16 березня 2018 р. № 814/121/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030
про:визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів в сумі 68371,82 грн.,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 09.11.2017 № 5 в розмірі 68371,82 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1992 по 2017 він проходив військову службу у Збройних Силах України. В порушення вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (надалі Порядок № 178), відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію.
Ухвалою від 22.01.2018 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.02.2018 на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому останній вказав, що забезпечення грошової компенсації є неможливим, оскільки кошторисом Комісаріату грошові компенсації на 2017 рік не були передбачені. Також відповідач зазначив, що, відповідно до статті 2 Закону України № 1459-ІІІ від 17.02.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (надалі Закон № 1459), з 11.03.2000 дію частини другої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон № 2011) було призупинено. Крім того, як вказав у відзиві відповідач, позивач не довів належними доказами причини неотримання ним речового майна в натуральному вигляді протягом строку служби.
Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 13.09.2017 № 318, позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а», у зв'язку із закінченням строку контракту.
На підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.09.2017 № 174 позивача було виключено із списків по особовому складу Комісаріату.
28.09.2017 рапортом, ОСОБА_1 звернувся до військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату йому компенсації за не отримане речове майно в період військової служби, відповідно до довідки від 09.11.2017 № 5 в розмірі 68371,82 грн.
У своїй відповіді від 04.01.2018 відповідач вказав, що кошти на виплату компенсації на рахунки Миколаївського обласного військового комісаріату не надходили. По надходженню рішення, щодо розгляду заявки буде повідомлено у письмовій формі.
Відповідно до пункту 1 статті 91 Закону № 2011, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 3-5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзвязку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
На підставі цього суд дійшов висновку, що на момент звільнення позивач мав право на отримання компенсації, тому обов'язком відповідача було видання відповідного наказу і проведення відповідних виплат.
Доводи про відсутність коштів не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог позивача.
Щодо посилань відповідача у відзиві, про ненадання позивачем доказів причин неотримання позивачем речового майна в натуральному вигляді протягом строку проходження військової служби суд зазначає таке. Факт не отримання позивачем протягом строку служби речового забезпечення відповідачем не спростований, а причини, з яких позивач не був забезпечений майном, жодним чином не впливають на право позивача отримати грошову компенсацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.940981463.1 від 17.01.2018 і з урахування задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в цьому розмірі.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку про порушення прав позивача, у зв'язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невиплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 68371,82 грн.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 68371,82 грн., в якості грошової компенсації за не отримане речове майно.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 704,80 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.М. Мельник