справа №2а-4558/11/1370
13 березня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_3 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,-
Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 53350, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні першої реєстрації транспортного засобу не сплачено до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що є підставою для його стягнення податковим органом в примусовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Позивач вказує, що факт проведення державної реєстрації транспортних засобів є доказом сплати власником транспортних засобів всіх податків та обов'язкових платежів, оскільки державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. Додатково зазначив, що позивачем не здійснювалось перевірок відповідача щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, не направлялось жодних податкових повідомлень та податкових вимог про нарахування та узгодження податкового зобов'язання, що свідчить про безпідставність стягнення податкового боргу з відповідача.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
8 червня 2011 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-5645/11/1370 за позовом ОСОБА_3 до УДАІ ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішень.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року було поновлено провадження в адміністративній справі.
Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Відповідно до листа Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області №2988/9/17-019 від 25.02.2011 на ім'я ОСОБА_3 26.01.2010 здійснено реєстрацію автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 412 (державний номерний знак ВС 6449 AX) 1997 року випуску та 05.02.2010 автомобіль марки VOLKSVAGEN TRANSPORTER T4 (державний номерний знак ВС 2059 CB) 2002 року випуску.
Згідно з Розрахунками сум податку з власників транспортних засобів, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем становить 28740, 00 грн за автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 412 та 24610, 00 грн за автомобіль марки VOLKSVAGEN TRANSPORTER T4.
На адресу позивача було скеровано повідомлення від 11.06.2010 та 24.06.2010 про запрошення до Державної податкової інспекції Пустомитівського району Львівської області для з'ясування питання щодо своєчасності та повноти нарахування сплати податку з власників транспортних засобів.
Відповідно до службової записки Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 145/19-024 від 20.07.2010 до бюджету від відповідача кошти по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 28740, 00 грн за 05.02.2010 та 17227, 00 грн за 26.01.2010 не надходили, а лише встановлено сплату позивачем 1230, 00 грн 26.11.2010.
Спору щодо правильності розрахунку податку між сторонами немає. Спір виник у зв'язку з відсутністю поступлення до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від відповідача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” (далі Закон № 1963-ХІІ), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Статтею 2 цього Закону 1963-ХІІ встановлено, що об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.
Згідно з ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
За приписами ч. 5-8 ст. 6 Закону № 1963-ХІІ, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.
Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
На момент вчинення реєстрації транспортних засобів на ім'я відповідача, єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначалась Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку, такий є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Абзацом 1 п. 3 Порядку передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій..
Відповідно до п. 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"), а також транспортні засоби, зібрані (складені) із складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог зазначеного Закону.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, власники зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію відповідні квитанції або платіжні доручення про сплату податку.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після.
Вказана позиція відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постановах від 17 грудня 2013 року в справі № 21-422а13 та від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-104а13.
Суд також враховує вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 р. (справа № 1-233/11) по обвинуваченню ОСОБА_4, начальника Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, яким встановлено що, протягом січня 2009 - березня 2010 років у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області проведено реєстрацію транспортних засобів без сплати та із частковою сплатою податку з власників транспортних засобів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність не відповідача, а посадових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області, які здійснили таку реєстрацію.
Окрім того, суд звертає увагу, що частиною 1 ст. 7 Закону України №1963-ХІІ передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пп. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон України № 2181-III) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений статтею 5 вказаного Закону.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 вказаного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 вказаного пункту.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень.
Однак, як встановив суд, в межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 23.01.2018 у справі №К/9901/3141/18.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 76 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.ст. 44, 77 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2018.
Суддя Р.М. Брильовський