Провадження №22-ц/772/344/2018
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Суддя-доповідач :Денишенко Т. О.
15 березня 2018 рокуСправа № 127/2-3464/11м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду:
судді-доповідача Денишенко Т.О.,
суддів Марчук В.С.,Сопруна В.В.,
за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., скаржника ОСОБА_3, суб'єкта оскарження старшого державного виконавця Центрального від-ділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Микитюка М.О., розглянувши у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за скаргою
ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Централь-
ного відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного тери-
торіального управління юстиції у Вінницькій області Микитюка Миколи
Олександровича,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року, постановлену в примі-щенні суду в м. Вінниці під головуванням судді Бессараб Н.М.,
11 жовтня 2017 року у Вінницький міський суд Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Центрального від-ділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Центральний ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області) Микитюка М.О., мотивована наступним. 27 берез-ня 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист № 2-3464/11 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгова-ності у розмірі 272819,82 гривень. На підставі вказаного виконавчого листа бу-ло відкрито виконавче провадження. У подальшому рішенням Апеляційного су-ду Вінницької області сума боргу зменшена. 06 жовтня 2017 року ОСОБА_3 отримав постанову суб'єкта оскарження від 28 вересня 2017 року ВП № 320160 79 про закінчення виконавчого провадження на підставі частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення, на підста-ві якого виданий виконавчий лист, було скасоване ухвалою апеляційного суду від 24 жовтня 2012 року. Цією ж постановою старшого державного виконавця скасовані арешти на все майно ОСОБА_5 Вважаючи таку постанову непра-вомірною, скаржник звертає увагу, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці апеляційним судом було змінено, а саме зменшено суму боргу. При цьому старший державний виконавець протягом трьох років займався виконан-ням вищевказаного рішення суду і лише через три роки виніс неправомірну, на думку скаржника, постанову про закриття виконавчого провадження. За таких обставин ОСОБА_3 просив визнати дії суб'єкта оскарження щодо винесення постанови від 28 вересня 2017 року ВП № 32016079 про закінчення виконавчо-го провадження неправомірними, зобов'язати його скасувати цю постанову.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_3 оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення його скарги. Скаржник вважає оскар-жувану ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, скаржник в апеляційній скарзі викладає фактичні обставини справи, що дублюють зміст його скарги. При цьому звертає увагу на невідповідність висновків суду дій-сним обставинам справи щодо надання державному виконавцю копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2012 року. Дослідженням у суді першої інстанції матеріалів виконавчого провадження встановлена наяв-ність кохпії цього рішення апеляційного суду, що свідчить про обізнаність дер-жавного виконавця в його існуванні. Окрім того, судом залишено поза увагою, що рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не скасоване, а прийня-то нове рішення про зменшення суми боргу.
Відзив на вищезазначену апеляційну скаргу не подано.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває мі-сцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослі-дивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апе-ляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість в розмірі 272819,82 гривень, з них: борг за розписками у еквіваленті до націо-нальної валюти станом на час звернення до суду становив 158340,00 гривень, сума інфляційних втрат за три роки склала 95479,02 гривень, 3% річних за весь період прострочення зобов'язання визначено у розмірі 19000,80 гривень, у від-шкодування моральної шкоди було стягнуто 500,00 гривень, 120,00 гривень у відшкодування понесених позивачем судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2728,19 гри-вень.
На підставі вказаного судового рішення 27 березня 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці був виданий виконавчий лист № 2-3464-2011, а 30 березня 2012 року відкрите виконавче провадження з його примусового вико-нання, про що свідчить постанова ВП №32016079 заступника начальника Ви-шенського ВДВС Вінницького МУЮ.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2012 року скасоване рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2011 року, ухвалене нове рішення. Позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 180762,15 гривні боргу за договорами пози-ки, з яких: 158340,00 гривень - заборгованість за договорами в перерахунку на національну валюту України; 3421,65 гривня - інфляційні втрати; 19000,80 грн. - 3% річних за час прострочення розрахунку, а також судові витрати в розмірі 120,00 гривень. В решті позову відмовлено.
Новий виконавчий лист на підставі рішення апеляційного суду ОСОБА_3 не отримував.
28 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Микитюком М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32016079 на підставі пункту п'ято-го частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», ос-кільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2011 року скасоване.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції не знайшов її обґрунтованою, оскільки з матеріалів цивільної справи № 2-3464/11 та виконавчого провадження № 32016079 вбачається, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2011 року, на підставі якого 27 бе-резня 2012 року був виданий стягувачу ОСОБА_3 виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні, скасоване рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2012 року. Через це постанова суб'єкта оскар-ження від 28 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 32016079 на підставі пункту п'ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірною.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного су-ду повністю погоджується, оскільки вони є вірними, зроблені з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд правильно застосував до спірних право-відносин норми матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог про-цесуального законодавства.
Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, скаржник неодноразово ствер-джує, що рішенням суду першої інстанції, на підставі якого видано виконавчий лист, не скасоване, а прийняте нове рішення про зменшення суми боргу.
Однак доводи апеляційної скарги є безпідставними, вони спростовуються матеріалами справи. Як уже зазначалося, рішенням Апеляційного суду Він-ницької області від 24 жовтня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2011 року скасоване, ухвалене нове рішення про стягнення боргу з ОСОБА_5, що вбачається безпосередньо з тексту рішення апеляційного суду.
Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник також наголошує, що копія рі-шення Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2012 року була на-явна у матеріалах виконавчого провадження. Примусове виконання виконавчо-го листа від 27 березня 2012 року № 2-3464-2011 тривало досить довгий час, при цьому державний виконавець був обізнаний про зміну рішенням апеляцій-ного суду суми боргу ОСОБА_5
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 за отриманням нового виконавчого листа на підставі рішення апеляційного суду не звертався, копію цього рішення державному виконавцю не надавав. Оглянутими в судовому засі-данні судом першої інстанції матеріалами виконавчого провадження встановле-но, що 25 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до начальника Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області, де виклав клопо-тання прийняти рішення апеляційного суду, копію якого він додав до свого звернення.
Разом з тим, з матеріаліви цивільної справи № 2-3464/11 вбачається, що дер-жавними виконавцями здійснювалися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 27 березня 2012 року № 2-3464-2011, де з їхніх подань прослідковується обізнаність про наявність рішення Апеляційного суду Він-ницької області від 24 жовтня 2012 року.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено пере-лік підстав та умов винесення постанови про закінчення виконавчого прова-дження до яких, згідно пункту п'ятого частини першої цієї статті відноситься і скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист.
Однак аналізуючи вищевказану норму закону, необхідно зробити такий вис-новок: тривалість виконавчого провадження з часу скасування судового рішен-ня, на підставі якого виданий виконавчий лист, та обізнаність про наявність та-кого рішення не позбавляють державного виконавця обов'язку закінчити вико-навче провадження.
Відтак слід погодитися з висновками суду першої інстанції щодо правомір-ності винесення суб'єктом оскарження постанови від 28 вересня 2017 року про закінчення на підставі пункту п'ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження № 32016079.
Інших суттєвих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріально-го і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до не-правильного вирішення справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є за-конною та обґрунтованою, тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залиши-ти без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, яким буде 20 березня 2018 року.
Суддя-доповідач: Підпис Т.О. Денишенко
Судді: Підпис В.С. Марчук
Підпис В.В. Сопрун
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду Т.О. Денишенко