справа№813/400/18
про поновлення пропущеного строку звернення
до адміністративного суду
14 березня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представниці відповідача 1 Дегтяренко М.А., представника відповідача 2 Собка В.Б., розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача 1 про залишення адміністративного позову без розгляду та заяву позивача про поновлення пропущених строків у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.08.2017 року № 738-то "Про звільнення ОСОБА_1.";
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 № 414-к від 31.08.2017 року;
- поновити позивача на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;
- стягнути з відповідача 2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати відповідача 1 в порядку ст. 382 КАС України у триденний термін подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Підставою позову зазначено те, що накази, відповідно до яких позивача звільнено із займаної ним посади є незаконними та підлягають скасуванню. У позивача не було вільного волевиявлення на припинення трудових відносин, припинення трудових відносин відбулося внаслідок психологічного тиску керівництва Держгеокадастру України. З врахуванням викладеного для відновлення порушеного права на працю, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.02.2018 року відмовлено у забезпеченні позову.
В підготовчому судовому засіданні 20.02.2018 року представницею відповідача 1 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання зазначено, що для звернення до суду з цим позовом КАС України встановлено місячний строк, для поновлення якого позивач покликався на факт ознайомлення з такими лише 23.01.2018 року. Вказані обставини, як зауважила представниця відповідача 1, не відповідають дійсності, оскільки позивачу неодноразово скеровувались повідомлення із вказівками про необхідність одержання трудової книжки та з копіями наказів, однак такі повертались із відмітками відділення поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання». Позивач одержав лист від ГУ Держгеокадастру у Львівській області із повідомленням про необхідність одержання трудової книжки та копіями наказів 05.12.2017 року.
Крім цього, позивач вже звертався до суду із цим позовом, однак ухвалою суду від 02.10.2017 року у справі № 813/3174/17 позовну заяву за клопотанням позивача залишено без розгляду.
На переконання представниці відповідача 1, вказане підтверджує те, що позивач свідомо не одержував листи відповідачів, навмисно не повідомляє про одержання одного із них особисто, свідомо не повідомляє суд про те, що відкликав свій аналогічний позов, лише щоб мати можливість стверджувати, що лише 23.01.2018 року він дізнався про порушення своїх прав.
З огляду на викладене, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом, а відтак застосуванню підлягають наслідки, передбачені ч. 4 ст. 123 КАС України, - позов підлягає залишенню без розгляду.
Представниця відповідача 1 вимоги клопотання підтримала з підстав, викладених у клопотанні, а також додаткових поясненнях до клопотання.
Позивач проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив повністю, в підготовчому судовому засіданні 14.03.2018 року подав заяву про поновлення пропущених строків звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що позивач тривалий час перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, в тому числі і 14.08.2017 року, коли винесено наказ про його звільнення. Позивач не заперечує того факту, що в його інтересах до суду звернувся уповноважений представник з позовною заявою про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, разом з тим, суттєве погіршення стану здоров'я позивача, зумовили необхідність звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
В подальшому, в листопаді 2017 року, мати позивача перенесла важку операцію та проходила лікування у Млинівській центральній районній лікарні Рівненської області. Оскільки мати потребувала постійного догляду, неможливість її транспортувати у Львів за станом її здоров'я зумовило необхідність позивача перебувати разом із матір'ю та відсутність можливості ознайомитись із оскаржуваними наказами.
Звернув увагу суду на те, що ознайомився з наказом 23.01.2018 року, про що здійснив відмітку (а.с. 18).
Також зазначив, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року передбачено, що місячний строк для звернення до суду обчислюється з дня видачі трудової книжки або з дня вручення копії наказу про звільнення. Оскільки місячний строк пропущено із поважних, на переконання позивача, причин, просить строк звернення до суду із цим позовом поновити.
Представник відповідача 2 підтримав позицію відповідача 1, просив позов залишити без розгляду.
Суд вирішуючи вказані клопотання сторін, при їх вирішенні керується таким.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.ч. 1, 5 КАС України).
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 14.08.2017 року винесено наказ № 738-то «Про звільнення ОСОБА_1.».
31.08.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області винесено наказ № 474-к «Про оголошення наказу Держгеокадастру від 14.08.2017 року № 738-то «Про звільнення ОСОБА_1.».
Згідно з відміткою на наказі № 474-к від 14.08.2017 року позивач ознайомився із таким лише 23.01.2018 року.
До суду позивач звернувся 30.01.2018 року, що підтверджується відбитком штампу Львівського окружного адміністративного суду.
Судом встановлено, що 13.09.2017 року аналогічний за змістом позов скеровано до Львівського окружного адміністративного суду та відповідно до ухвали суду від 18.09.2017 року у справі № 813/3174/17 за цією позовною заявою провадження у справі відкрито.
Ухвалою суду від 02.10.2017 року у справі № 813/3174/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії , картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з відкликанням такої позовної заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Представниця відповідача 1 також долучила до матеріалів справи докази надсилання позивачу листів від 01.09.2017 року № 31-13-0.7-11634/2-17 від 27.11.2017 року за № 31-13-0.7-15041/2-17, від 13.10.2017 року № 31-13-0.7-13092/2-17 про необхідність прибуття до відповідача 2 для ознайомлення з наказом про звільнення та для отримання трудової книжки.
Представниця відповідача 1 пояснила, що лист від 01.09.2017 року повернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із відміткою відділення поштового зв'язку: «За закінченням терміну зберігання», лист від 27.11.2017 року - одержано 05.12.2017 року, що підтверджується витягом з он-лайн сервісу Укрпошти.
Суд зважає на обставини повідомлені представницею відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, однак, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
ОСОБА_1, подаючи позовну заяву 30.01.2018 року одночасно подав заяву про поновлення пропущених строків, тобто позивач жодним чином не приховав від суду той факт, що звернувся до суду із цим позовом несвоєчасно.
Разом з тим, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду із позовом та необхідність їх поновлення, позивач повідомив такі обставини та підтвердив їх відповідними доказами.
Так, факт перебування ОСОБА_1 з 14.08.2017 року по 27.10.2017 року на лікарняному (оскаржувані накази винесено в період перебування позивача на лікарняному) підтверджено копіями листків непрацездатності (а.с.17).
Позивач пояснив, що позов представником позивача подано ще у вересні місяці, ОСОБА_1 мав сподівання що до 02.10.2017 року (дата першого судового засідання) він одужає і зможе прибути у судове засідання, повідомити обставини, які могли б бути невідомими його представнику щодо його звільнення з посади та, які б моли мати значення для вирішення справи по суті.
Однак, як пояснив позивач, до 02.10.2017 року він не одужав, коли одужає йому було невідомо, а відтак, сподівавшись на можливість повторного звернення до суду як наслідку залишення позовної заяви без розгляду, подав відповідну заяву.
В подальшому, позивач бажав звернутись до суду, однак його мати захворіла, перенесла складну операцію та проходила лікування за місцем її проживання у м. Млинові Рівненської області. Вказане підтверджується довідкою від 27.02.2018 року, випискою з медичної карти стаціонарного хворого та випискою із медичної карти стаціонарного хворого.
Вказані документи дійсно засвідчують повідомлені позивачем обставини стосовно ОСОБА_5, які мали місце в період з 01.12.2017 року - 12.12.2017 року.
Позивач не заперечує факту ознайомлення з листом, однак зауважує, що лише 23.01.2018 року зміг прибути до відповідача 2 та ознайомитись із вказаними наказами, про що проставив відмітку на одному з них.
Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі Белле проти Франції від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).
Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Водночас у справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
На переконання суду, позивач належно обґрунтував поважність причин через які не міг своєчасно звернутись до суду. Крім того, суд не може залишити поза увагою той фак, що позивач на даний момент не працює, втратив засоби для існування та стверджує про незаконність свого звільнення, захист від якого є однією із Конституційних гарантій в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи наведені норми та обставини за яких позивач не міг своєчасно звернутися до суду, а саме, перебування у стані тимчасової непрацездатності, захварювання матері, яка потребувала постійного догляду, подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду, наведені у клопотанні, є поважними, а відтак клопотання позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 248 КАС України, суд, -
1. Заяву позивача - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
3. Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
4. У задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала про поновлення пропущеного строку звернення до суду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.2018 року.
Суддя Качур Р.П.