79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" березня 2018 р. Справа № 909/14/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Малех І.Б.
суддів Гриців В.М.
ОСОБА_1
секретар судового засідання: Кришталь М.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ, вих.№14/11.1-05/14в від 05.01.2018
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2017 (повний текст рішення складено 22.12.2017, суддя Неверовська Л.М.)
у справі №909/14/16
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш", м. Івано-Франківськ
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача-2: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", м. Івано-Франківськ
про визнання права власності на майно
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 8 від 23.02.18, ОСОБА_3 - керівник;
від відповідача-1: ОСОБА_4 довіреність № 01-37-01 від 02.01.18;
від відповідача-2: не з"явився;
від третьої особи-1 на стороні відповідачів: не з"явився;
від третьої особи-2 на стороні відповідачів: не з"явився
Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш» звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області та до Івано-Франківської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області та Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (з урахуванням уточнень, на підставі ст. 392 ЦК України) в якому просить визнати за ВАТ «Автоливмаш» право власності в цілому на нежитлові приміщення першого поверху: № 1 тамбур площею - 2,8 кв.м.; № 2 коридор площею - 12,6 кв.м.; № 3 кабінет площею - 13,5 кв.м.; № 4 коридор площею - 3,6 кв.м.; № 5 кладова площею -3,5 кв.м.; № 6 кабінет площею -9,1 кв.м.; № 7 кабінет площею -29,2 кв.м.; № 8 кладова площею -9,4 кв.м.; № 9 вмивальня площею - 3,5 кв.м.; № 10 туалет площею-1,5 кв.м.; № 11 туалет площею-1,5 кв.м.; № 12 кабінет площею- 17,8 кв.м., загальною площею 108,0 кв. по вул. Г.Хоткевича,44а в м. Івано-Франківську (том I а.с. 124).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий -суддя Шіляк М.А., судді: Калашник В.О. та Деделюк Б.В.) (том I а.с. 144-147), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий -суддя Мирутенко О.Л., судді: Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) (том II - а.с. 62-66) відмовлено ВАТ «Автоливмаш» у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р., рішення господарсього суду Івано-Франківської області від 09.06.2016р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. у справі № 909/14/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області (том II а.с. 109-113) .
Вищий господарський суд України у постанові від 13.12.16р. вказав, що судами не з'ясовано, чи передано ВАТ "Автолишмаш" нежитлові приміщення площею 108,0 кв.м. по вул. Г. Хоткевича 44 а в м.Івано-Франківську за наказом Фонду державного майна та Переліком нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Автоливмаш"; та чи прийнято у комунальну власність територіальної громади міста вказані нежитлові приміщення. Місцевому господарському суду необхідно з'ясувати: як це право оспорюється та не визнається відповідачами.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2017р. (суддя Неверовська Л.М.) позовні вимоги ВАТ "Автоливмаш" до Івано-Франківської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" про визнання права власності на майно - задоволено. Визнано за ВАТ "Автоливмаш" право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 108,0 кв. м. в будинку № 44а по вул.Г.Хоткевича в м. Івано-Франківську, в тому числі: тамбур 2,8 кв.м., коридор - 12,6 кв.м. кабінет 13,5 кв.м., коридор -3,6 кв.м., кладова -3,5 кв.м., кабінет -9,1 кв.м., кабінет -29,2 кв.м., кладова -9,4 кв.м., вмивальня - 3,5 кв.м., туалет -1,5 кв.м., туалет -1,5 кв.м., кабінет - 17,8 кв.м. У задоволенні позовних вимог ВАТ "Автоливмаш" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" про визнання права власності на майно - відмовлено. Визнано за ВАТ "Автоливмаш» право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 108,0 кв. м. в будинку № 44 а по вул.Г.Хоткевича в м. Івано-Франківську, в тому числі: тамбур 2,8 кв.м., коридор - 12,6 кв.м. кабінет 13,5 кв.м., коридор -3,6 кв.м., кладова -3,5 кв.м., кабінет -9,1 кв.м., кабінет -29,2 кв.м., кладова -9,4 кв.м., вмивальня - 3,5 кв.м., туалет -1,5 кв.м., туалет -1,5 кв.м., кабінет - 17,8 кв.м. Стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь ВАТ "Автоливмаш» - 1 218,00 грн. судового збору, 2 500,00 грн. витрат за проведення судової експертизи (том III а.с. 168-179).
При прийнятті рішення суд виходив з того, що дії органу місцевого самоврядування щодо реєстрації права комунальної власності без належних правовстановлюючих документів на спірні приміщення порушують положення ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про "право на мирне володіння майном" позивача, оскільки такі дії свідчать про втручання у здійснення права власності позивачем. При цьому, таке втручання здійснене без законних підстав, при відсутності легітимної мети (тобто втручання не вчинене в інтересах суспільства).
Щодо позовних вимог ВАТ "Автоливмаш" до відповідача - РВ ФДМУ в Івано-Франківській області, суд зазначив про те, що даним відповідачем не оспорюється право власності позивача на спірне нерухоме майно. Отже, позовні вимоги до відповідача - РВ ФДМУ в Івано-Франківській області є безпідставними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Івано-Франківською міською радою подано апеляційну скаргу, в якій дане рішення вважає необґрунтованим та таким, що прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, з невідповідністю висновків зроблених судом. При винесенні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові ВАТ «Автоливмаш» відмовити.
Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що передача будинку № 44а по вул.. Г.Хоткевиа від ВАТ «Автоливмаш» до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська було однією із обов'язкових умов плану санації товариства. Також скаржник зазначає, що у відповідності до Наказу РВ ФДМУ в Івано-Франківській області № 1627 від 29.12.1995р. і Переліку нерухомого майна, яке передане у власність товариства, вказано гуртожиток на 396 місць, а не окреме нежитлове приміщення у цьому гуртожитку. На думку скаржника необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 16.03.2005р. № 95, оскільки даний акт не може підтверджувати належність спірних приміщень позивачу. Щодо спливу строків позовної давності за заявленою позовною вимогою, скаржник зазначає, що позивачу було відомо ще в грудні 2010р. про прийняття будинку № 44а на вул.. Г.Хоткевича в м. Івано-Франківську в комунальну власність в цілому, згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 02.08.2005р.
Керівник ВАТ «Автоливмаш» та його представник в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів, наведених скаржником заперечують, подану Івано-Франківською міською радою апеляційну скаргу вважають безпідставною та необґрунтованою, а тому просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні зазначив, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду інтереси останнього не зачіпаються.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявні в матеріалалх справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився.
Третя особа, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» в судове засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду письмові пояснення по суті апеляційного провадження, в яких вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Львівський апеляційний господарський суд, встановив наступне.
На виконання Указу президента України від 26.11.94 №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", Наказом регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області № 1627 від 29.12.1995 р. "Про хід підготовки до приватизації Івано-Франківського заводу "Автоливмаш", створено Відкрите акціонерне товариство "Автоливмаш", шляхом перетворення Державного підприємства Івано-Франківського заводу "Автоливмаш" (том I а.с.9).
ОСОБА_5 п. 7 вказаного Наказу, з дня державної реєстрації АТ "Автоливмаш" діяльність державного підприємства Івано-Франківського заводу "Автоливмаш" припиняється. Активи і пасиви державного підприємства переходять до ВАТ "Автоливмаш", яке є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства.
Таким чином, відбувся перехід права державної власності до приватної ВАТ "Автоливмаш".
На підставі вказаного Наказу 04.07.2000р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області сформовано Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Автоливмаш" (том I а.с. 10).
ОСОБА_5 пунктів 41, 42 Переліку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області передано ВАТ "Автоливмаш" "гуртожиток на 396 місць" інвентарний номер 0108314, загальною вартістю 271978 грн., "прибудову", інвентарний номер 0108315, вартістю 23379,5 грн.
Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Автоливмаш" скріплено печатками та підписано заступником Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області, головою і головним бухгалтером ВАТ.
В процесі провадження процедури банкрутства ВАТ «Автоливмаш», прийнято рішення передати в комунальну власність територіальної громади м. Івано-Франківська житлові будинки, що належали товариству, в тому числі гуртожиток на 369 місць по вул. Г. Хоткевича, 44а. Комісією для обстеження даного гуртожитку, що створена відповідно до розпорядження міського голови, прийнято рішення, що передача його можлива лише при виконанні обов'язкової умови, проведення ремонтних робіт, з метою приведення житла до нормативних експлуатаційних вимог(том I а.с. 69).
Таким чином, в процесі провадження процедури банкрутства ВАТ "Автоливмаш" прийнято рішення передати в комунальну власність саме житло, що перебувало на балансі боржника.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.08.2005 р. "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста та передачу на баланс об'єднання співвласників житлових будинків" прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс ЖЕО № 8 житлові будинки, в тому числі будинок № 44а по вул. Г. Хоткевича, загальною площею 5917,4 кв.м., житловою площею 2796,9 кв. м., балансовою вартістю 1,558 млн. грн., який належить ВАТ "Автоливмаш" ( том I а.с. 13).
Рішенням Державного реєстратора № 13299153 від 26.05.2014р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відмовлено ВАТ «Автоливмаш» у реєстрації права власності на нежитлові приміщення площею 108,0 кв.м. по вул.. Г.Хоткевича, 44а в м.Івано-Франківську, оскільки відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 1627 від 29.12.1995р. та Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Автоливмаш» об'єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації вказазно гуртожиток на 369 місць, а не окреме нежитлове приміщення у вказаному гуртожитку (том I а.с. 15).
Вищенаведені обставини, а саме те, що ВАТ «Автоливмаш» не може оформити та зареєструвати право власності на нежитлові приміщення площею 108,0 кв.м. по вул.. Г.Хоткевича, 44а в м.Івано-Франківську, стало підставою звернення ВАТ «Автоливмаш» з позовом про визнання за товариством права власності на вищезазначені приміщення.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалась наступним.
У відповідності до ст.127 Житлового кодексу Української РСР (в редакції 30.03.2000), для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, згідно наведеної норми вбачається, що гуртожитком є житловий будинок. ОСОБА_5 Переліку Регіонального відділення Фонду державного майна України ВАТ "Автоливмаш" передано "гуртожиток на 396 місць". Таким чином, у власність позивача передано житловий будинок по вул. Г. Хоткевича , 44а в м.Івано-Франківську в цілому.
Як зазначає позивач, гуртожиток використовувався для проживання працівників ВАТ "Автоливмаш", а незначна його частина нежилих приміщень загальною площею 108 кв.м. використовувалась для розміщення адміністративного персоналу ВАТ "Автоливмаш". Прибудову до гуртожитку ВАТ "Автоливмаш" здавав в оренду підприємствам, які надавали різноманітні послуги для населення.
ОСОБА_5 приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність складений комісією, створеною відповідно до Розпорядження міського голови №95-р від 16.03.2005 р., комісією проведено обстеження житлового будинку за адресою вул.Г.Хоткевича №44а, м.Івано-Франківськ, що належить ВАТ "Автоливмаш", та встановлено, що загальна площа (частини) житлового будинку, що передається становить 5917,4 кв.м., жила площа квартир - 4551,3 кв.м., жила площа квартир - 2796,9 кв.м. (том III а.с. 161-162)
Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність підписаний та скріплений печатками членів комісії та директором ДП ЖЕК "Автоливмаш".
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фактична передача житлових приміщень ЖЕО № 8 відбулася в грудні 2008 р. При цьому, змінилась площа фактично переданих приміщень.
За інформацією наданою Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації в листі №116/01-21 від 03.03.14, станом на 2004 рік загальна площа гуртожитку по вул.Г.Хоткевича №44а в м. Івано-Франківську становила 6529,4 кв.м. Реєстрація права власності на приміщення площею 108,0 кв.м. по вул. Г..ОСОБА_6, 44а м. Івано-Франківськ ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не проводилась (том III - а.с. 14).
З матеріалів інвентарної справи житлового будинку № 44а по вул. Г.Хоткевича в м. Івано-Франківську, виготовленої Івано-Франківським ОБТІ станом на 10.05.2004р., вбачається, що загальна площа будинку становила 6529,4 кв.м., площа житлових приміщень (квартир), які займали мешканці становила 4504,7 кв.м., в тому числі: житлова - 2789,4 кв.м., допоміжна - 1715,3 кв.м., площа літніх приміщень - 49,3 кв.м., площа приміщень загального користування - 1403,5 кв.м., площа нежитлових приміщень, які належали юридичним особам, що використовували їх - 571,9 кв.м., в тому числі: ВАТ"Прикарпатські послуги" - 379,5 кв.м., КП "Орто - Люкс" - 44,3 кв.м., п/п ОСОБА_7 - 40,1 кв.м., ВАТ "Автоливмаш" - 108.0 кв.м. (том III - а.с. 138-152).
В матеріалах справи також наявний Перелік приміщень житлового будинку по вул.Г.Хоткевича №44-А, що передає ВАТ "Автоливмаш" ЖЕО №8 (том I а.с. 19-23).
У даному Переліку відображені назви приміщень, їх загальні площі, розміщення на поверхах, які передано ЖЕО №8. Загальна площа переданих приміщень становить 6069,1 кв.м., в тому числі житлова - 2836,1 кв.м.
При цьому, як встановлено судом, станом на 10.05.2004 р. загальна площа будинку становила 6529,4 кв.м.
Як вбачається з даного переліку, на 1-му поверсі позивачем передано ЖЕО №8 приміщення загальною площею 338,1 кв.м.
При цьому, у переліку приміщень 1-го поверху, що передавались ВАТ "Автоливмаш" ЖЕО №8 відсутні спірні приміщення площею 108 кв.м., а саме тамбур площею - 2,8 кв.м., коридор площею - 12,6 кв.м. кабінет площею - 13,5 кв.м., коридор площею - 3,6 кв.м., кладова площею - 3,5 кв.м., кабінет площею -9,1 кв.м., кабінет площею -29,2 кв.м., кладова площею -9,4 кв.м., вмивальня площею - 3,5 кв.м., туалет площею -1,5 кв.м., туалет площею -1,5 кв.м., кабінет площею - 17,8 кв.м.
Слід зазначити, що Перелік приміщень житлового будинку по вул.Г.Хоткевича №44а, що передає ВАТ "Автоливмаш" ЖЕО №8 є двостороннім документом, скріпленим підписами та печатками сторін, засвідчує передачу та прийняття вказаних в ньому приміщень. Однак, спірні приміщення площею 108 кв.м. не ввійшли до переліку майна, що передавалось позивачем ЖЕО №8.
Таким чином, доводи відповідача - Івано-Франківської міської ради про те, що у комунальну власність територіальної громади міста Івано-Франківська перейшов будинок №44а на вул. ОСОБА_6 в цілому з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями є безпідставними, адже, наведені докази свідчать про те, що нежитлові приміщення, загальною площею 571,9 кв.м., які використовували юридичні особи: ВАТ"Автоливмаш" - 108,0 кв.м., ВАТ "Прикарпатські послуги" - 379,5 кв.м., КП "Орто - Люкс" - 44,3 кв.м., п/п ОСОБА_7 - 40,1 кв.м. залишилися у власності цих юридичних осіб після передачі частини будинку (житлової його частини) в комунальну власність.
Івано-Франківська міська рада приймаючи вищезазначене Рішення від 02.08.2005 р. "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста та передачу на баланс об'єднання співвласників житлових будинків" керувалась Законом України "Про передачу об'єктів державної та комунальної власності".
У відповідності до ч. 3 ст. 1 Законом України "Про передачу об'єктів державної та комунальної власності" (у редакції 22.06.2005), передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.
ОСОБА_5 п. 1 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. N 891, це Положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.
ОСОБА_5 п. 2 Положення, передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки.
Відповідно до п. 3 Положення, відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно. Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).
З огляду на наведені положення, саме житловий фонд підлягав передачі в комунальну власність.
При цьому, згідно ст. ч.4 ст.4 Житлового кодексу Української РСР, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, спірні приміщення не належать до категорії житлових, а класифікуються як нежитлові приміщення, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Слід також звернути увагу на те, що законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.
Так, згідно ст.1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції 03.11.2005 р.), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Також у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України).
З наведеного вбачається, що у житлових будинках можуть бути і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні приміщення не використовуються для обслуговування гуртожитку. Висновком експерта № 0042/11-2017 судової будівельно-технічної експертизи по матеріалах справи № 909/14/16 встановлено, що спірні приміщення класифікуються як нежитлові приміщення та є самостійним об'єктом нерухомості (том III а.с. 120-123).
З огляду на встановлені судом обставин щодо належності спірних приміщень до категорії нежитлових, такі приміщення не підлягали передачі позивачем в комунальну власність як у відповідності до наведених законодавчих положень, так і з огляду на фактично складені документи, що засвідчують їх передачу у комунальну власність.
Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через судове рішення).
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Судом встановлено, що позивач набув право власності на гуртожиток по вул.Г.Хоткевича, 44-а у м. Івано-Франківську на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області №1627 від 29.12.1995 р. "Про хід підготовки до приватизації Івано-Франківського заводу "Автоливмаш", згідно з Переліком нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Автоливмаш".
Таким чином, позивач є власником спірного майна, однак його право не визнається.
Як зазначалось вище станом на 03.03.14 р., реєстрація права власності на спірні приміщення площею 108 кв.м. у будинку №44А по вул. Гната Хоткевича в м.Івано-Франківську не проводилась.
Однак, після прийняття господарським судом Івано-Франківської області рішення від 09.06.16 р., залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.16 р. про відмову в позові про визнання права власності на майно за ВАТ "Автоливмаш", право власності на спірні приміщення 18.11.2016 р. було зареєстровано за територіальною громадою м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради .
ОСОБА_5 відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.11.2016р. за № 73273244, підстава виникнення права власності: лист-повідомлення, серія та номер 11-03-01602, виданий 06.08.2014, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області; Рішення Івано-Франківської міської ради "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста та передачу на баланс об'єднання співвласників житлових будинків", серія та номер:б/н, виданий 02.08.2005, видавник: Івано-Франківська міська рада; Постанова Львівського апеляційного господарського суду, серія та номер: Справа №909/14/16, виданий 26.09.16 р.; видавник: Львівський апеляційний господарський суд (том III а.с. 44).
При цьому, суд зазначає про те, що виключно державна реєстрація права власності, без наявності правовстановлюючих документів на нерухоме майно, не може вважатися доказом переходу права власності на спірне приміщення.
ОСОБА_5 з абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.
При цьому відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності (аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 24.10.2017р. у справі № 916/2876/16) .
З огляду на все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ВАТ «Автоливмаш» та визнання за останнім права власності на вищезазначені нежитлові приміщення, загальною площею 108,0кв.м. в будинку № 44а по вул.Г.Хоткевича в м. Івано-Франківську, так як дії органу місцевого самоврядування щодо реєстрації права комунальної власності без належних правовстановлюючих документів на спірні приміщення порушують положення ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про "право на мирне володіння майном" позивача, оскільки такі дії свідчать про втручання у здійснення права власності позивачем. При цьому, таке втручання здійснене без законних підстав, при відсутності легітимної мети (тобто втручання не вчинене в інтересах суспільства).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем-1 - РВ ФДМУ в Івано-Франківській області в судовому засіданні апеляційної інстанції, даним відповідачем не оспорюється право власності позивача на спірне нерухоме майно. Отже, позовні вимоги ВАТ «Автоливмаш» до відповідача-1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області є безпідставними про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.
Безпідставними на думку на думку суду апеляційної інстанції є твердження скаржника наведені у апеляційній скарзі, що ОСОБА_5 приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, складений комісією, яка була створена розпорядженням міського голови від 16.03.2005р. № 95, не є належним доказом, тому що склад цієї комісії було змінено розпорядженням міського голови від 21.01.2008р. № 27-р, оскільки вказаний ОСОБА_5 приймання-передачі підписаний та засвідчений печатками відповідних структурних підрозділів Івано-Франківської міської ради в тому числі виконавчого комітету міської ради, фінансового управління міськвиконкому ЖЕО № 8, ДП «НДІпроектреконструкція» та іншими.
Щодо спливу строків позовної давності за заявленою позовною вимогою, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як видно з матеріалів справи відповідач - Івано-Франківська міська рада, обґрунтовуючи пропуск позовної давності зазначає про те, що позивач в грудні 2010 р. звертався до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо оформлення права власності на спірні приміщення. За результатами розгляду звернення ВАТ "Автоливмаш" було відмовлено в оформленні права власності. В листопаді 2011 р. позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання прийняти рішення.
При цьому, суд зазначає про те, що позивач звертався до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а не до Івано-Франківської міської ради. Також, як вбачається з позовної заяви ВАТ "Автоливмаш", поданої до Івано-Франківського міського суду, позивач просив суд зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради забезпечити розгляд заяви ВАТ "Автоливмаш" і прийняти рішення щодо оформлення в межах своєї компетенції права власності на офісні приміщення загальною площею 108 кв.м., які знаходяться по вул. Г. Хоткевича, 44а в м.Івано-Франківську. Тобто, позивач звертався до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, як до суб'єкта владних повноважень, що проводив державну реєстрацію прав.
Вважаючи, що право позивача порушене Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області, позивач звернувся з позовом до господарського суду про визнання права власності на спірні приміщення 05.01.2016 р. Підстава позову обґрунтована ст. 392 Цивільного Кодексу України. Ухвалою суду від 21.01.2016 р. до участі у справі залучено іншого відповідача - Івано-Франківську міську раду як власника комунального майна територіальної громади м.Івано-Франківська.
Як вбачається з матеріалів попереднього розгляду справи, Івано-Франківською міською радою під час розгляду справи не визнавалось право власності позивача.
З огляду на наведені обставини звернення позивача до суду з позовом, позивачем не пропущено строк позовної давності, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.
ОСОБА_5 зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, вих.№14/11.1-05/14в від 05.01.2018р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2017 у справі № 909/14/16 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на
скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
5. Справу повернути до господарського суду Івано-Франківської області.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018р.
Головуючий суддя Малех І.Б.
судді Гриців В.М.
ОСОБА_1