вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"15" березня 2018 р. Справа№ 910/11383/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
секретар судового засідання Головатенко А.В.
за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 15.03.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017, повний текст якого підписаний 15.12.2017
у справі № 910/11383/17 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України
про стягнення 2 398,51 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" грошові кошти в розмірі 2 398,51 грн. та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що поліс № АС/6688078 повністю покриває суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем, тому позивач повинен був подати позовну заяву до суду про відшкодування збитків з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.Бі.Ай".
Також скаржник вказує на те, що підставою для застосування фізичного зносу стали виявлені на автомобілі деформаційні пошкодження, які не відносились до події 16.08.2014, обов'язок відшкодування даного фізичного зносу не може бути покладено на відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11383/17.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 завершено підготовчі дії у справі № 910/11383/17. Розгляд справи № 910/11383/17 призначено на 15.03.2018.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача у судове засідання 13.03.2018 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.06.2014 між позивачем та АТ «Рено України» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 061Га/14скв, за яким застраховано автомобіль марки «Рено Меган», д.н. НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.
Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до довідки № 9425520 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.08.2014 у м. Києві по проспекту Глушкова відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого відповідно до договору з надання послуг страхування цивільно-правової відповідальності від 13.03.2014 № 107 автомобіля «Деу Сенс» військовий номерний знак 01-25А1 (водій ОСОБА_2 (надалі - винна особа) та автомобіля «Рено Меган», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.09.2017 (справа № 752/13893/14-п/провадження №3/752/4626/14) ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди завдані механічні пошкодження автомобілю «Рено Меган», державний номерний знак НОМЕР_1, який був застрахований у позивача згідно із договором добровільного страхування наземного транспорту від 13.06.2014 №061Га/14скв.
Відповідно до п. 4.12 договору добровільного страхування №061Га/14скв, страхове відшкодування може здійснюватися на основі рахунку СТО.
Згідно із рахунком-фактурою СТО «Арма Моторс» від 11.09.2014 № АМСНС04204 та актом виконаних робіт ТОВ «Арма Моторс» від 20.10.2014 № АМН0043402 вартість матеріального збитку складає 8 758,78 грн.
На основі страхового акту №1.001.14.13747/VESKO27573 від 25.09.2014 та розрахунку страхового відшкодування позивач нарахував та виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, яка склала 7 758,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 132 540 від 26.09.2014.
Отже, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Рено» д.н. НОМЕР_1, склав 8 758,78 грн., відповідно до акта виконаних робіт від 20.10.2014 № АМН0043402. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 7 758,78 грн. суду також доведений (підтверджується платіжним дорученням № 132 540 від 26.09.2014).
На момент скоєння ДТП 16.08.2014, цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які на законних підставах керували транспортним засобом автомобіля «Деу Сенс» військовий номерний знак 01-25А1, застрахована в ПАТ «Страхова група «Ю БІ Ай» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6688078. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 14.06.2014 до 13.06.2015.
Отже, СК «Ю.Бі.Ай» є особою на яку полісом № АС/6688078 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Деу Сенс» військовий номерний знак 01-25А1, на час спірної ДТП.
Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР, згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Рішення про виплату страхового відшкодування по випадку 16.08.2014 за участю забезпеченого автомобіля «Daewoo» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, ПАТ «СГ «Юі.Бі.Ай» приймалось з урахуванням умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Сума страхового відшкодування за пред'явленою регресною вимогою узгоджувалась із врахуванням фізичного зносу, який було застосовано до пошкодженого т/з «Renault Megane» НОМЕР_1 відповідно до п. 7.39 п.п. «б» Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Як вбачається із матеріалів справи, що на підставі страхового акту №405-183/15 від 09.06.2015 ПАТ «Страхова Група «Ю.Бі.Ай» виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 360,27 грн.
Обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 у справі № 6-49цс14 та від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15.
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Оскільки 09.06.2015 СК «Ю.Бі.Ай» за полісом №АС/6688078 виплачено суму страхового відшкодування позивачу в розмірі 5 360,27 грн., сума непокритих збитків, які відповідачу, як володільцю транспортного засобу винного в ДТП, яку необхідно сплатити на користь позивача складає 2 398,51 грн. (7 758,78 грн. - 5 360,27 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 398,51 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника на те, що підставою для застосування фізичного зносу стали виявлені на автомобілі деформаційні пошкодження, які не відносились до події 16.08.2014 та обов'язок відшкодування даного фізичного зносу не може бути покладено на відповідача, є безпідставним, оскільки зазначення у акті огляду транспортного засобу, складеному позивачем, деформація порогу, не є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу, крім того, роботи з відновлення порогу не включено до страхового акту № 1.001.14.13747/VESCO27573 та до калькуляції ремонтних робіт.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні, яким є страховик. Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2097цс16.
Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі 910/11383/17 та для задоволення апеляційної скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, відсутні.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/11383/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2018.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич