19 березня 2018 року № 810/3459/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції МВС в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління МВС України в Київській області по наданню ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження у період з 26.04.1986 по 28.04.1986 без урахування належних виплат;
- зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області на підставі проведеного розрахунку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені кошти у розмірі 781,26 крб.;
- зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області видати ОСОБА_1 нову довідку про грошове утримання (заробітну плату) за роботу в зоні ЧАЕС з 26 по 28 квітня 1986 року з урахуванням невиплачених сум, а саме: подвійної заробітної плати з розрахунку: 200 крб.:30 днів х 2 дня = 13,34 крб., оплати за роботу в третій зоні небезпеки: 6,67х3 дні х5 кратність = 100,05 крб., премії за роботу в зоні відчуження з 26 квітня по 28 квітня 1986 року у розмірі 500 крб., виплати за радіоактивне переопромінення в період з 26 квітня по 28 квітня 1986 року більше 50 мілізівертів у розмірі 750 крб., добових: 3,50 крб.х3 дні = 10,50 крб., за харчування - 2,85 крб. х 3 дні = 8,55 крб.
Позов мотивовано тим, що у період з 26.04.1986 по 28.04.1986 під час проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у м. Чорнобиль та м. Прип'ять. На письмове звернення позивача до Головного управління МВС України в Київській області з проханням видати довідку про заробітну плату у зоні відчуження для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, відповідачем видано довідку, до якої не були включені окремі виплати, що були передбачені нормативно-правовими актами урядів СРСР і УРСР.
Так, позивач стверджує, що відповідачем при видачі довідки не були враховані положення постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена з урахуванням кратності зони небезпеки, тарифної ставки, підвищеної у два рази, одноразової грошової допомоги за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення та премії у розмірі 500 крб.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що довідка про грошове забезпечення позивача за період роботи у зоні відчуження видана відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх складових, право на отримання яких мав позивач.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 13).
Відповідно до маршрутного листа, виданого ГУ МВС України в Київській області від 24.03.2011 №20/Д-145, ОСОБА_1 приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився у зоні відчуження, а саме, 26.04.1986 - у м. Чорнобиль (1 день); у період з 27.04.1986 по 28.04.1986 - у м. Прип'ять, у зв'язку з чим отримав дозу радіоактивного опромінення 24,55 бер. (а.с. 12).
Згідно із довідкою №5061/109/1007-17, виданою Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області, за роботу у населених пунктах Чорнобиль та Прип'ять, у період з 26.04.1986 по 28.04.1986, з урахуванням посадового окладу у розмірі 200,00 крб., денної тарифної ставки у розмірі 6,67 крб. та коефіцієнтів кратності 3 - для м. Чорнобиль та 4 - для м. Прип'ять, позивачеві виплачене грошове забезпечення у розмірі 93,38 крб. (а.с. 11).
18 липня 2017 року позивач звернувся до Головного Управління МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове утримання) за роботу у зоні відчуження у період з 26.04.1986 по 28.04.1986 (а.с. 6-8).
Листом від 14.08.2017 №29/Д-683 Головне управління МВС України в Київській області відмовило позивачу у видачі довідки з перерахуванням заробітної плати позивача (а.с. 9-10).
Так, у вказаному листі відповідач повідомив позивача, що у його особовій справі відсутні відомості про нарахування та виплату спірних сум грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для включення зазначених ним доплат у довідку про заробітну плату. За переконанням позивача, відмова ГУ МВС України в Київській області здійснити перерахунок грошового забезпечення є протиправною, оскільки не ґрунтується на вимогах нормативно-правових актів Урядів колишніх СРСР та УРСР, суттєво обмежує його конституційні права та інтереси і призвела до відчутної втрати розміру його пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів:
- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964;
- постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156;
- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031;
- постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195;
- постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.
У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати», надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії, проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.
Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.
Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особовому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено, за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії, здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.
Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища», надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, в тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, зазначені у пункті 1 цієї постанови, добові в розмірі 3 руб. 50 коп., а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2 руб. 85 коп. на добу) та безкоштовним житлом.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року №1006-р, з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перерахувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Згідно довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках №5061/109/1007-17 від 09.08.2017, заробітна плата ОСОБА_1 за роботу (службу) в населеному пункті Прип'ять 26.04.1986 та населеному пункті Чорнобиль у період з 27.04.1986 по 28.04.1986 становить 93,38 крб., у тому числі оплата праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження - 73,37 крб. (з урахуванням денної тарифної ставки у розмірі 6,67 та кратності 3 за роботу 26.04.1986 та кратності 4 за роботу у період з 27.04.1986 по 28.04.1986) та збережений середній заробіток у розмірі 20,01 крб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно обчислена позивачу оплата праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження у 3-х кратному (за 24.04.1986) та 4-х кратному (за 27.04.1986 по 28.04.1986) розмірі, оскільки за позивачем зберігалась середньомісячна заробітна плата за основним місцем роботи, а тому показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Також суд зазначає про відсутність підстав для включення до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) позивача одноразової грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації та добових в розмірі 3 крб. 50 коп., оскільки у картці про нарахування грошового забезпечення відсутні записи про такі виплати (а.с. 57).
Отже, відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Суд звертає увагу, що зазначеними нормами визначено право роботодавця, а не обов'язок здійснювати доплати, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу, а доплата заопромінення застосовується при отриманні дози радіації в 25 бер і більше.
Крім того, накази про преміювання позивача у визначених ним у позовній заяві розмірах не видавалися.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.03.2018.