м. Вінниця
20 березня 2018 р. Справа № 802/771/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 21000, АДРЕСА_1) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, 10), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (місце знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (місце проживання: 21000, АДРЕСА_1) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, 10), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (місце знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на початку січня 2018 року звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ . 11 січня 2018 року УМВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року ОСОБА_1 та направлено до МВС України для затвердження. Проте, листом від 08 лютого 2018 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як такі, що не підлягають розгляду на підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Так, позивач зазначає, що Міністерством внутрішніх справ України внаслідок помилкового трактування змісту пункту 4 Порядку № 850 від 21 жовтня 2015 року порушено його право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 13 березня 2018 року.
12 березня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника третьої особи надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області не було допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо ОСОБА_1, оскільки, відповідно до вимог Порядку № 850 було отримано документи на призначення одноразової грошової допомоги, сформовано відповідний висновок та направлено його до Міністерства внутрішніх справ України. Однак, прийняття рішення щодо затвердження висновку, призначення та виплати одноразової грошової допомоги не є повноваженнями УМВС України у Вінницькій області.
13 березня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У якому зазначено, що при первинному огляді медико - соціально експертною комісією ОСОБА_1 07 березня 2000 року встановлено III групу інвалідності із ступенем втрати інвалідності. Під час повторного огляду медико - соціально експертною комісією 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. Отже, з дати первинного огляду медико - соціально експертною комісією пройшло більше 2 років. Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Враховуючи, що з моменту первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 пройшло більше 2 років, МВС України не вбачає законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, установленого законом для непрацездатних осіб на дату встановлення 2-ї групи інвалідності.
У судове засідання, яке призначено на 13 березня 2018 року представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими, водночас надали клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про розгляд та вирішення справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
З 1976 року по 2000 рік ОСОБА_1 проходив службу безперервно в органах внутрішніх справ на різних посадах. 14 січня 2000 року позивач звільнився з посади старшого оперуповноваженого в органах внутрішніх справ Жмеринського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (підпорядкований УБОЗ) УМВС України у Вінницькій області.
17 січня 2000 року військово-лікарська комісія встановила у ОСОБА_1 ряд захворювань, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № В-13 (а.с. 8).
07 березня 2000 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності та 40 % втрати працездатності, що підтверджується копією виписки з Акту огляду МСЕК серія 2-18 АВ № 011515 (а.с. 9).
З 2000 року і по 2017 рік ОСОБА_1 регулярно проходив медичні обстеження та лікування, так як стан здоров'я погіршувався, а хвороби прогресували.
23 листопада 2017 року ОСОБА_1 повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією у Вінницькому обласному центрі.
За результатами огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново та 80 % втрати працездатності у зв'язку захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
На початку січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
11 січня 2018 року УМВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року ОСОБА_1 та направлено до МВС України для затвердження.
Листом від 08 лютого 2018 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як такі, що не підлягають розгляду на підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) .
Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Такий порядок визначався частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку № 850).
Відповідно до п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Зазначений перелік підстав є вичерпним.
Отже, у разі установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, працівник міліції позбавляється права на отримання грошової допомоги лише за наявності обставин, перелічених у пункті 14 Порядку № 850.
Як випливає із матеріалів справи 23 листопада 2017 року за результатами огляду ОСОБА_1 встановлено 80% втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА від 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи з 21 листопада 2017 року безтерміново.
Відмовляючи у призначені та виплаті такої допомоги відповідач керується лише положеннями п. 4 Порядку № 850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги.
Із такими доводами представника відповідача, суд не погоджується з огляду на таке.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (пункти 2, 13 Порядку № 850).
Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності. Тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.
Таким чином, днем виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 23 листопада 2017 року. І, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.
Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку № 850, на які посилається відповідач, не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Тобто, у випадку коли між первинним встановленням інвалідності та встановленням вищої групи чи іншої причини інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення нижчої групи інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.
Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу за наявності встановлених для цього підстав одноразової грошової допомоги за наслідком встановлення ІІ (вищої) групи інвалідності як Порядок № 850 так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак таких по відношенню до ОСОБА_1 виявлено не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні звернення позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи.
При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Окрім того, суд враховує ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України № 15/2-392 від 08 лютого 2018 року у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 23 листопада 2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 23 листопада 2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 336800 (триста тридцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року з урахуванням встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних станом на 23 листопада 2017 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце проживання: 21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684);
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (місце знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 08592106).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.03.2018
Суддя Мультян Марина Бондівна