12.3
Іменем України
15 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/204/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
представника відповідача - Науменка П.А. (довіреність від 31.01.2018 № 3/04-18-18),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу від 22.12.2017 № 53-о в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
22.01.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому позивач посилається на таке.
02.04.2013 позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області за результатами конкурсу з випробувальним терміном із збереженням десятого рангу державного службовця. 06.07.2015 у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису переведений на посаду головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області із збереженням десятого рангу державного службовця. 01.05.2016 відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» присвоєно дев'ятий ранг державного службовця в межах категорії посад «В».
24.11.2017 позивач подав до Марківського ОРВК заяву про те, що він бажає проходити військову службу за контрактом. Цього ж дня Марківським ОРВК було відправлено повідомлення від 24.11.2017 № 154 до Державної екологічної інспекції у Луганській області щодо заяви позивача.
27.11.2017 після передачі зміни в пункті пропуску «Танюшівка», де позивач працює головним спеціалістом відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, вирушив до м. Сєвєродонецька в обласний військовий комісаріат для подальшої відправки у навчальний центр в смт Десна. Цього ж дня позивач особисто надав Державній екологічній інспекції повідомлення про те, що його направлено до навчального центру для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт Десна Чернігівської області. Після отримання повідомлення керівництво Державної екологічної інспекції намагалося змусити позивача написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що він відмовив.
27.11.2017 з м. Сєвєродонецька позивача було направлено до смт Десна, куди він прибув 28.11.2017 та уклав контракт з Міністерством оборони України у військовій частині НОМЕР_1 .
30.11.2017 позивачу в телефонному режимі стало відомо про повідомлення від Державної екологічної інспекції у Луганській області про те, що особливого періоду в країні немає, інспекція не має права зберігати за ним місце роботи, посаду та середній заробіток.
08.12.2017 на домашню адресу позивача надійшов лист від профспілкової організації Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому було вказано, що позивач повинен з'явитися на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 об 11-00 год.
25.12.2017 на домашню адресу позивача надійшов лист від Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому був наказ від 22.12.2017 № 53-о про його звільнення згідно з п. 3 статті 36 КЗпП України, а також про розрахунок за невикористані відпустки за 2015, 2016, 2017 роки.
Вказаним наказом позивача звільнено з роботи з 22.12.2017 як такого, що вступив на військову службу.
Однак, відповідно до п. 3 статті 36 КЗпП України за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин 3, 4 статті 119 КЗпП України. За положеннями частини 3 статті 119 КЗпП України заборонено звільнення працівників на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України. Незважаючи на це відповідачем прийнято рішення про звільнення позивача згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України.
Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вважає, що в країні триває особливий період та закінченням заходів мобілізації його не було припинено.
Крім того, на час укладення контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Оскільки саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації частина 3 статті 119 КЗпП України пов'язує право на збереження за позивачем на час дії контракту місця роботи та посади в Державній екологічній інспекції, відповідач, на думку позивача, не мав підстав для припинення з ним трудового договору за п. 3 статті 36 КЗпП України.
На підставі викладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ від 22.12.2017 № 53-о в частині його звільнення з роботи у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом, поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2017.
27.02.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що на час укладання позивачем контракту на проходження військової служби особливий період у країні не діяв, на позивача розповсюджувалася дія Закону України «Про державну службу», відтак, вважає свої дії щодо звільнення позивача за пунктом 3 статті 36 КЗпП України правомірними та просить в задоволенні позову відмовити (арк. спр. 64-67).
Під час судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові. У судове засідання 15.03.2018 позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 84).
Представники відповідача в ході судового розгляду справи заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 працював у Державній екологічній інспекції у Луганській області з 02.04.2013 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, з 06.07.2015 - на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача (арк. спр. 68-70).
24.11.2017 позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив оформити особову справу у зв'язку з тим, що він бажає проходити військову службу за контрактом у 169 НЦ смт Десна Чернігівської області (арк. спр. 17).
Наказом військового комісара Марківського ОРВК (по стройовій частині) від 24.11.2017 № 154 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 27.11.2017 направлено для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт Десна Чернігівська область солдата ОСОБА_1 , який бажає проходити військову службу за контрактом (арк. спр. 19).
Листом від 24.11.2017 № ВК/708 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області про те, що ОСОБА_1 був направлений до навчального центру для остаточного вивчення та укладення контракту в особливий період (арк. спр. 18).
28.11.2017 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу (далі - Контракт) (арк. спр. 20-21).
За умовами Контракту, зокрема, гр. ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Контракт є строковим, його укладено на три роки.
Наказом командира 354 навчального механізованого полку 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.11.2017 № 111-рс ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом на три роки з 28.11.2017 по 27.11.2020, присвоєно первинне військове звання «солдат» та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти (арк. спр. 22).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2017 № 284 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (арк. спр. 23).
Листом від 28.11.2017 № 600/01-03-18 Державна екологічна інспекція у Луганській області повідомила ОСОБА_1 про те, що оскільки на цей час особливого періоду в країні немає, особи, які виявили бажання вступити на військову службу за контрактом, звільняються з роботи відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП. Тому Інспекція не має законних підстав зберігати за позивачем місце роботи, посаду та середній заробіток. Також було повідомлено, що 01.12.2017 позивач має бути на своєму робочому місці та виконувати свої посадові обов'язки згідно з його посадовою інструкцією (арк. спр. 26).
Повідомленням від 07.12.2017 № 5 профспілковий комітет первинної профспілкової організації Державної екологічної інспекції в Луганській області запросив позивача на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 щодо звільнення з посади за пунктом 3 статті 36 КЗпП України (арк. спр. 27).
Наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області від 22.12.2017 № 53-о ОСОБА_1 звільнено з 22.12.2017 за пунктом 3 статті 36 КЗпП України як такого, що вступив на військову службу (арк. спр. 28).
Вирішуючи питання щодо правомірності наказу про звільнення позивача, суд керується таким.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті першої Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною третьою цієї статті військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до частини дев'ятої цієї статті щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною шостою цієї статті визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до частини тринадцятої цієї статті виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з приписами частини першої статті 19 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби (частина друга статті 19 Закону № 2232-ХІІ).
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 19 Закону № 2232-ХІІ).
Статтею 20 Закону № 2232-ХІІ визначено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, військовозобов'язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Відповідно до пункту 13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) на військову службу за контрактом приймаються: громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з пунктом 15 Положення з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 18 Положення перший контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки.
Згідно зі статтею 23 Закону № 2232-ХІІ для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки.
Частиною третьою цієї статті визначено, що для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті.
Відповідно до частини дев'ятої цієї статті у разі настання особливого періоду:
2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону;
3) в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.
Згідно із частиною першою статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
З аналізу наведених норм слідує, що Закон № 2232-ХІІ та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України містять чіткий перелік категорій, на які поділяються громадяни України щодо військового обов'язку, види та строки військової служби, порядок прийняття громадян України на військову службу в добровільному порядку (за контрактом), а також можливість проходження військовослужбовцями кадрової або строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Тобто, Закон № 2232-ХІІ поділяє проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період та окремо - проходження військової служби за контрактом.
Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Тобто, в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
Загальновідомим є факт, що 17 березня 2014 року виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VІІ.
Згідно з пунктом 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.
Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VІІ набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.
Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року.
Указом виконуючого обов'язки Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Закон України від 6 травня 2014 року № 1240-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 7 травня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу В.о. Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 становила 45 діб: з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року.
Указом Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014, який затверджено Законом України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Закон України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 24 липня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 становила 45 діб: з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 № 113-VІІІ, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Закон України від 15.01.2015 № 113-VІІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 20 січня 2015 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 становила 210 діб: з 20 січня 201 року по 22 серпня 2015 року.
Крім того, Указами Президента України: від 12.06.2015 № 328/2015 звільнено з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію»; від 25.03.2016 № 11/2016 звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2017 № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15; від 24.06.2016 № 271/2016 звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15; від 26.09.2016 № 411/2016 звільнено в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2016 № 15.
Таким чином, особливий період (період мобілізації) в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року, та по закінченню строку, на який було оголошено проведення кожної хвилі часткової мобілізації, Президентом України було видано Укази про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, по зазначених Указах Президента України про часткову мобілізацію.
Тобто, саме Укази Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, 06.05.2014 № 454/2014, 22.07.2014 № 607/2014, 15.01.2015 №15 про часткову мобілізацію, та Укази Президента України про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, від 12.06.2015 № 328/2015, 25.03.2016 № 11/2016, 24.06.2016 № 271/2016, 26.09.2016 № 411/2016 про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, містять чітке визначення тривалості особливого періоду, який розпочинається з моменту видання Президентом України Указів про часткову мобілізацію, із зазначенням тривалості проведення часткової мобілізації (від 17.03.2014 № 303/2014, 06.05.2014 № 454/2014, 22.07.2014 № 607/2014, 15.01.2015 № 15), та, відповідно, закінчується з виданням Президентом України Указів про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (12.06.2015 № 328/2015, 25.03.2016 № 11/2016, 24.06.2016 № 271/2016, 26.09.2016 № 411/2016).
З аналізу наведеного, слідує, що на час подання ОСОБА_1 заяви від 24.11.2017 про бажання вступити на військову службу за контрактом особливого періоду в країні не було, оскільки Президентом України було підписано Укази про звільнення в запас військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, від 12.06.2015 № 328/2015, 25.03.2016 № 11/2016, 24.06.2016 № 271/2016, 26.09.2016 № 411/2016 на підставі Указів від 17.03.2014 № 303/2014, 06.05.2014 № 454/2014, 22.07.2014 № 607/2014, 15.01.2015 №15, а чергової хвилі мобілізації указом Президента України оголошено не було.
Згідно вимог статті першої Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 09.07.2016 № 1420-19 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею другою цього Закону встановлено, що правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Станом на час вступу ОСОБА_1 на військову службу за контрактом Президентом України не підписано указу про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Відповідно до пункту третього статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 119 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З аналізу наведених норм слідує, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або на військову службу, крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Тобто, місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, тощо, зберігається у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Оскільки на час подання зави до Марківського ОРВК від 24.11.2017 про проходження військової служби за контрактом та на час вступу позивача на військову службу за контрактом 28.11.2017 у країні особливий період не діяв, на ОСОБА_1 розповсюджувалась дія Закону України «Про державну службу», та відповідачем правомірно у межах наданих йому повноважень було видано наказ від 22.12.2017 № 53-о про звільнення з 22.12.2017 ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, як такого, що вступив на військову службу, відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо посилань представника позивача на підтвердження настання особливого періоду, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплення часу, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу, а також висновків викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2017 № 800/582/14, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Справа, що розглядається судом, та справа, на яку посилається позивач, мають відмінні предмет, підстави та склад учасників. Постанова Вищого адміністративного суду України від 16.02.2017 № 800/582/14 не встановлює для даної справи ті обставини, що не підлягають доказуванню.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на лист Міністерства оборони України від 20.10.2016 № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду», оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер.
Щодо посилання позивача на існування в країні кризової ситуації слід зазначити таке.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України».
Рада національної безпеки і оборони України згідно зі статтею 3 Закону України «Про Раду Національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 № 183/98- ВР вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; виконує функції координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, а також, у відповідності до статті 4 цього Закону, приймає рішення щодо невідкладних заходів із розв'язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
Зазначені рішення згідно зі статтею 10 Закону № 183/98-ВР вводяться в дію Указами Президента України та є обов'язковими до виконання.
Рішенням Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, фактично констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Проте, на час вступу позивача на військову службу за контрактом до статті 119 КЗпП України було внесено зміни, та вказана редакція вже не передбачала гарантії зі збереження місця роботи, посади та середнього заробітку у випадку настання кризової ситуації.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу від 22.12.2017 № 53-о в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 березня 2018 року.
Суддя І.О. Свергун