19 березня 2018 р. Справа № 814/65/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, вул. Урицького, 15, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року № 32170-00, № 32169-00,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) від 08.08.2017 року № 32169-00 та № 32170-00.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є сільськогосподарським виробником, отже споруди, які безпосередньо використовуються ним у сільськогосподарській діяльності, не є об'єктами оподаткування відповідно до норм п. «ж» пп. 262.2.2 п. 262.2 ст. 262 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Таким чином, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки позивач є фізичною особою та об'єкти нерухомості йому належать на праві власності як фізичній особі, то застосування п. «ж» пп. 262.2.2 п. 262.2 ст. 262 ПК України до позивача не можливе. Пункт «ж» пп. 262.2.2 п. 262.2 ст. 262 ПК України застосовується тільки до юридичних осіб, а позивач хоч і є фізичною особою-підприємцем але, на думку представника ГУ ДФС у Миколаївській області, не є юридичною особою в розумінні ПК України.
Ухвалою суду від 26.01.2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі. За приписами ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з 17.07.2001 року, та знаходиться на загальній системі оподаткування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Також, позивач займається іншими видами діяльності, які використовуються у вирощуванні сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідкою Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.03.2017 року.
Позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року, належить нежитлова будівля - ангар, що знаходиться за адресою: провулок Івана Франка, буд. 9, в смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області. А також, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 року, виданого Виконавчим комітетом Кривоозерської селищної ради, позивачу належить комплекс нежитлових будівель (критий тік), що розташований за адресою: провулок Івана Франка, буд. 7, смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області.
Дані об'єкти нерухомості використовуються ОСОБА_1 для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції.
У вересні 2017 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 32169-00 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2026 рік у розмірі 21905,38 грн. та № 32170-00 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 5332,86 грн.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, не приймається судом.
У п.п. 14.1.235 ст. 14 ПК України зокрема визначено, що це визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими».
У Податковому кодексі поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України.
У пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України, зокрема, визначено, що це визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Таким чином, визначення поняття «сільськогосподарського товаровиробника» в ПК України стосується лише спрощеної системи оподаткування. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» для суб'єктів оподаткування Розділу XII ПК України «Податок на майно» не визначено.
Поняття виробника сільськогосподарської продукції міститься у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 року № 575, відповідно до якої виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарську худобу і птицю.
У статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» від 18.01.2001 року № 2238 розкривається визначення сільськогосподарського товаровиробника, а саме: «сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 - 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97».
Враховуючи вищевказане, позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Отже, споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності не є об'єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваних рішень. Натомість позивачем надано усі необхідні докази в підтвердження його позовних вимог, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 205, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Урицького, 15, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 08.08.2017 року № 32169-00.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 08.08.2017 року № 32170-00.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.03.2018 року.
Суддя Н. В. Лісовська