Справа № 127/2794/18
Провадження № 3/127/910/18
15.03.2018 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вишар І.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Україна, ІПН НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1, 29.01.2018 року, о 15 год. 50 хв., в м. Вінниці по вул. А.Первозванного, 26, в порушення вимог п. 2.9(а) ПДР України, керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz E220», н.з. EL189TP, в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в КЗ «ВОНД «Соціотерапія», медичним висновком №249 зафіксовано результат аналізу сечі на мультитест: амфетамін позитивно.
В судові засідання призначені на 06.03.2018 року та 15.03.2018 року правопорушник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, день та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням, а тому суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1
Відповідно до положень ст.ст. 128,131 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку; у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи:
п. 2.9. Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерств внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 р., огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); враховуючи вказані норми суд прийшов до висновку що дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, вина правопорушника доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 148376 від 01.02.2018 року, медичним висновком КЗ «ВОНД «Соціотерапія» №249, довідкою поліції, рапортом поліцейського.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_1 є особою, яка підлягає адміністративній відповідальності, обставин що пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника судом не встановлено, вказаним правопорушенням не заподіяно майнової шкоди.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві, вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення ПДР, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, легковажно дозволив собі керувати транспортом в стані наркотичного сп'яніння, що свідчить про свідоме грубе порушення ПДР.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Враховую вищевикладене, керуючись ст. 33, ч. 1 ст. 130, 280 КУпАП,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352,40 грн. на користь держави.
На постанову суду може бути подана апеляція протягом 10-ти діб з моменту її винесення.
Суддя