Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 березня 2018 р. № 820/6689/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,
у присутності представника позивача Шпиньової О.М.
представника відповідача Вельми І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позовні вимоги заявлені до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом доля працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, яке мале місце в період проходження ним військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу , передбачену законом України “ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги” у розмірі 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби та надіслати вказане рішення Харківському військовому комісаріату для видання наказу про виплату допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк з дня набрання ним чинності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що чоловік позивачки, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив строкову військову службу в період з 26.04.1984 року по 16.01.1986 року, у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком. Під час проходження служби отримав поранення. Відповідно до витягу з протоколу № 494 від 18.06.2009 року встановлено, що ОСОБА_2 захворів внаслідок травм, які отримані в період проходження ним військової служби. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1486 від 02.06.2014 року захворювання і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Внаслідок вищезазначеного, позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату їй одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, в якій Міністерством оборони України їй було відмовлено, у зв'язку із чим позивачка звернулася до суду із вказаним позовом та просила суд його задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач, Міністерство оборони України надав до суду відзив, у якому посилаються на те, що законодавством України не передбачено виплати одноразової грошової допомоги сім'ї померлої особи, звільненої з військової служби, у разі настання смерті не під час виконання обов'язків військової служби (тобто не в статусі військовослужбовця) та зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу у прикордонних військах, тому виплату повинен здійснювати Державною прикордонною службою України. Таким чином позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник відповідача - Міністерства оборони України заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Представник третьої особи заперечення на адміністративний позов не надав.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що чоловік позивачки проходив строкову військову службу в період з 26.04.1984 року по 16.01.1986 року у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби отримав поранення та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть - а.с. 16). Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 1486 від 02.06.2014 року захворювання і причина смерті пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 19).
25 жовтня 2015 року позивачка звернулася до Харківського обласного військового комісаріату для виплати їй одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внаслідок чого 20.12.2016 року нею отримана відмова в призначенні вищезазначеної допомоги. Не погоджуючись з рішенням третьої особи, позивачка звернулася до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.04.2017 року по справі № 642/1191/17 її позов до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року вищезазначену постанову залишено без змін.
21.09.2017 року на виконання вищезазначених судових рішень Харківський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України пакет документів та висновок для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби, про що позивачку повідомлено листом.
Листом від 10.10.2017 року № 248/3/6/352 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби, отже, для розгляду документів, за якими не передбачено виплату допомоги, підстав не має, внаслідок чого документи повертаються без реалізації (а.с.15). Вважаючи позицію Міністерства оборони України незаконною та необґрунтованою, позивачка звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова. Ухвалою суду від 04.12.2017 року по справі № 645/5404/17 адміністративний позов повернуто у зв'язку з непідсудністю.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 16-1 цього закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону станом на день подачі позову до суду) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).
Згідно з п. 2,5 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що позивачкою при зверненні до військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені п. 10 Порядку № 975 і вказані документи направлені для розгляду до відповідача
Підставою для відмови у призначенні одноразової допомоги відповідач зазначив ту обставину, що чоловік позивачки на день смерті не був військовослужбовцем.
Таке твердження відповідача суд вважає помилковим, оскільки воно спростовується вищенаведеними положеннями законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової допомоги та зобов'язання останнього вжити дії, передбачені Порядком № 975, для виплати цієї допомоги.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), в якій зазначено, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Щодо ствердження відповідача про те, що Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем по даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Таким чином, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської Армії та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.
Крім того, позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України.
Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 року став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.
Чоловік позивачки не проходив службу в Управлінні військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Також, зважаючи, що чоловік позивачки проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, та в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.
За таких обставин ствердження відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, внаслідок чого витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу мають здійснюватись Державною прикордонною службою України необгрунтовані.
Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Звертаючись до суду із позовом, позивачка також порушила питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив
Адміністративний позов задовольнити частково
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, яке мале місце в період проходження ним військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги” у розмірі 500- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження ним військової служби.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6, код ЄДРПОУ 22990305) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
У повному обсязі рішення виготовлено 16.03.2018 року
Суддя Зоркіна Ю.В.