13 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/128/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на пенсію,
15 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення №305 від 31.10.2017 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2; визнання за ОСОБА_2 права на отримання пенсії на пільгових умовах на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.10.2017.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII.
Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/128/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням відповідача від 31.10.2017 №305 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки пільговий стаж за списком №2 підтверджено даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та тривалість пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку становить 5 років 6 місяців 26 днів, загальний стаж роботи - 34 роки 1 місяць 24 дні. Вказував на те, що відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач не прийняв до уваги документи видані підприємством на окупованій території, яке зареєстроване у відповідності до вимог чинного законодавства України.
06.03.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на не порушення прав позивача, оскільки після проведення аналізу наданих позивачем документів виявлено, що довідки, які підтверджують право на призначення пенсії на пільгових умовах за періоди роботи з 09.11.2007 по 04.06.2010, з 02.09.1980 по 03.11.1982, з 01.10.1993 по 14.01.1994, з 01.09.1994 по 20.10.1997 видані підприємствами які знаходяться на території, яка тимчасово це контролюється українською владою. Отже, документи видані на цій території після 01.12.2014 року вважаються не дійсними. Тривалість пільгового стажу роботи заявника на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за Списком №2 підтвердженого у встановленому законодавством порядку, становить 11 років 9 місяців, 01 день, загальний стаж роботи - 34 роки 01 місяць 24 дні. Тому рішення відповідачем прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню підлягати не може.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 26.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 на пільгових умовах згідно пункту "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 31.10.2017 №305 відповідачем відмовлено в призначенні ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з наданням ним довідок про підтвердження наявного трудового стажу на пільгових умовах виданих підприємством, функціонуючим на тимчасово окупованій території України. При цьому дане рішення обґрунтоване пунктом 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VІІ.
Тобто, відповідач, фактично, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії визначив саме надання довідок підприємством, що перебуває на тимчасово окупованій території України.
Позивач вважає, що відмова Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 31.10.2017 №305, порушує його права та інтереси щодо права на отримання пенсії, в зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, яка була чинною на час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії - 26.10.2017, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно частини першої статті 48 КЗпП України, статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою Кабінету Міністрів України №1028 від 09.12.2015 пункт 20 наведеного Порядку доповнено новим абзацом за яким в разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно трудової книжки, позивач в період з 09.11.2007 по 04.06.2010, з 02.09.1980 по 03.11.1982, з 01.10.1993 по 14.01.1994, з 01.09.1994 по 20.10.1997 працював повний робочий день в ПАТ "Донецький металургійний завод" на посаді слюсара по контрольно-вимірювальних приладах та автоматики ділянки КВП мартенівського виробництва.
Згідно із п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2006 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки чинні на період роботи особи.
Професія слюсара по контрольно-вимірювальних приладах і автоматиці, зайнятих обслуговуванням та ремонтом контрольно-вимірювальних приладів і автоматики відноситься до пункту 2 "Виробництво сталі і феросплавів. Підготовка сполук і копрові роботи. Ремонт металургійних печей. Випалювання доломіту і вапна" розділу ІІІ "Металургійне виробництво (Чорні метали)" Списку №2 виробництв, робіт, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було видано довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.03.2017 № 08/31-167, від 23.03.2017 №08/31-162, видані ПАТ "Донецький металургійний завод", згідно яких підприємство повністю підтверджує відомості, викладені в трудовій книжці позивача, а також зазначено, що робоче місце на підтвердження пільгового пенсійного забезпечення атестовано наказами по заводу.
При оцінці довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.03.2017 № 08/31-167, від 23.03.2017 №08/31-162, виданих ПАТ "Донецький металургійний завод", суд враховує, що відомості вказані у ній відповідають встановленій формі - додатку №5 до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 N637.
В даному випадку у повній мірі підтверджується факт роботи позивача та існують усі правові підстави для зарахування позивачу до трудового стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи які не враховані відповідачем.
Щодо підстав відмови відповідача у врахуванні вказаних довідок від 23.03.2017 № 08/31-167, від 23.03.2017 №08/31-162 та щодо заперечень відповідача проти позову з підстав надання довідок підприємством, що перебуває на тимчасово окупованій території України, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконним, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Згідно частини четвертої статті 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Такий перелік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р з подальшими змінами та доповненнями. До населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, віднесено в тому числі і м. Донецьк, на території якого зареєстровано ПАТ "Донецький металургійний завод".
Згодом, внаслідок збройного конфлікту, що відбувся на території Луганської та Донецької областей, частина цих областей була визнана окупованою (Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII; Постанова Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII). Таким чином, місто Донецьк, де раніше працював позивач, було віднесено до тимчасово окупованих населених пунктів.
В Україні визнається та діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на які надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій, то у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", які говорять про те, що документи видані окупаційною владою, повинні визнаватись, якщо їх невизнання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що «держави члени ООН зобовязані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки від імені або щодо Намібії, але, «у той час, як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці.
Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» Європейський суд обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23/02/2016 &142) Європейський суд приділив значну увагу аналізу цьому висновку.
Так, Європейський суд констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далекі від абсолютного.
Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш захищеним фактичною та існуючою владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватись третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше, означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд у справі «Мозер проти Республіка Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони (тобто є окупованою)".
Зі змісту преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вбачаться, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до вимог ст.ст.1, 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.
Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Як вбачається зі змісту частин першої та другої статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Суд зазначає, що неврахування уточнюючих довідок, які видані підприємством з непідконтрольної території, буде порушувати конституційне право позивача на отримання пенсії, тому не погоджується з доводами відповідача, що зазначені довідки не можуть бути прийняті до уваги з підстав того, що видані підприємством з непідконтрольної Україні території.
Як вбачається зі змісту довідок та записів в трудовій книжці - періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірні періоди, не мають розбіжностей та співпадають. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацію, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідачем не доведено, що позивач не працював на ПАТ "Донецький металургійний завод" та його періоди роботи на даному підприємстві не спростовані.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було представлено належні та достатні документи для прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення про включення до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_2 на ПАТ "Донецький металургійний завод" з 09.11.2007 по 04.06.2010, з 02.09.1980 по 03.11.1982, з 01.10.1993 по 14.01.1994, з 01.09.1994 по 20.10.1997, а прийняте відповідачем рішення від 31.10.2017 №305 не відповідає положенням діючого законодавства та міжнародним принципам верховенства права щодо прав людей на окупованих територіях.
Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №305 від 31 жовтня 2017 року, яким порушені права позивача, а саме в частині відмови в підтвердженні періоду роботи позивача слюсарем по контрольно-вимірювальних приладах та автоматики ділянки КВП мартенівського виробництва з 09.11.2007 по 04.06.2010, з 02.09.1980 по 03.11.1982, з 01.10.1993 по 14.01.1994, з 01.09.1994 по 20.10.1997.
Вимога позивача щодо визнання судом права ОСОБА_2 на пенсію на пільгових умовах задоволенню не підлягає, оскільки таке право дає праця на роботах передбачених ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та питання щодо зарахування пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень та виключної компетенції пенсійного органу.
Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.
Отже, після скасування судом зазначеного вище рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2017 і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до стажу спірних періодів праці позивача.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 704,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 39601, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630, код ЄДРПОУ 40367050) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на пенсію задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №305 від 31 жовтня 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40367050).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19 березня 2018 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва