Cправа № 127/2456/18
Провадження № 2/127/431/18
Іменем України
20 березня 2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі Крижанівському В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В лютому 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.07.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання за вказаним договором. Це призвело до утворення в неї перед банком заборгованості станом на 12.12.2017 року в розмірі 25 831 грн. 86 коп., яка складається з: 6558,72 грн. - заборгованості за кредитом; 1365,47 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 250,00 грн. - штрафу (фіксована частина) та 1218,18 грн. - штрафу (процентна складова).
Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" змушений був звернутися до суду з позовом та просить у відповідності до вимог ст.ст. 1050, 1054 ЦК України стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року клопотання позивача задоволено, дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'яти днів із дня вручення даної ухвали, подати суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також роз'яснено ОСОБА_1, що якщо вона не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, вона має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустила строк з поважних причин. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Позивач та відповідач копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення сторін отримали, проте у визначені строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
З огляду на це, суд приходить до висновку про вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.07.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Договір укладений шляхом приєднання до умов договору, підтвердженням чому є підписана позичальником заява (а.с. 11 зворіт) та Умови і Правила надання банківських послуг (а.с. 13 зворіт-27). Слід зазначити, що заява є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що процентна ставка за кредитом на місяць, наступний за звітним, вказується банком у щомісячній виписці по картрахунку за звітний місяць.
На боргові зобов'язання за Кредитом і Овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Пунктом 2.1.1.12.10 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або в певній банком частки у разі невиконання клієнтом та / або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Разом з цим, суд встановив, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, що призвело до утворення в неї перед банком заборгованості.
З розрахунку заборгованості за договором №б/н суд встановив, що станом на 12.12.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 24 363 грн. 68 коп., яка складається з: 6558,72 грн. - тіла кредиту; 1365,47 грн. - нарахованих відсотків; 16 439,49 грн. - нарахованої пені (а.с. 10 зворіт-11).
Крім того, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, відповідачу нараховано штраф (фіксована частка) в розмірі 250 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 1218,18 грн.
З огляду на вищевказаний розрахунок та враховуючи прохальну частину позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивач просить стягнути з відповідача лише 6558,72 грн. - заборгованості за кредитом, 1365,47 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн. та штраф (процента складова) - 1218,18 грн. Тобто сума нарахованої пені в розмірі 16 439,49 грн., позивачем не заявлена до стягнення. Суд звертає увагу, що загальна сума до стянення, вказана в прохальній частині позовної заяви, не відповідає сукупності складових частин заборгованості, тобто підрахувавши заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом та штрафи, загальний розмір заборгованості становить 9 392, 37 грн., а не 25 831, 86 грн.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість відповідача закредитним договором в розмірі 9 392, 37 грн., відповідно до прохальної частини позовної заяви.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 2 ст. 1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Стаття 1054 ЦК України, визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 29.07.2008 року щодо поверення кредитних коштів, суд вважає, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн., що підтверджені документально (а.с. 1,2).
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 191, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АА № 439397, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.07.2008 року в сумі 9 392 (дев'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 37 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 558 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 72 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 365 (тисяча триста шістдесят п'ять) грн. 47 коп.; штрафу (фіксована частина) - 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. та штрафу (процентна складова) - 1 218 (тисяча двісті вісімнадцять) грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АА № 439397, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 20.03.2018 року.
Суддя: