22 лютого 2018 року Справа № 804/832/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2
за участі:
представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року,-
Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради “Міськводоканал” (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення СДПІ з обслуговування великих платників податку у м.Дніпропетровську МГУ ДФС від 02.11.2016 року № НОМЕР_1 про застосування до КВП КМР “Міськводоканал” штрафних санкцій в сумі 1 156 893,94 грн. та нарахування пені в розмірі 113 825,41 грн. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що позивач був обмежений у можливості своєчасно сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки останній у період з 23.12.2015 року по 21.04.2016 року мав заборгованість із заробітної плати, та виплачував її із запізненням, та як наслідок сплата єдиного соціального внеску здійснювалась одночасно з виплатою заробітної плати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 року відкрито провадження у справі (Суддя - Гончарова І.А.).
Ухвалою суду від 09.03.2017 року провадження у справі було зупинено для надання представником відповідача додаткових доказів.
28 березня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було поновлено, з огляду на те, що підстави за яких провадження у справі було зупинено відпали.
Ухвалою суду від 28.03.2017 року провадження у справі було зупинено для підготовки представником позивача додаткових доказів до 25 квітня 2017 року.
25 квітня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було поновлено, з огляду на те, що підстави за яких провадження у справі було зупинено відпали.
Ухвалою суду від 25.04.2017 року провадження у справі було зупинено для можливості надання відповідачем витребуваних судом документів.
13 червня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було поновлено, з огляду на те, що підстави за яких провадження у справі було зупинено відпали.
Ухвалою суду від 13.06.2017 року провадження у справі було зупинено для можливості надання представником позивача додаткових доказів.
07 вересня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було поновлено, з огляду на те, що підстави за яких провадження у справі було зупинено відпали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року допущена заміна відповідача правонаступником - Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Ухвалою суду від 07.09.2017 року провадження у справі було зупинено, у зв'язку з витребуванням доказів по справі.
08 грудня 2017 року розпорядженням № 3026 д було призначено проведення повторного автоматизованого перерозподілу справи, у зв'язку з призначенням судді Гончарової І.А. на посаду судді Верховного Суду на підставі Указу Президента України від 10.11.2017 року № 357/2017, та на виконання розпорядження в.о. керівника апарату суду від 13.11.2017 року № 102.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017 року справу № 804/832/17 було перерозподілено судді Боженко Н.В.
Ухвалою суду від 11.12.2017 року справу № 804/832/17 було прийнято до провадження та поновлено провадження у вказаній адміністративній справі (Суддя - Боженко Н.В.).
Ухвалою суду від 28 грудня 2017 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача, яке задоволено судом.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, визначених у позові та в відповіді на відзив відповідача та скасувати рішення відповідача № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року.
Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, а саме на те, що контролюючим органом встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок) у встановлені законом терміни, у зв'язку із чим прийнято рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради “Міськводоконал” (далі - КВП Кам'янської міської ради “Міськводоконал”) перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків ДФС як платник податків та зборів, в тому числі платник ЄСВ.
Відповідно до п.2 ч.10 ст.11 Закону №2464-VI на підставі даних інформаційної системи АС “Податковий блок” 22.07.2016р. проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати ЄСВ за період з 23.12.2015 р. по 21.04.2016р., за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату підприємством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5 784 469,70 грн.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем ЄСВ, СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС винесено Рішення від 20.05.2016 року за №0000505002 разом із розрахунком штрафних санкцій.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Так, рішенням ДФС України від 23.08.2016р. №18183/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано рішення від 20.05.2016р. №0000505002 та зобов'язано винести нове відповідно до норм чинного законодавства.
Підставою для скасування рішення від 20.05.2016р. №0000505002 стало те, що рішення СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС винесено не за встановленою формою відповідно до Інструкції №449.
На виконання рішення ДФС України 02 листопада 2016 року відповідачем прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 23.12.2015 року по 21.04.2016 року про сплату штрафу у розмірі 1 156 893,94 грн. та пені у розмірі 113 825,41 грн.
З вказаним рішенням контролюючого органу позивач не погодився та оскаржив його до Офісу великих платників ДФС України.
Рішенням № 9691/10/28-10-10-4-33 від 29.11.2016 року Офіс великих платників ДФС України скаргу КВП Кам'янської міської ради “Міськводоконал” залишив без розгляду, у зв'язку з порушення скаржником вимог п. 5 розділу І Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 178/28308 (далі - Порядок).
Не погодившись з рішенням фіскального органу вищого рівня, 14.12.2016 року позивачем на адресу Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на рішення Офісу великих платників ДФС України № 9691/10/28-10-10-4-33 від 29.11.2016 року та на рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року.
За результатами розгляду зазначеної скарги, ДФС України було прийнято рішення № 631/6/99-99-11-02-25 від 16.01.2017 року про залишення скарги без розгляду, у зв'язку з порушенням вимог п. 5 розділу І Порядку.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (до яких відноситься позивач), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).
У відповідності до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно частини 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
В силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Встановлено, що згідно зі Звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад, грудень 2015 року та січень, лютий, березень 2016 року позивачем самостійно нараховані суми єдиного внеску, що підлягали сплаті за листопад 2015 року у розмірі 1 523 262,13 грн., за грудень 2015 року у розмірі 1 461 459,84 грн., за січень 2016 року у розмірі 968 892,13 грн., за лютий 2016 року у розмірі 911 784,82 грн. та за березень 2016 року у розмірі 919 070,86 грн., однак зазначені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у законодавчо визначені строки позивачем сплачено не було.
Факт несвоєчасної сплати сум єдиного внеску позивачем не заперечується, проте останній зазначає, що вказані платежі повинні перераховуватись разом із виплатою заробітної плати, але у вказаний період часу по зарплаті на підприємстві існувала заборгованість. Оскільки ж саме виплати з останньої мають пріоритет, це виключало можливість сплати єдиного внеску.
З цього приводу суд зазначає, що дійсно положеннями частини 12 статті 9 Закону № 2464 встановлений пріоритет виплат із заробітної плати, проте вказана норма не містить приписів стосовно звільнення особи від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Крім того, відповідно до вимог Закону № 2464 фінансовий стан платника єдиного внеску не впливає на виплату єдиного внеску, а наявність у позивача заборгованості по заробітній платі не звільняє його від обов'язку сплати єдиного внеску у строки, визначені частиною 8 статті 9 Закону № 2464.
Доводи позивача, що сплата єдиного внеску повинна відбуватись виключно разом із виплатою заробітної плати є безпідставними, оскільки зазначеними вище приписами Закону № 2464 встановлено правило, що дійсно така сплата повинна відбуватись разом із виплатою заробітної плати, проте в будь-якому випадку не пізніше 20 числа місяця, що слідує за тим, в якому нарахований цей внесок.
З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI слідує, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.
Також, безпідставними є доводи позивача щодо протиправності рішення, що є предметом оскарження через не надіслання останньому акта перевірки, на підставі якого винесене спірне рішення, оскільки Інструкцією №449 не передбачено складання акта перевірки при винесенні рішення за порушення платниками п.8.ст.9 Закону №2464.
При цьому, посилання позивача на аналогічні суми штрафу та пені за аналогічні періоди в рішенні від 20.05.2016 року №0000505002 є безпідставним, оскільки таке рішення було скасоване та прийнято нове рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року, яке є предметом оскарження в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КВП Кам'янської міської ради “Міськводоканад” задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством України.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 02.11.2016 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 05 березня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1