, посада заступника начальника Сокальської ОДПІ у штатному розписі відсутня, а отже рішення суду у справі №813/3623/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.
Судом встановлено, що позивач з метою виконання вказаного рішення у примусовому порядку, звертався до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Проте, виконавчий лист було повернено стягувачу без прийняття до виконання, що підтверджується повідомленням № 54781306 від 27.09.2017 року.
Отже, суд зазначає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16 в добровільному порядку не виконана у зв'язку з відсутністю у штатному розписі посади, на яку поновлено позивача. Жодних доказів затримки виконання рішення у примусовому порядку до матеріалів не долучено.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що в обох випадках рішення суду не виконане відповідачами.
У відповідності до п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення вважається виконаним з дня винесення наказу роботодавцем.
Станом на дату розгляду справи наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді не винесено. Водночас, враховуючи те, що вказане рішення не виконане відповідачами з незалежних від них причин, жодних підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час невиконання рішення суду, немає.
Тому, у задоволенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду слід відмовити.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат" від 19.10.2000 № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у вказаному Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Виплата середнього заробітку позивача за рішенням суду є юридичним фактом, що носить саме разовий характер, і вичерпується виконанням рішенням суду, котрим стягнуто кошти.
Крім того, серед переліку об'єктів, що підлягають компенсації визначеного Законом №2050-ІІІ відсутній такий об'єкт компенсації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду.
Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для компенсації, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати внаслідок невиконання відповідачем постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року № 813/3623/16 в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, враховуючи відмову позивачу у стягненні середнього заробітку за час невиконання рішення суду та відсутність правового обґрунтування заявлених вимог про компенсацію за затримку виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 року у справі № 813/3623/16, жодних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення компенсації немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що станом на дату розгляду цієї справи, жодних підстав для задоволення позовних вимог немає.
Тому, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 березня 2018 року.
Головуючий суддя Сакалош В.М.
Суддя Сподарик Н.І.
Суддя Крутько О.В.