Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 березня 2018 р. Справа№805/10/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги,
2 січня 2018 року позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (Відокремлений підрозділ Волноваське ТУВКГ КП «Вода Донбасу»), звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області, про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-90-25 від 03.11.2017 в сумі 697992,02 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що місцезнаходження позивача це територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі - АТО), за приписами чинного законодавства позивач під час проведення АТО звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску законом. З посиланням на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-90-25 від 03.11.2017 в сумі 697992,02 гривень.
22 січня 2017 року було відкрито провадження у справі та її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
12 лютого 2018 року судом отриманий відзив відповідача на позовну заяву, в якому окрім заперечень містилися заява про розгляд справи за участю представника відповідача.
13 лютого 2018 року судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відзиву відповідач не визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач у справі є платником єдиного внесу і оскільки станом на 31.10.2017 за даними інформаційної системи органу доходів і зборі за позивачем обраховується заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідач правомірно сформував оскаржувану вимогу. На думку відповідача з 01.01.2016 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить положень щодо будь-яких пільг для платників єдиного внеску. Сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчується факт форс-мажорних обставин, не застосовується при сплаті єдиного внеску, а від так, позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили, щодо звільнення його від обов'язків, визначених статтею 6 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також відповідач зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» не звільняють органи доходів і зборів від обов'язку формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177а) перебуває на обліку як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-15-01-0281, до складу якого входить структурний підрозділ Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу».
29 жовтня 2014 року позивачем отриманий сертифікат Торгово-промислової палати №4248/05-4 про настання обставин непереборної сили.
5 листопада 2014 року Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» подана заява на ім'я начальника ДПІ у Волноваському районі Міндоходів у Донецькій області на звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
4 грудня 2017 року відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 30 листопада 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-90-25 в сумі 697367,44 гривень зі сплати єдиного соціального внеску.
15 грудня 2017 року зазначена вимога була отримана Волноваським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу».
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внесу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (в подальшому пункту 9.4):
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».
З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» міста Волноваха та Маріуполь віднесені до населених пунктів на території яких проводиться АТО.
Судом встановлено, що місцезнаходженням Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є місто Маріуполь, а Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» - місто Волноваха, заява у довільній формі подана до ДПІ у Волноваському районі Міндоходів у Донецькій області.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-90-25 в сумі 697367,44 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.
Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що з 01 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).
Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.
Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.
Відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили для звільнення останнього від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.
Суд не приймає цей довід, оскільки Закон №2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є спеціальним законом. І цей спеціальний закон не передбачає надання доказів настання непереборної сили для звільнення платника єдиного внеску від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.
Як вказувалося раніше, для звільнення платника єдиного внеску від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана ним у довільній формі до органу доходів та зборів.
Відповідач посилається на практику Донецького апеляційного адміністративного суду, яка полягає в тому, що не зважаючи на звільнення платників єдиного внеску від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, даним Законом органи доходів і зборів не звільнені від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки, а сама недоїмка підлягає списанню в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Суд не приймає ці доводи з огляду на наступне.
Згідно приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Рішення на які посилається відповідач, не приймалися за результатами розгляду зразкової справи, а від так, правові висновки, викладені в них не враховуються судом у даній справі.
Невід'ємним елементом правового статусу суб'єктів права (в даному випадку платник єдиного внеску та орган доходів та зборів) є юридичні права і обов'язки. Якщо права це варіанти можливої поведінки суб'єктів, яку вони здійснюють у межах відповідних правових норм за власним вибором і на власний розсуд, то обов'язки це необхідні форми поведінки, що відповідають інтересам держави.
Між правами та обов'язками існує нерозривний взаємозв'язок, адже всім без винятку суб'єктивним правам уповноважених осіб кореспондують відповідні юридичні обов'язки зобов'язаних осіб, оскільки права одних, не підкріплені обов'язками інших, не здатні реалізовуватись.
Таким чином, оскільки законодавець звільнив платників єдиного внеску, розташованих на територіях населених пунктів, де проводиться АТО, від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, виходячи з вищенаведеного принципу збалансованості прав та обов'язків, органи доходів та зборів були позбавлені права на складання вимог про сплату боргу (недоїмки) відносно таких платників.
Така нерозривна єдність прав і обов'язків є передумовою впорядкованості та стабільності відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
30 січня 2018 року в постанові Верховного Суду по справі №812/505/17 зроблений висновок про те, що відсутність (відстрочення в силу закону) у платника єдиного внеску обов'язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання органом доходів і зборів та направлення платнику вимоги про сплату боргу.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (місцезнаходження: 87547 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177А, код ЄДРПОУ 00191678) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-90-25 на суму 697367,44 (шістсот дев'яносто сім тисяч триста шістдесят сім) гривень 44 копійки станом на 30 листопада 2017 року, сформовану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 4 грудня 2017 року.
Стягнути на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (87500 Донецька область, м. Волноваха, вул. 1-го Травня, б.97, код ЄДРПОУ 35580838) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10460 (десять тисяч чотириста шістдесят) гривень 44 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області (85726 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028).
Рішення в повному обсязі складено 20 березня 2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Циганенко А.І.