05 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/945/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - ОСОБА_2
інші особи в судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа - Заступник начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергій Іванович про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа - Заступник начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергій Іванович, згідно якої просить суд визнати протиправними дії заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_1 виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом та визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника відділу Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича від 16 лютого 2015 року від 20 квітня 2017 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_1 виконавчого збору при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа №2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ухвалою Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року заяву ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено та проведено заміну сторони у виконавчому провадженні про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованості на користь "ОТП Банк" за наслідками якої замінено стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТзОВ "ОТП Факторинг Україна", видано нові виконавчі листи по справі № 2- 1647/09, а також виконавчі листи від 31 травня 2010 року видані на користь попереднього стягувача ПАТ "ОТП Банк" - відкликано.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а ухвалу Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року скасовано, а справу скеровано до суду для нового розгляду.
Ухвалою Тячівського районного суду від 26 травня 2016 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (04210, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50-А) у виконавчих провадженнях по примусовому виконанні виконавчих листів №2-1647/09 від 31.05.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 428504,32 грн. та судових витрат в розмірі 1820 грн. Видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн. по цивільній справі № 2-1647/09.
Виконавчий лист № 2-1647/09 виданий 19.10.2011 року Тячівським районним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства "ОТБ Банк" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн., - відізвано без виконання.
У подальшому позивачем було встановлено що постановою від 20 квітня 2017 року в межах виконавчого провадження № 46562716 з боржника ОСОБА_3 стягнуто виконавчий збір в сумі 43032,43 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1617/09 від 19.10.2011 р.
Крім того за даними автоматизованої системи виконавчого провадження під № 54414395 від 01 серпня 2017 року зареєстровано виконавче провадження за яким боржником являється ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, а стягувачем є Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Під №54414482 від 01 серпня 2017 року зареєстровано виконавче провадження за яким боржником являється ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 а стягувачем є Тячівський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.
Зважаючи на викладені обставини справи, позивач та її представник вважають дії заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_1 виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом та відповідні постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, такими, що порушують її законні права та інтереси, а відтак такими що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду даної адміністративної справи, ухвалою Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року заяву ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено та проведено заміну сторони у виконавчому провадженні про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованості на користь "ОТП Банк" за наслідками якої замінено стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТзОВ "ОТП Факторинг Україна", видано нові виконавчі листи по справі № 2- 1647/09, а також виконавчі листи від 31 травня 2010 року видані на користь попереднього стягувача ПАТ "ОТП Банк" - відкликано (а.с. 18).
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а ухвалу Тячівського районного суду від 07 квітня 2011 року скасовано, а справу скеровано до суду для нового розгляду (а.с.22).
Ухвалою Тячівського районного суду від 26 травня 2016 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (04210, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50-А) у виконавчих провадженнях по примусовому виконанні виконавчих листів №2-1647/09 від 31.05.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 428504,32 грн. та судових витрат в розмірі 1820 грн. Видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн. по цивільній справі № 2-1647/09 (а.с. 61-62).
Виконавчий лист № 2-1647/09 виданий 19.10.2011 року Тячівським районним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства "ОТБ Банк" 428 504.32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн., - відізвано без виконання.
Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 року ВП № 46562716, боржнику надавався строк для добровільного виконання виконавчого листа №2-1647/09 від 19..10.2011 року виданого Тячівським районним судом до 23.02.2015 року. Крім цього, державним виконавцем у вищевказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2015 року ВП № 46562716, у п. 3 боржнику було роз'яснено, що у разі невиконання рішення у наданий державним виконавцем строк, його буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору. Однак у строк встановлений державним виконавцем рішення виконане не було, так як заява про повернення стягувачу виконавчих документів надійшла лише 04.04.2017 року. Зважаючи на викладені обставини, державним виконавцем 20.04.2017 року було винесено оскаржувану позивачем постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 43034,43 грн. (а.с 103).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-14 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-14 встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Згідно вимог ч.1,2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Зважаючи на норми ст. 17,19,20 та 25 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідачем в межах наданих йому повноважень було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-1647/09 Тячівського районного суду від 19.10.2011 року за заявою стягувача від 29.01.2015 року, яка надійшла на адресу органів ДВС 16.02.2015 року (а.с.87) та відповідно дотримано приписи ч.2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо роз'яснення боржнику наслідків невиконання постанови в добровільному порядку у термін встановлений державним виконавцем.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Враховуючи, що ні в ході судового розгляду даної адміністративної справи, ні під час проведення виконавчих дій, позивачем по справі не надано документального підтвердження повного виконання рішення суду у строки встановлені державним виконавцем, та таких доказів не здобуто судом при витребуванні відповідних доказів від відповідача, державним виконавцем в межах наданих йому повноважень було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Зважаючи на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 428504,32 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1820 грн. по цивільній справі № 2-1647/09, тому виконавчий збір стягується як за примусове виконання рішення майнового характеру.
Щодо посилань представника позивача на норми ст. 49,50 ЗУ «Про виконавче провадження», то суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи норму вищевикладеної статті, а також те, що виконавче провадження було закінчено 20.04.2017 року, а рішення було виконане лише 29.03.2017 року, тобто з пропуском строку встановленого державним виконавцем, суд приходить до переконливого висновку, що постанова ВП№46562716 від 20.04.2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.
Суд також звертає увагу і на те, що сам сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржені позивачем дії заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича щодо стягнення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа № 2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом оскаржувані постанови заступника начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергія Івановича про стягнення з боржника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 код НОМЕР_1 виконавчого збору при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-145/10 від 27 липня 2010 року та виконавчого листа №2-1647/09 від 19 жовтня 2011 року виданих Тячівським районним судом, здійснено та винесено із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», адже боржником у встановлений строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого листа.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон №1404, згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною другою статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною першою статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
До аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 22.02.2018 року у справі №816/823/17.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач не довела допустимими засобами доказування підставності заявленого позову, натомість наданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження спростовано викладені у позові вимоги та підтверджено, що оскаржувані постанови винесено в межах Закону та на виконання передбачених повноважень, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні повністю.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5,6,9,77,78,90,134,139,205,243-246 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа - Заступник начальника Тячівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Закарпатській області Дзябко Сергій Іванович про визнання протиправними дій та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.03.2018 року.
СуддяМ.М. Луцович