вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2018 р. Справа № 911/3690/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Андрієвської Ірини Володимирівни
до приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
про стягнення 71 712,32 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Потапчук Ю.А.
за участю представників сторін:
позивач - Бобкова А.С., предст. за дов. від 28.10.2017;
відповідач - Конєва Л.Л., предст. за дов. від 12.06.2017 № 279;
До господарського суду Київської області звернулась фізична особа-підприємець Андрієвська Ірина Володимирівна (позивач) до приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (відповідач) про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 71 712,32 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач посилається той факт, що укладений між сторонами Договір № 931 про постачання електричної енергії втратив чинність згідно Додаткової угоди від 22.05.2014, а тому нараховані відповідачем та сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 71 712, 32 грн. за період з 17.02.2015 по 26.05.2015 підлягають поверненню як безпідставно отримані на підставі приписів ст.ст. 1212,1213 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2018.
11.01.2018 від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що грошові кошти в сумі 71 712, 32 грн. були сплачені саме на виконання умов Договору № 931, а тому підстав для їх повернення немає.
На підставі ухвали суду від 15.01.2018, у зв'язку з набранням чинності змін до Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, та в судовому засіданні оголошено перерву до 29.01.2018.
В судових засіданнях 29.01.2018, 12.02.2018 та 05.03.2018 оголошувались перерви.
Присутній 12.03.2018 в судовому засіданні представник позивача усно обґрунтував заявлені позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. Відповідач усно виклав свої міркування щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на раніше поданий відзив та документи (Звіти, Акти), які свідчать про правомірність сплаченої позивачем суми.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 12.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-
встановив:
15 березня 2007 року між ФОП Андрієвська І.В. (споживач) та Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» в особі Бородянського районного підрозділу (постачальник) було укладено Договір № 931 про постачання електричної енергії для магазину Універмаг.
Як зазначає позивач, 01 лютого 2016 року ПАТ «Київобленерго» на адресу Андрієвської І.В. надіслало претензію, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за договором про постачання електричної енергії від 15.03.2007 р. № 931, яка згідно Акту звіряння розрахунків виникла в період з 17.02.2015 по 26.05.2015 та становить 71 712,32 грн.
09 лютого 2016 року згідно з платіжним дорученням № 18869 Андірєвська І.В. сплатила зазначений рахунок.
Однак, за її словами, оскільки 22.05.2014 року між ПАТ «Київобленерго», в особі начальника Бородянського РП та ФОП Андрієвська І.В. було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 931 від 15 березня 2007 року про те, що Договір втрачає чинність з 22.05.2014, сплачені грошові кошти в сумі 71 712, 32 грн. підлягають поверненню згідно ст. ст. 1212,1213 ЦК України, як безпідставно отримані відповідачем.
У відзиві на позов та усних поясненнях, відповідач вказує на той факт, що зазначені грошові кошти були сплачені саме на виконання умов та в період дії Договору № 931, а тому підстав для їх повернення немає.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року у справі № 6-122цс14.
А отже, кошти, отримані як оплата за надані послуги за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2007 між сторонами було укладено Договір та встановлено ФОП Андрієвська І.В. прилад обліку НІК 2301 АК1 № 0363166 з відповідними пломбами згідно Акту технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії на підставі завдання на заміну лічильника 24.06.2010.
Згідно п. 1.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 250 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним енергії і здійснює інші платежі за умовами цього Договору.
Згідно п. 1 Додатку 4 до договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 20 числа календарного місяця до 20 числа наступного місяця.
З урахуванням умов Договору № 931, на підставі показників лічильника № 0363166 за активну електроенергію за січень 2015 року, позивачеві було виставлено рахунок-фактуру № 80660009385 про сплату 950, 73 грн. (звіт споживача за січень 2015р., дата зняття показників згідно договору - 20.01.2015), який споживачем вчасно та в повному обсязі оплачено не було.
Пізніше, 11.02.2015, ПАТ «Київобленерго» Бородянський РП, за участі заступника начальника Бортника А.В., начальника Герасименко С.П., майстра Мирончука С.П. було складено Акт про порушення № К 029904, яким встановлено факт порушення споживачем п. 6.40 ПКЕЕ (пошкодження пломб) на лічильнику 0366166 та здійснено нарахування розміру збитків в сумі 21 055,91 грн., про що також складено додатково Акт № А-8017750129 від 28.02.2015, підписаний сторонами та з приміткою про поставку електроенергії споживачу в повному обсязі.
У відповідності до Завдання на перевірку Бородянського РП ПАТ «Київобленерго» від 11.02.2015 було демонтовано прилад (лічильник) № 0363166 та встановлено прилад № 0715365.
При цьому, на підставі показників лічильників № 0363166 - з показниками 274 742 та № 0715365 з показниками 018269, у відповідності до проведених нарахувань за активну електроенергію, позивачеві було виставлено рахунок на суму 48 727,98 грн. за лютий 2015 року (рахунок-фактура № 8067512031 від 27.02.2015).
В подальшому, як вбачається з поданих сторонами документів, згідно заявки споживача та наряду № 387 від 17.02.2015, а також Акту № 149005 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб, лічильник № 0715365 було відключено, а тому починаючи з березня 2015, нарахування за активну електроенергію, позивачеві більше не здійснювалось.
Разом з тим, у відповідності до умов Договору № 931 від 15.03.2007 та Додатку № 5 до нього, відповідно до «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопередавальною організацією та її споживачами», затвердженої наказом Мінпаливенерго України № 19 від 17.01.2002, на підставі Актів та виставлених рахунків-фактур № 801954855 за березень 2015 року, № 8020641166 за квітень 2015, № 8118749822 за травень 2015 були нараховані активні втрати в трансформаторі в сумах 904,76 грн., 1022,00 грн. та 1,67 грн. відповідно.
Таким чином, вищезазначені обставини та подані сторонами докази дають підстави вважати, що спірна сума, яку позивач просить повернути з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуту відповідачем, була перерахована ФОП Андрієвською І.В. згідно платіжного доручення № 18869 від 09.02.2016 саме на виконання умов чинного Договору № 931 та Додатків до нього.
Твердження позивача, що з зазначеними сумами вона не погоджується не беруться судом до уваги, так як вказані доводи не стосуються підстав та предмету заявленого позову, оскільки предметом зазначеного позову є повернення безпідставно отриманих коштів, при цьому суд не досліджує факт правомірності та обґрунтованості нарахування вказаних в рахунках та актах сум. Також слід звернути увагу, що жодним способом вказані суми позивачем не заперечувались та не оскаржувались, ані шляхом направлення листів на адресу відповідача, ані пред'явленням позовів в судовому порядку.
Що стосується посилань позивача з приводу того, що Договір було розірвано 22.05.2014 у відповідності до укладеної між сторонами Додаткової угоди, а тому сплачена грошова сума в розмірі 71 712, 32 грн. відбулась поза межами його дії, суд зазначає наступне.
Порядок укладання та розірвання/припинення договору встановлено Розділом 9 Договору № 931 «Інші умови».
Так, у відповідності до п. 9.4 Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли відповідно доданого Договору. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, заява Андрієвської І.В. (а.с. 111) та Додаткова угода № 1425 до Договору про постачання електричної енергії від 21.07.2016, за домовленістю між сторонами Договір № 931 від 15.03.2007 втратив чинність 21.07.2016, що додатково спростовує викладені в позові обставини про те, що сплачені грошові кошти в розмірі 71 712,32 грн. були перераховані позивачем саме на виконання та в період дії Договору, а тому зазначена сума в силу положень ст.ст. 1212,1213 ЦК України не може вважатись безпідставно сплаченою та бути повернутою позивачеві.
З урахуванням вищезазначених обставин, поданих доказів та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог про повернення грошових коштів відсутні, а тому в позові слід відмовити.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення 19.03.2018
Суддя О.В. Щоткін