про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 березня 2018 р. № 814/700/18
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., розглянувши матеріали
адміністративним позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54037
до відповідача:Заступника начальника митниці-начальник УПМП Миколаївської митниці Сизова Миколи Вікторовича, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017 Головного державного інспектора відділу оперативного реагування № 1 управління протидії митним правопорушенням Миколаївської митниці ДФС Какшинського Олега Володимировича, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017
про:визнання протиправними та скасування індивідуальних актів; стягнення матеріальної шкоди в сумі 86131,46 грн. та моральної шкоди в сумі 86131,46 грн.,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з «Адміністративно-позовною заявою (оскарження індивідуального акта) на підставі ст.32 ч.4 Конституції України».
Відповідачами у заяві ОСОБА_1 вказав:
заступника начальника митниці - начальника УПМП Миколаївської митниці Сизова Миколу Вікторовича;
головного державного інспектора відділу оперативного реагування №1 управління протидії митним порушенням Миколаївської митниці ДФС Какшинського Олега Володимировича.
Позивач заявив такі вимоги:
1. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження і постановити окрему ухвалу.
2. Визнати протиправними та скасувати індивідуальні акти:
2.1. Частково: 1-3 абзаци 1- сторінки листа з вихідним номером 4678\10\14-70-20-20 від 03.11.2017р. за підписом начальника Миколаївської митниці ДФС - начальника УПМП заступника Миколи Вікторовича Сизова в частині вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України, про направлення мені протоколу поштою, про зобов'язання з'явитися для підписання і отримання протоколу та надання пояснень по справі.
2.2. Частково: абзаци 1, 7, 8, 9, 10 2- сторінки протоколу відповідача Какшинського Олега Володимировича про порушення митних правил №186\50400\17 від 01.11.2017р. - в частині понятих, матеріалів правоохоронного органу, CMR №31613817 від 07.03.2017р., про наявні і підроблені відбитки штампу про проходження санітарно-епідеміологічного контролю, зокрема Держпродспоживслужби в Миколаївській області, про вчинення дій спрямованих на переміщення через митний кордон України х приховуванням від митного контролю товарів.
3. Витребувати у відповідачів офіційні документи, якими визначені їх компетенція і повноваження, всі наявні докази, для дослідження їх в судовому засіданні.
4. Витребувати у відповідачів матеріали справи про порушення митних правил відповідно до листа з вихідним номером 4678\10\14-70-20-29 від 03.11.2017р. за підписом заступника начальника митниці - начальника УПМП Миколи Вікторовича Сизова, та протокол про порушення митних правил №186\50400\17 від 01.11.2017р.
5. Постановити окрему ухвалу щодо порушень Конституції, законів і кодексів України і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень: ДФС України, СБУ України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спричинили порушення закону.
6. Постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними; зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
7. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням, поширенням такої недостовірної інформації відповідно в сумі 86131,46 грн. і моральної шкоди в тій же сумі.
На думку суду, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною четвертою статті 32 Конституції України (норма, яку позивач вказав в якості підстави позову) кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Згідно зі статтею 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється зокрема на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Захист особистих немайнових прав фізичної особи в судовому порядку здійснюється відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо незгоди позивача з відомостями, що викладені у листі та у протоколі про порушення митних правил, суд дійшов таких висновків.
Як вказано у частині першій статті 29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Частиною другою статті 30 Митного кодексу України встановлено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною другою статті 522 Митного кодексу України, справи про порушення митних правил, передбачені статтею 483 Митного кодексу України, розглядаються місцевими судами (суддями).
Відповідно до частини першої статті 494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Частиною першою статті 495 Митного кодексу України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються зокрема протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів.
Складення протоколу про порушення митних правил, відповідно до частини першої статті 508 Митного кодексу України, є однією з процесуальних дій, що проводяться у справі про порушення митних правил з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
Питання щодо правильності складення протоколу про порушення митних правил, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна