15 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/3261/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017
за позовом приватного акціонерного товариства "Одесавинпром"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"
про стягнення 119 472,58 грн. та
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"
до приватного акціонерного товариства "Одесавинпром"
про визнання договору недійсним,
11.12.2017 (згідно з відбитком штампу Одеського апеляційного господарського суду) ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 зі справи № 916/3261/15.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс; у редакції, чинній з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За результатами розгляду матеріалів даної скарги касаційний суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 111 ГПК України (в редакції до 15.12.2017, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 292 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За приписом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Проте, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ОСОБА_4 не викладені передбачені ГПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_4 в обґрунтування підстав для касаційного оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" на рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 916/3261/15 фактично посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено законність довіреності та чинність договору поставки, що, на його думку, є досить важливою обставиною в прийняття рішення.
Однак зазначені обставини не відносяться до підстав касаційного оскарження вказаної ухвали апеляційної інстанції, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
Крім того, частиною третьої статті 111 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) встановлено, зокрема, що до скарги додаються докази надіслання копії скарги іншій стороні у справі.
До касаційної скарги ОСОБА_4 додано копії фіскальних чеків, датованих 12.01.2016, тоді як оскаржувана ухвала Одеського апеляційного господарського суду винесена 11.04.2017, тобто дати фіскальних чеків передують даті ухвалення оскаржуваного судового акта.
За таких обставин вказані фіскальні чеки не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази направлення копії касаційної скарги іншим сторонам у справі.
Також відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 600 грн.
Отже, з урахуванням викладеного, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 1 600 грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Водночас скаржником подало клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017.
Клопотання не мотивоване жодними доводами про неможливість сплати судового збору у сумі 1 600 грн.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте ОСОБА_4 не подано доказів на підтвердження його скрутного майнового стану, який перешкоджав сплаті судового збору; у клопотанні вміщено самі лише посилання на норми Закону України "Про судовий збір" та ГПК України.
Суд касаційної інстанції вважає клопотання про відстрочення сплати судового збору необґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 не доведено неможливості сплати судового збору у розмірі 1 600 грн. за подання касаційної скарги на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Приписами пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 292, підпунктом 11 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 зі справи № 916/3261/15 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов