ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. АкадемікаЯнгеля, 4, (веб адресасторінки на офіційному веб -порталісудовоївладиУкраїни в мережіІнтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
19 грудня 2017 року Справа № 804/7745/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн., -
22 листопада 2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було сформовано відносно ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302, яким застосовано до ОСОБА_3 податкове зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 р. в сумі 5 378, 13 грн.
При цьому, контролюючим органом було сформовано відносно ОСОБА_3 податкову вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн.
Позивач вважає, податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13 грн. та податкову вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Оскільки, в оскаржуваному податковому-повідомленню рішенні відсутні відомості щодо підстав виникнення зобовя'зань ОСОБА_3 із земельного податку фізичних осіб, не зазначено конктерної земельної ділянки та не надано розрахунку податкового зобов'язання.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13 грн. та податкова вимога від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 11.12.2017 року, в яких зазначила наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2132983-1302 від 28.04.2017 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку, ОСОБА_3 суму земельного податку до сплати в розмірі 5 378,13 грн.
В поданих запереченнях відповідач зазначає, що згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 р. №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» ставка податку складає 3 %.
Відповідно до вимог положень ст.286 ПК України, Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів надано інформацію, згідно якої ОСОБА_3, є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 12101000000:06:090:0056, площею 0,0084 га, що знаходяться за адресою: вул.Шмідта, 2.
При цьому, зазначачено, що згідно даних АІС «Податковий блок» є землекористувачем вищенаведеної ділянки, яка є об'єктом оподаткування у 2017 р.
Відтак, відповідач у поданих запереченнях зазначає, що останній під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
В судовому засіданні судом було поставлено питання на розгляд щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.
Повноважений представник позивача та відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 19.12.2017 року.
На підставі зазначеного вище, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було сформовано відносно ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року в сумі 5 378,13 грн.
06.09.2017 р. контролюючим органом було сформовано відносно ОСОБА_3 податкову вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн.
Підставою для винесення окаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн. стали наступні обставини.
24.07.2007 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі від 24.07.2007 р.
Відповідно до умов зазначеного вище договору оренди землі від 24.07.2007 р. Дніпропетровською міською радою передано, а ОСОБА_3 прийнято в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходитьсмя за адресою: вул. Шмідта, 2 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:090:0305.
Договором визначено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 29.12.06 №131/9 та від 25.04.07 №104/14.
Відповідно до п.2.1 договору оренди землі від 24.07.2007 р. визначено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,0606 га, площа частки за яку справляється орендна плати становить 23,92 % або 0,0145 га.
Контролюючим органом згідно даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрхунку плати за землю відносно ОСОБА_3, яка дійсна протягом 2007 року було нараховано грошові зобов'язання на загальну суму 5 378,13 грн.
При цьому, згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 р. №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» ставка податку складає 3 %.
Як встановлено, під час судового розгляду справи зазначені вище як податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 в сумі 5 378,13 грн., так і податкова вимога від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн. були направлені засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_3 в одному поштовому конверті, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 було направлено на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області скаргу від 28.09.2017 р. з проханням відкликати позовну вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302.
24.10.2017 р. за вх.№29569/10/04-36-10-01-09 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_3 рішення про залишення скарги без розгляду, в якому зазначено, що Головне управління Державної фіскальної Служби у Дніпропетровській області повертає без розгляду скаргу ОСОБА_3 (НОМЕР_1) від 28.09.2017 р. №б/н (вхідний ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 29.09.2017 р. №19050/10/с) на податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 р. №19376-17 з земельного податку з фізичних осіб та на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28 квітня 2017 р. №2132983-1302 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5 378,13 грн.
30.10.2017 р. ОСОБА_3 було подано скаргу до Державної фіскальної служби України з проханням поновити строк для подання скарги та розгляду скарги, відкликати податкову вимогу від 06.09.20017 р. №19376-17 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302.
09.11.2017 р. за №14884/0/99-99-17-01-14 Державною фіскальною службою України було направлено на адресу ОСОБА_3 рішення про залишення скарги без розгляду.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, та укладання, розірвання і внесення змін до укладених договорів регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Цивільного кодексу України тощо.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.
Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).
Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).
Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. встановлено, що використання землі в Україні є платним. Такий підхід сприяє раціональному використанню та охороні земель.
У п. 14.1.147 ст. 14 ПК України закріплено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
При цьому, згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю є прямим, загальнодержавним обов'язковим платежем, який сплачується на всій території України фізичними і юридичними особами.
Відповідно до п.265.1.3 ст.265 ПК України плата за землю є складовою податку на майно.
Так, земельний податок сплачують власники земельних ділянок (паїв) та постійні землекористувачі - фізичні та юридичні особи відповідно до п.14.1.71 ст.14, п.269.1 ст.269 ПК України.
А орендну плату за землю згідно укладеного договору оренди сплачують орендарі - суб'єкти господарювання, які орендують землю державної та комунальної власності.
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, передана в оренду.
Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст.285 - 287 ПК України.
Відповідно до ст. ст.638, 639 Цивільного кодексу України визначається порядок укладення та форма договору, зокрема, зазначається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст.653, 654 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки зміни або розірвання договору, а також форму зміни або розірвання договору. Зокрема, зазначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленній позовній заяві та запереченнях до неї, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ПК України, поняття «плата за землю» є узагальнюючим і об'єднує в собі два обов'язкових платежі - земельний податок та орендну плату за землі державної та комунальної форми власності.
Відтак, зазначені поняття, а саме «земельний податок» та «орендна плата за землю» не є тотожними, що виключає застосування подвійного оподаткування для орендарів земельних ділянок.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем за податкові періоди: 2016 р. та 2017 р. було сплачено орендну плату за землю відповідно до умов укладеного договору оренди землі від 24.07.2007 року та поданих податкових декларацій з орендної плати, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.41 - 63) та копіями наведених декларацій від 05.02.2016 року та від 20.02.2017 року.
При цьому, відповідачем, будь - якими належними та допустимими, достатніми та достовірними доказами в розумінні ст.ст.72, 73, 74, 75, 76 КАС України не було доведено наявності взагалі факту існування у позивача податкового боргу у сумі 5 378,13 грн., а безпосередньо в судовому засіданні повноважним представником відповідача було зазначено про відсутність податкового боргу з орендної плати за землю у позивача на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та оскаржуваної податкової вимоги.
В контексті розгляду та вирішення даної справи, судом не приймається до уваги та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, посилання представника відповідача на наявність данних Держгеокадастру як на підставу винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та оскаржуваної податкової вимоги з огляду на наступне.
Так, матеріали справи дійсно містять дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 21.12.2007 р.№3854, відповідно до якої визначено грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:06:090:0305 (переданої в оренду за наведеним вище договором оренди земельної ділянки від 24.07.2007 року в сумі 90858 22 грн. (а.с. 67).
Також в матеріалах справи міститься і копія рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року №7/11 «Про внесення змін до рішення місцевої ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», відповідно до Додатку 2 до якого встановлено ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку та зазначено, що річна орендна плата у відсотках до нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які надано в користування, становить 3% (п.4 Додатку 2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року №7/11 «Про внесення змін до рішення місцевої ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста»).
Проте, матеріали справи не містять будь - яких змін до укладеного між Дніпропетровською міською радою та позивачем - ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0305) від 24.07.2007 року, складених в такій же формі, як і договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0305) від 24.07.2007 року, як того вимагає ст.ст. 638, 639, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України.
Зазначене виключає застосування до позивача п.4 Додатку 2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року №7/11 «Про внесення змін до рішення місцевої ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» без внесення відповідних змін до укладеного між Дніпропетровською міською радою та позивачем - ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0305) від 24.07.2007 року, складених в такій же формі, як і договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0305) від 24.07.2007 року відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України.
Також суд зазначає, що, окрім безпідставного посилання відповідача в тексті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на застосування до позивача п.286.5 ст.286 ПК України щодо нарахування фізичним особам сум земельного податку, незважаючи на сплату позивачем орендної плати за землю відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:090:0305) від 24.07.2007 року, ні оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ні оскаржувана податкова вимога не містять будь - якого належного правового обгрунтування щодо їх винесення у наведених вище правовідносинах.
Крім того, матералами справи дійсно підтверджується отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та оскаржуваної податкової вимоги лише 26.09.2017 року (а.с.12, 18), що суперечить ст.ст.58 -59 ПК України та виключає узгодження оскаржуваного податкового повідомлення - рішення станом на дату отримання оскаржуваної податкової вимоги.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що повноважним представником відповідача, крім надання короткого відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, а також сумнівного походження документа під назвою «розрахунок податкового повідомлення-рішення» з зазначеними у ньому невідомими данними, жодними належними та допустимими доказами в розумінні наведених вище норм КАС України, не було спростовано доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13 та податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн., а також дотримання відповідачем визначених вище критеріїв відповідно до ч.2 ст.2 КАС України при прийнятті таких оскаржуваних рішень.
Відтак, відповідачем було протиправно винесено відносно ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13 грн., та, як наслідок протиправно складено на направлено на адресу останньої податкову вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн., що має прямим наслідком задоволення позовної заяви ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн. в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 22.11.2017 р. №0.0. 900107049. 1 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн., - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 р. №2132983-1302 на загальну суму 5 378,13 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.09.2017 р. №19376-17 на загальну суму 5 378,13 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22.12.2017 р.
Суддя ОСОБА_4