Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2018 р.Справа № 922/4410/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Харків
про стягнення коштів 39 522,84 грн.
за участю представників сторін:
не з'явились
Товариство з омеженою відповідальністю "Тетафарм" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" про стягнення з останнього заборгованості у у загальному розмірі 39 522,84 грн., з яких: основний борг 31 435,63 грн, пеня у сумі 5 714,11 грн, три проценти річних у сумі 539,371 грн., інфляційні втрати у сумі 1833,73 грн.
Вказані вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням умов договору поставки №107-Хв/14 від 01.11.2014 в частині своєчасної та повної оплати відповідачем поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.01.2018 призначено справу №922/4410/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато у справі №922/4410/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29.01.2018 о 10:00 год.
У судовому засіданні 12.02.2018р. відбулося підготовче засідання за правилами встановленими статтями 196-205 ГПК України, судом з'ясовано всі питання на стадії підготовчого провадження та згідно п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2018р. об 11:40 год.
27.02.2018 у судовому засіданні в порядку ч.5 ст.183 ГПК України було оголошено перерву до 12.03.2018 о 12:00 год.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№2147 від 25.01.2018) заперечив проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні, виходячи з наступного. Позовну заяву всупереч ч.5 ст.162 ГПК України підписано та подано неправомочною особою. Згідно з п.2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої відповідачем заявки, складеної на підставі специфікації, однак такі заявки та специфікації до позову не додано. Без наявності цих документів відповідач заперечує факт отримання від позивача певних партій товару. З тексту позову не вбачається з яких саме поставок складається сума позовних вимог та не наведено перелік накладних, за яким рахується борг. Надані позивачем видаткові накладні відповідач вважає неналежними доказами, оскільки вони не містять прізвищ та посад осіб, які приймали товар, а також підписані особами, які не могли їх підписувати у різних містах України, де є мережа аптек відповідача. Додані до позову документи всупереч умовам п.10.6 договору поставки не містять підпису директора відповідача. Відповідач також зазначив, що на даний час він позбавлений можливості перевірити сальдо взаєморозрахунків з позивачем за договором, оскільки 27.06.2017 було здійснено несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерів відповідача за допомогою комп'ютерного вірусу, після чого відповідач звернувся до Харківського ВП ГУ НП в Харківській області з відповідною заявою.
Позивач у відповіді на відзив (вх.№2278 від 26.01.2018) з доводами відповідача не погодився. Зазначив, що позовна заява підписана уповноваженим представником. Додані до позову видаткові накладні є належними доказами отримання товару відповідачем та є невід'ємною частиною Договору. Обмін інформацією щодо замовлень відбувався шляхом відправлення списку найменувань та кількості товару для поставок на електронну пошту позивача та поставлявся відповідачеві згідно цих даних. Зазначив, що у тексті позовної заяви та доданого до нього розрахунку наведено розрахунок позовних вимог та перелік накладних, з яких виникла заборгованість. Заперечує проти посилань відповідача на неможливість здійснення перевірки розрахунків через комп'ютерний вірус, оскільки це можливо здійснити за первинними бухгалтерськими документами.
Сторони у судове засідання 12.03.2018 повноважних представників не направили, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
01 листопада 2014 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 107-Хв/14 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно пункту 2.1, 2.2 Договору сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, cторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невідємною частиною договору.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.11.2014) передбачено, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному договору. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі.
Згідно пунктів 9.1, 9.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгації не обмежений.
З матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений 01.11.2014 та діяв до 01.11.2015, але після спливу строку його дії від сторін не надходили повідомлення з приводу розірвання даного договору. Отже, слід вважати що договір був автоматично пролонгований.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 384 116,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач отриманий від відповідача товар сплатив не в повному обсязі на загальну суму 352 680,37 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок та довідкою банку від 19.01.2018.
Інша частина поставленого за Договором товару на загальну суму 31 435,63 грн. відповідачем оплачена не була.
З метою досудового врегулювання спору позивачем звернувся до відповідача з претензією за вих. № 209 від 09.11.2017, в якій вимагав сплатити існуючий борг в сумі 31 435,63 грн. Однак дана претензія була залишена відповідачем без реагування.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь основний борг 31 435,63 грн, пеню у сумі 5 714,11 грн, три проценти річних у сумі 539,371 грн., інфляційні втрати у сумі 1833,73 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 384 116,00 грн., який мав бути оплачений відповідачем у строки передбачені пунктом 5.1 Договору. Відповідач свої зобов'язання виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, оплативши отриманий товар частково на суму 352 680,37 грн., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 31 435,63 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару.
При цьому заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем видаткові накладні містять підписи постачальника та отримувача товару та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. За таких обставин, вказані накладні є належними та допустимими доказами факту здійснення позивачем на користь відповідача поставок за Договором.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав суду заявок покупця на здійснення поставки та специфікацій не спростовують факт здійснення поставок позивачем на користь відповідача за вищевказаними накладними, які згідно пункту 2.2 Договору містять асортимент та кількість партій товару, що поставляється.
До того ж, з пояснень позивача, викладених у відповіді на відзив вбачається, що обмін інформацією щодо замовлень відбувався шляхом відправлення списку найменувань та кількості товару для поставок на електронну пошту постачальника (позивача) та відповідно поставлявся відповідачеві згідно цих даних (покупцю).
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази неприйняття відповідачем товару, як такого, що не відповідає його замовленням.
Крім того, суд також враховує, що відповідач заперечуючи проти факту здійснення поставок не надав суду будь-яких доказів неотримання товару, визначеного в спірних накладних, доказів реагування в передбаченому законом порядку з приводу фальсифікації накладних, незаконного використання його печатки, незаконного отримання товару від імені відповідача сторонніми особами, тощо.
Посилання відповідача на факт несанкціонованого втручання в роботу його компютерів та зумовлену в звязку з цим втрату бази бухгалтерський даних не спростовують факту невиконання відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого товару.
До того ж, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що він, вважаючи заявлену до стягнення суму необґрунтованою, вживав заходів щодо з'ясування фактичної суму заборгованості за Договором. Не наведено позивачем і контррозрахунку до заявлених позивачем грошових вимог.
Посилання відповідача на пункт 10.6 Договору, згідно якого документи на виконання Договору мали бути підписані директором відповідача, суд відхиляє, оскільки сторонами в Договорі не визначено будь-яких наслідків невиконання даної умови, у тому числі й щодо звільнення покупця від обов'язку щодо оплати отриманого товару.
Доводи відповідача про відсутність повноважень у представника відповідача адвоката ОСОБА_2 на підписання позовної заяви від імені позивача спростовуються наявними у справі довіреністю від 23.10.2017 на представництво інтересів позивача, договором про надання правової допомоги №23/10/17-04 від 23.10.2017, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011, виданого адвокату ОСОБА_2, а також ордером серії ХВ№000002 від 23.01.2018.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 31 435,63 грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.2 Договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати продукції, позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 539,37 грн., та інфляційні витрати у розмірі 1833,73 грн.
Перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних у розмірі 539,37 грн та інфляційних витрат у розмірі 1833,73 грн, суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1 833,73 грн та 3% річних у розмірі 539,37 грн.
Між тим, позивачем здійснений невірний розрахунок пені у розмірі 5714,11 грн., тому за розрахунком суду, задоволенню підлягає сума пені у розмірі 4633,03 грн.
Також, суд зазначає, що позивач просив покласти на відповідача 4715,00 грн. витрат на оплату послуг з надання правової допомоги.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду: договір про надання правової допомоги №23/10/17-04 від 23.10.2017, укладений ним з Адвокатським об'єднанням "Шевердін і партнери"; платіжні доручення №672 від 10.11.2017 на суму 1603,10 грн. та №105 від 05.02.2018 на суму 1603,10грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011, виданого адвокату ОСОБА_2; ордер серії ХВ№000002 від 23.01.2018.
Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише в розмірі 3204,20 грн., враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони, а саме підлягають до стягнення з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1552,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3116,55 грн.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Дніпропетровська, б.223, кім.6-9, код 37948856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (79069, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.313, код 37443639) 31 435 грн 63 коп основного боргу, 4 633 грн 03 коп пені, 1833 грн 73 коп інфляційних, 539 грн 37 коп 3% річних, 1552 грн 00 коп судового збору, 3116 грн 55 коп витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
В іншій частині позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до Харківського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.03.2018 р.
Суддя ОСОБА_1