22 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2206/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,
представника позивача - Губарькова Н.Л.,
представника відповідача, ДПІ у м.Полтава ГУ ДФС в Полтавській області - Леонова Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач 1, ДПІ у м.Полтаві); Управління Державної казначейської служби у м.Полтаві Полтавської області (надалі також відповідач 2, УДКС у м.Полтаві) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Позовні вимоги:
1. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" надміру сплачену суму грошового зобов"язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 532 687,18 грн;
2. визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо невжиття заходів з повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Залізничні шляхи" надміру сплаченої суми грошового зобов"язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 532 687,18 грн.
Під час розгляду справи суд
08 грудня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (далі по тексту також позивач, ПрАТ "СК "Залізничні шляхи") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом. У цьому позові з урахуванням поданої уточненої позовної заяви ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" зверталося з вимогами до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області та до Управління Державної казначейської служби у м.Полтаві Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та про стягнення коштів на свою користь.
Зокрема, позивач просив стягнути на свою користь з Державного бюджету України надміру сплачену суму грошового зобов"язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 532 687,18 грн; визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо невжиття заходів з повернення йому як платнику податків надміру сплаченої суми грошового зобов"язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 532 687,18 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2017 року позовну заяву було залишено без руху у зв"язку з допущеними при її поданні недоліками. Надано час для усунення недоліків. 20.12.2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява, поданням якої усунуто недоліки, допущені при первісному поданні позову (а.с. 92-98).
Ухвалою від 26.12.2017 року суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі у процедурі загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
За наслідками підготовчого провадження суд призначив справу до розгляду по суті та цей розгляд проведено 21.02.2018 року з виходом суду з нарадчої кімнати та проголошенням скороченого судового рішення 22.02.2018 року.
Судом не вживалися заходи забезпечення позову чи доказів; провадження у справі не зупинялося.
Позиції сторін
Позивач стверджував, що протягом 2015 року він сплачував авансові внески з податку на прибуток страхових організацій у порядку, що визначений статтею 57.1 Податкового кодексу України. За вказаний податковий період ним сплачено в загальному 4 618 176,0 грн з даного виду платежу. За наслідком господарської діяльності позивача у 2015 році з даного виду платежу утворилася переплата у загальній сумі 4 618 176,0 грн, яка облікована й відображена у податковій звітності позивача з податку на прибуток за 2015 рік. У квітні 2016 року позивач звернувся до відповідача-1, ДПІ у м.Полтаві, зі заявою про повернення переплаченої суми податку. Отримав відповідь, згідно якої ДПІ у м.Полтаві повідомило, що обліковує переплату з даного виду податку у загальній сумі 2 768 568,82 грн.
Після отримання цієї відповіді відбулося звернення позивача до адміністративного суду та постановою у справі 816/725/16 від 15.06.2016 року позов ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» було задоволено та дії ДПІ у м.Полтаві щодо відмови у складанні висновку про повернення надміру сплаченого податку на прибуток було визнано протиправними; ДПІ у м.Полтаві було зобов'язано такий висновок скласти та подати до органу державної казначейської служби.
04.08.2016 року позивачем отримано 2 710 341,82 грн з відповідного бюджету у якості повернення надміру сплаченого податку на прибуток страхових організацій. Щодо решти суми надміру сплачених коштів позивачу було відмовлено в поверненні, оскільки ДПІ у м.Полтаві наполягало на відсутності переплати в цій частині у податковому обліку - у інтегрованій картці платника податку. Натомість ДПІ у м.Полтаві стверджувало про наявність відповідної суми у статусі податкового боргу ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» та вживало заходи щодо стягнення цієї суми з позивача шляхом, зокрема, виставлення позивачу податкових вимог.
З приводу зазначених податкових вимог ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» зверталося до адміністративного суду. Судовими рішеннями у справах 816/4388/15, 816/1101/15, які набрали законної сили, було встановлено відсутність у цієї суми статусу податкового боргу, а відповідні податкові вимоги ДПІ у м.Полтаві визнані протиправними та скасовані, як і рішення про опис майна у податкову заставу.
Однак, незважаючи на встановлену відсутність податкового боргу, відповідач-1 здійснив зарахування частини надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток, про які йшлося вище, у погашення неіснуючого податкового боргу.
Після чергового звернення ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до адміністративного суду постановою від 05.05.2017 року у справі 816/2042/16 (що набрала законної сили) було визнано протиправними дії ДПІ у м.Полтаві щодо зарахування у рахунок податкового боргу грошових коштів, сплачених ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» у якості авансових внесків з податку на прибуток страховика; на ДПІ у м.Полтаві покладено зобов'язання вчинити дії щодо відображення в інтегрованій картці платника суми переплати з податку на прибуток у сумі 1 532 687,18 грн, яка виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток страховика. Також покладено зобов'язання підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок щодо повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток страхових організацій у сумі 1 532 687,18 грн з відповідного бюджету.
Однак ДПІ у м.Полтаві рішення суду не виконало. На час звернення позивача до суду із цим позовом Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області двічі накладено штраф на посадових осіб ДПІ у м.Полтаві та направлено повідомлення до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про кримінальне правопорушення у вигляді невиконання судового рішення. Після цього виконавче провадження з виконання виконавчих листів Полтавського окружного адміністративного суду було закінчене у зв'язку з тим, що виконати судове рішення без участі боржника неможливо. Після цього ДПІ у м.Полтаві продовжує протиправно бездіяти, відмовляючись повернути належні позивачу суми надмірно сплачених коштів з бюджету.
Таким чином, позивач стверджував, що його право на повернення надміру сплачених податкових платежів є порушеним і вимагає судового захисту. Тому ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» заявлено відповідні позовні вимоги щодо оцінки бездіяльності ДПІ у м.Полтаві та про стягнення надмірно сплачених коштів з бюджету.
Представник позивача підтримала у судовому засіданні позовні вимоги, надавала пояснення, що в цілому відповідають викладеному вище обґрунтуванню позовних вимог.
Після отримання відзиву по справі із запереченнями ДПІ у м.Полтаві, позивач направив суду та відповідачам відповідь на відзив (а.с.141 - 144), у якій наполягав на задоволенні своїх вимог, спростовуючи доводи ДПІ у м.Полтаві, викладені у відзиві. Також позивач у відповіді вказував на преюдиційність фактів відсутності у нього податкового боргу та наявності надміру сплаченої суми податку на прибуток, що встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили.
Заперечення ДПІ у м.Полтаві, відповідача-1
ДПІ у м.Полтаві у своєму відзиві (а.с.114-116), та у подальших запереченнях по справі (а.с.231-233) вважало безпідставними позовні вимоги. При цьому відповідач-1 не заперечував фактичні обставини щодо формування у ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» переплати з податку на прибуток у сумі 2 710 341,82 грн та стверджував, що ця сума була належним чином платнику повернута. Щодо суми переплати податку на прибуток 1 532 687,18 грн ДПІ у м.Полтаві повідомляло, що ця сума не була нею облікована як надмірно сплачена у зв'язку з невиконанням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжних доручень ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», якими платник цю суму спрямував на сплату авансових внесків податку на прибуток.
При цьому ДПІ у м.Полтаві також не заперечувала фактів, повідомлених позивачем: щодо скасування судовими рішеннями податкової вимоги ДПІ у м.Полтаві № 915-25 від 24.02.2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 4673/10/16-01-25-01-18 від 20.03.2015 року; податкової вимоги № 2279-23 від 02.10.2015 року, рішення про опис майна платника у податкову заставу № 6293/10/16-01-23-01-18 від 02.10.2015 року; не заперечувала того факту, що сума, яку позивач вважав переплатою з податку на прибуток, дійсно була направлена ДПІ у м.Полтаві на погашення податкового боргу, існування якого спростовано судовими рішеннями; не заперечувала того факту, що ДПІ у м.Полтаві дійсно було зобов'язано постановою від 05.05.2017 року Полтавського окружного адміністративного суду у справі 816/2042/16 вчинити дії щодо відображення в інтегрованій картці ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» суми переплати з податку на прибуток у сумі 1 532 687,18 грн, яка виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток страховика; підготувати та подати до відповідного органу державної казначейської служби України висновок щодо повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток страхових організацій у сумі 1 532 687,18 грн з відповідного бюджету.
З даного приводу відповідач-1 зазначав, що не погоджується із судовим рішенням та направив на нього касаційну скаргу разом із клопотанням про зупинення виконання судового рішення.
Крім того, ДПІ у м.Полтаві стверджувала, що немає змоги виконати дане судове рішення, незважаючи на те, що розпочата процедура його примусового виконання. При цьому посилалася на п.1 Наказу № 422 від 07.04.2016 року «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зокрема, на те, що даним пунктом передбачено вичерпні підстави для відображення в обліку сум податків і зборів, інших платежів, що надійшли до бюджету - такі підстави в даному разі відсутні, оскільки кошти, сплачені ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», не надходили на бюджетні рахунки органів Державної казначейської служби України. Відповідно ж до пункту 5 цього ж наказу, дані про надходження податків відображаються органом ДФС в інтегрованій картці платника у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Також при цьому ДПІ у м.Полтаві посилалася на лист ДФС України №1575/7/99-99-12-03 від 24.01.2017 року, згідно змісту якого податковий борг платника, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню до бюджету.
За таких обставин, як стверджував відповідач-1, він не може виконати рішення суду по справі 816/2042/16.
Крім того, ДПІ у м.Полтаві наполягала на застосуванні до спірних правовідносин позиції Верховного Суду України щодо того, що відшкодування з бюджету ПДВ є виключним повноваженням податкових органів та державного казначейства і суд не може підміняти дані органи та приймати рішення про стягнення сум ПДВ. Належним способом захисту права платника є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання до органів держказначейства відповідного висновку.
При цьому, ДПІ у м.Полтаві стверджувала, що оскільки у інтегрованій картці платника ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» станом на 12.01.2018 року наявна переплата податку на прибуток у сумі 156.0 грн, то сформувати висновок про повернення суми, зазначеної позивачем у своєму позові, не має можливості.
Представник відповідача-1 підтримувала у судовому засіданні заперечення проти позову, зміст заперечень - аналогічний.
Надаючи кінцеві заперечення по справі, ДПІ у м.Полтаві наполягала на тому, що задоволення позовних вимог у вигляді стягнення коштів на користь позивача не відповідає неодноразово висловленій правовій позиції Верховного Суду України, який у рішеннях, наприклад, по справі 826/4860/13а (постанова від 01.03.2016), вважав стягнення коштів з бюджету на користь платника неналежним способом захисту порушеного права та втручанням у дискреційні повноваження фіскального органу. Стверджувала, що не має змоги виконати рішення суду про внесення змін до інтегрованої картки платника без виписок з рахунків органів Державної казначейської служби у вигляді електронного реєстру. Також повідомляла, що звернулася за наданням практичної допомоги з даного приводу до ДФС України, але відповідь не отримана.
Також ДПІ у м.Полтаві наполягала на врахуванні судом правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 23.01.2018 року у справі К/9901/11249/17.
Заперечення УДКСУ у м.Полтаві, відповідача-2
Від відповідача-2, УДКСУ у м.Полтаві не надійшло на позов ані відзиву, ані будь-яких інших заяв по суті справи, так само як і клопотань. Хоча цей відповідач був повідомлений судом про відкриття провадження у справі та кожне судове засідання, що по справі відбувалося, у жодне судове засідання представник УДКСУ у м.Полтаві не з'явився та проти позову не заперечив. Жодним чином свого ставлення до позову даний відповідач не висловив.
Обставини справи
ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (код ЄДРПОУ 22523595) зареєстроване як юридична особа 23.03.2011. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві. (а.с.62-88).
У ході судового розгляду даної справи, а також судовими рішеннями, що набрали законної сили у справах 816/1101/15а, 816/4388/15а, 816/725/16, 816/2042/16 встановлено таке.
06.02.2015 ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на прибуток у розмірі 1 386 932,00 грн.
ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" було подано 17.02.2015 до Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 17.02.2015 № 120 на суму 1 386 932,00 грн з визначеним призначенням платежу "податок на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2014 року". (а.с.41) Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що встановлювалося судами неодноразово.
Однак на рахунки органів Державної казначейської служби України дані кошти не були перераховані з вини банківської установи.
Відповідно ДПІ у м.Полтаві дана сума була віднесена до податкового боргу. Відтак, 24.02.2015 ДПІ у м. Полтаві винесена податкова вимога № 915-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток страхових організацій на суму 1 381 404,57 грн. 20.03.2015 ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення № 4673/10/16-01-25-01-18 про опис майна позивача, що перебуває у його власності, у податкову заставу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року у справі 816/1101/15а за позовом ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до ДПІ у м.Полтаві, третя особа - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», (залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року) було задоволено у повному обсязі позовні вимоги та визнано протиправною і скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.02.2015 №915-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2015 №4673/10/16-01-25-01-18 ( а.с.17-21).
У даній справі судом було встановлено, що подання ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до установи банку платіжного доручення на перерахування грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився. Неперерахування коштів до бюджету відбулось не з вини позивача, а з вини банку, тому відповідальність за це має нести банк, оскільки позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті сум податку на прибуток до бюджету.
Незважаючи на це рішення, ДПІ у м.Полтаві продовжувала обліковувати дану суму як податковий борг та, як наслідок, 02.10.2015 повторно винесла з приводу даного боргу податкову вимогу № 2279-23 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток страхових організацій на суму 1 403 076,57 грн. та зі сплати авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій на суму 10 836,00 грн.; 02.10.2015 прийняла рішення № 6293/10/16-01-25-01-18 про опис майна позивача, що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у податкову заставу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року у справі 816/4388/15а за позовом ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до ДПІ у м.Полтаві (залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року) було задоволено частково позовні вимоги та визнано протиправними і скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Полтава № 2279-23 від 02.10.2015 та рішення про опис майна у податкову заставу від 02.10.2015 № 6293/10/1601-25-01-18. Відмовлено в частині позовної вимоги визнати факт відсутності у позивача податкового боргу в сумі 1 413 912,57 грн (а.с.22-28).
Судовим рішенням встановлено відсутність у позивача станом на дату винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання визначеного спірною вимогою.
У той же час протягом 2015 року ПрАТ «»СК «Залізничні шляхи» здійснювалася сплата авансових внесків з податку на прибуток.
Платіжним дорученням №263 від 25 березня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за березень 2015 року в розмірі 498307 грн.
Платіжним дорученням №442 від 29 квітня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за квітень 2015 року в розмірі 498 307 грн.
Платіжним дорученням №525 від 25 травня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за травень 2015 року в розмірі 498 307 грн.
Платіжним дорученням №667 від 24 червня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за червня 2015 року в розмірі 498 307 грн.
Платіжним дорученням №880 від 28 липня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за липень 2015 року в розмірі 498 307 грн.
Платіжним дорученням №1084 від 27 серпня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за серпень 2015 року в розмірі 4983 07 грн.
Платіжним дорученням №04 від 28 вересня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за вересень 2015 року в розмірі 631 720 грн.
Платіжним дорученням №1478 від 27 жовтня 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за жовтень 2015 року в розмірі 498 307 грн.
Платіжним дорученням №1681 від 25 листопада 2015 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" перераховано суму авансових внесків за листопад 2015 року в розмірі 498 307 грн.(а.с.41-51).
За результатами своєї діяльності протягом 2015 року ПАТ "СК "Залізничні шляхи" подало до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, у якій у рядку "04" об'єкт оподаткування визначено в розмірі 26 500,00 грн та нараховано переплату з податку на прибуток у рядку "16 ЗП" у сумі 4 484 763,00 грн, з додатком ЗП до рядка 16 ЗП цієї декларації. (а.с. 101-104).
В подальшому у зв'язку з переплатою податку на прибуток страхових організацій, що пов'язана зі здійсненням авансових платежів з даного податку, ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» звернулося до ДПІ у м.Полтаві з приводу повернення надміру сплаченого податку у сумі 4 618 176,0 грн. (а.с.51-60).
З квітня по серпень 2016 року між ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» та ДПІ у м.Полтаві тривало листування з приводу такого повернення, у ході якого ДПІ у м.Полтаві висловлювала позицію щодо того, що повернення коштів в сумі більше 50 000 грн. за місяць, здійснюється за погодженням з ГУ ДФС у Полтавській області; в зв'язку із економічною нестабільністю в країні відбулося погіршення результатів фінансово-господарської діяльності підприємств, і як наслідок, скорочення податкових надходжень до бюджету, особливо з податку на прибуток. В зв'язку із чим запропоновано використати надміру сплачені кошти з податку на прибуток в рахунок погашення податкових зобов'язань в майбутніх звітних періодах.
З-поміж іншого, листом від 28.04.2016 року №3562/10/16-01-12-04-25 ДПІ у м.Полтаві повідомила ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», що станом на 26 квітня 2016 року в ІКПП по податку на прибуток за товариством рахується переплата в сумі 2 768 568,82 грн.(а.с.55).
Після звернення ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до суду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі 816/725/16 за позовом ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до ДПІ у м.Полтаві було задоволено позовні вимоги: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Полтаві щодо відмови в складанні висновку про повернення надміру сплаченої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" суми податку на прибуток страхових організацій з відповідного бюджету та поданні його для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві скласти висновок про повернення надміру сплаченої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" суми податку на прибуток страхових організацій з відповідного бюджету та поданні його для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (стосовно надміру сплаченого позивачем податку на прибуток у сумі 2 710 341,82 грн (а.с. 29-31).
04.08.2016 року ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» було повернуто з бюджету зайво сплачену суму 2 710 341,82 грн податку на прибуток страхових організацій (а.с. 61).
Після цього листом № 8015/10/16-01-12-03-22 від 21.09.2016 року ДПІ у м.Полтаві повідомила ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», що станом на 31.10.2015 року вона продовжувала обліковувати суму податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік (самостійно задекларовану з терміном сплати до 19.02.2015 року) у якості податкового боргу, тому за рахунок наступних платежів з даного податку (за декларацією за три квартали 2015 року платником обліковано переплату) ДПІ у м.Полтаві здійснила зарахування цих платежів за календарною їх черговістю у рахунок погашення вказаного податкового боргу (а.с.56).
Описаних фактів учасники справи не спростовували і з ними погоджувалися.
10.11.2016 року з даного приводу ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» знову звернулося до суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 року у справі 816/2042/16 за позовом ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» до ДПІ у м.Полтаві (залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 року) (а.с. 153-163, 37-40) було задоволено позовні вимоги: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо зарахування грошових коштів, сплачених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" за платіжними дорученнями № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015 у якості авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій у рахунок податкового боргу; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо відображення в інтегрованій картці платника податку суми переплати з податку на прибуток страховика у сумі 1 532 687,18 грн, яка виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток страховика, що були перераховані за платіжними дорученнями № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплаченої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" суми податку на прибуток страхових організацій у сумі 1 532 687,18 грн з відповідного бюджету.
Після набрання цим рішенням суду законної сили позивачем було отримано виконавчі листи та ініційовано процедуру примусового виконання судового рішення.
У ході судового розгляду справи судом було витребувано, долучено до справи та досліджено фотокопії матеріалів виконавчих проваджень ВП № 54568412 та ВП №54568797, що були відкриті з виконання виконавчих листів Полтавського окружного адміністративного суду у справі 816/2042/16. Виконавчі листи були видані судом щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо відображення в інтегрованій картці платника податку суми переплати з податку на прибуток страховика у сумі 1 532 687,18 грн; та щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплаченої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" суми податку на прибуток страхових організацій у сумі 1 532 687,18 грн з відповідного бюджету (а.с.147, 187).
У ході вчинення виконавчих дій у даних виконавчих провадженнях державним виконавцем були направлені на адресу ДПІ у м.Полтаві постанови про відкриття виконавчих проваджень із повідомленням про необхідність виконати відповідні зобов'язання. ДПІ у м.Полтаві направлено на адресу державного виконавця відповіді, згідно змісту яких боржник не вважав можливим виконати рішення суду у зв'язку з його незрозумілістю, стверджував про фактичну незгоду з рішенням суду та вчинення судом втручання у повноваження державної фіскальної служби (а.с.170, 196). Звертався за роз'ясненням судового рішення, у якому йому було відмовлено (а.с. 34-35).
Постановами державного виконавця від 21.09.2017 року та від 18.10.2017 року на ДПІ у м.Полтаві було накладено штрафи за невиконання судового рішення без поважних причин (а.с. 174, 178; 205, 210).
ДПІ у м.Полтаві зверталася до судів з позовами про скасування даних штрафів, стверджуючи, що рішення не були нею виконані з поважних причин. Однак у задоволенні таких позовів суди відмовляли, вказуючи те, що поважні причини невиконання судового рішення відсутні ( а.с.225-230).
Постановами від 18.10.2017 року виконавчі провадження ВП № 54568412 та ВП № 54568797 були закінчені на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника. Згідно змісту постанов про закінчення виконавчого провадження, судові рішення залишилися невиконаними, незважаючи на накладення двічі штрафу на посадових осіб боржника та звернення до органів Нацполіції про вчинення кримінального правопорушення (а.с.99-100).
По закінченню виконавчих проваджень, незважаючи на те, що судами було встановлено юридичні факти наявності у ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» переплати з податку на прибуток, права на повернення надміру сплачених сум з даного податку, ДПІ у м.Полтаві продовжила бездіяти та ані не внесла відповідні зміни до інтегрованої картки даного платника, ані не вжила будь-яких інших заходів задля повернення платнику надлишково сплаченого податку.
Згідно поданої суду роздруківки-витягу з інтегрованої картки платника ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», станом на 15.01.2018 року за даним платником облікована сума переплати з податку на прибуток 156 грн. ( а.с.124).
21.09.2017 року ДПІ у м.Полтаві звернулася до ДФС України з листом про надання практичної допомоги, де описувала ситуацію, що склалася з наявним правом ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» на повернення надміру сплаченого податку та просила надати практичну допомогу, не конкретизуючи, у чому така допомога могла б полягати. ( а.с.244-248). За повідомленням представника відповідача на питання суду, відповідь на таке звернення від ДФС України не надійшла.
Таким чином, встановлене рішеннями судів право ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» на повернення сум надміру сплаченого податку на прибуток станом на дату розгляду цієї справи залишається порушеним та нереалізованим.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ж до статті 2 цього ж Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказана норма респондує до частини другої статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 78 Кодексу адміністративного судочинства України внормує підстави звільнення від доказування під час розгляду адміністративних справ.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки вище описано численні судові рішення у адміністративних справах за участі тих же осіб - ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» та ДПІ у м.Полтаві, і ці рішення набрали законної сили, то в цій справі суд виходить з доведеності таких обставин:
-відсутності у позивача податкового боргу з податку на прибуток станом на час розгляду справи;
-протиправності дій ДПІ у м.Полтаві зі зарахування грошових коштів, сплачених ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» за платіжними дорученнями № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, №04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015 у якості авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій у рахунок податкового боргу;
-наявності правових підстав обліковувати в інтегрованій картці платника податку ПрАТ «СК Залізничні шляхи» сум переплати податку на прибуток 1 532 687,18 грн станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом;
-наявності у ПрАТ «СК Залізничні шляхи» права на повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі з бюджету.
Відповідні висновки щодо правозастосування судом вчинені, виходячи з того, що ці факти доведені і не заперечуються учасниками справи в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
З цих же міркувань суд не наводить у цьому рішенні норм податкового законодавства, що регламентують самі підстави повернення надміру сплаченої суми податку, оскільки право позивача отримати таке повернення вже встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2042/16.
Також суд вважає за необхідне процитувати норми Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки саме на них базувалося заперечення відповідача -1 по справі.
Так, згідно з розділом III «Облік надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску», передбачені підстави (документи) для відображення в обліку надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску. Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме:
відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;
виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;
звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 13 Конвенції надає кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції гарантовано захист права власності особи. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Висновки суду щодо правозастосування
Європейський суд з прав людини (надалі також ЄСПЛ) неодноразово трактував порушення зобов'язань держави, пов'язані з податковими правовідносинами, як втручання у суб'єктивне право особи, що передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Наприклад, такі судження ЄСПЛ зробив при розгляді справ «Інтерсплав проти України», «ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР» проти України», «Щокін проти України», інші.
Згідно змісту статті 1 Протоколу № 1, а також наведених рішень судової практики ЄСПЛ, будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Наприклад, у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), Суд нагадував, що « 53.…за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування».
Існуючі в українському законодавстві норми (ст.19 Конституції України, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тощо) також встановлюють такі вимоги до рішень і дій суб'єкта владних повноважень, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини щодо оцінки втручання держави в особисте право: таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету, яка відповідає позитивним зобов'язанням держави, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Аналізуючи в цій справі правовідносини, що склалися, суд, як вже вказано, виходив з того, що право ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» на відшкодування надміру сплаченої суми податків є таким, що доведено, а отже позивач має беззаперечні «легітимні сподівання» отримати повернення цих коштів з бюджету.
Що ж до законності втручання фіскального органу у це право, то суд не знаходить нормативно встановлених підстав для такого втручання.
Фактично заперечення ДПІ у м.Полтаві зводилися до неможливості складення щодо позивача висновку про відшкодування йому з бюджету сум надміру сплачених податків з посиланням на те, що це перешкоджають зробити норми Наказу Міністерства фінансів України № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Такі норми, на твердження відповідача-1 по справі, передбачають можливість облікувати суму надмірно сплаченого податку тільки на підставі документів:
відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;
виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;
звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Оскільки зі вказаного переліку документи відсутні, то, за твердженням відповідача-1, фіскальний орган не може й облікувати переплату позивача до бюджету, а відповідно - й вчинити дії щодо її повернення.
Норми закону, які б надавали фіскальному органу право вчинити за таких обставин відмову у поверненні платнику надмірно сплачених податкових платежів - відсутні.
Суд вказує, що як даний нормативно-правовий акт, так і самі технічні проблеми обліку податкової переплати, жодним чином не можуть вважатися ані законним приводом для позбавлення (чи перешкод у вчиненні) позивача своєї власності, ані надавати бездіяльності фіскального органу ознак «легальної мети».
Констатуючи порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, ЄСПЛ, згідно своєї практики, знаходить порушення доведеним, у разі відсутності законної підстави для втручання, відсутності легальної мети, відсутності розумного балансу між порушеним правом і публічним інтересом.
Так у справі «ТОВ «ПОЛІМЕРКОНТЕЙНЕР» ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заява № 23620/05) … « 16. Суд зазначає, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади в мирне володіння майном має бути законним (див. «Іатрідіс проти Греції [GC]», № 31107/96, § 58, ЄСПЛ 1999-II). Вимога законності, за змістом Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень внутрішнього законодавства і відповідності верховенству права, яке включає в себе свободу від свавілля (див. «Хентріх проти Франції», 22 вересня 1994 § 42, Серія A № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії», № 48191/99, §§ 49-62, 10 травня 2007 р.). 17. Більше того, при будь-якому випадку втручання, в тому числі такого, яке спрямоване на сплату податків, слід дотримуватись «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав особи. В цілому прагнення досягнути такого балансу відображене в структурі статті 1 Протоколу № 1. Необхідний баланс не може вважатись дотриманим, якщо відповідній особі доводиться нести індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших органів влади, «Спорронг і Льоннрот» проти Швеції, 23 вересня 1982 р., §§ 69 і 73, серія А, №. 52)…» (http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-173454).
В даному разі, суд, приймаючи рішення по цій справі, не знаходить ні підстав для порушення права позивача, ні будь-якої обґрунтованої мети такого порушення, визнаючи при цьому надмірність майнового тягара позивача, викликаного фактичним позбавленням власності.
З таких обставин суд прийшов до висновку, що бездіяльність ДПІ у м.Полтаві з невжиття заходів на повернення ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» надміру сплачених податків носить протиправний характер.
Суд усвідомлює, що оцінка бездіяльності фіскального органу з приводу правовідносин, що є предметом справи, вже частково була надана судовим рішенням у справі № 816/2042/16. Однак, суд вважає, що обставини, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, є відмінними і позивач потребує як додаткової оцінки судом дій (бездіяльності) відповідача, так і судового захисту.
При цьому суд вважає за можливе застосувати таку оцінку і захист виключно в часових рамках після закінчення 18.10.2017 року без виконання виконавчих проваджень ВП № 54568412 та ВП № 54568797 (за виконавчими листами, що видані по справі № 816/2042/16). Оцінка бездіяльності ДПІ у м.Полтаві до цієї дати була б пов'язана зі стадією виконання судового рішення, що потребувало б застосування інших процедур правового характеру.
Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» у статті 1 виконавче провадження визначене як завершальна стадія судового провадження, то суд не вважає за можливе у цій справі давати оцінку діям чи бездіяльності боржника та стягувача за виконавчим провадженням.
Однак після закінчення виконавчого провадження 19.10.2017 року, правовідносини сторін продовжилися і усунення порушення права позивача не відбулося, теж продовжилося. Захист права позивача на цій стадії вже не є можливим засобами Закону України «Про виконавче провадження» та засобами судового контролю, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства. При цих обставинах відмовити позивачу у праві на нове звернення до суду за своїм захистом у обставинах, що змінилися, з ймовірністю б означало порушити його право, передбачене як шостою статтею Конвенції: право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; так і статтею 13 Конвенції - право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
На думку суду, не є застосовною до даних правовідносин правова позиція, висловлена Верховним Судом у справі К/9901/1249/17 в постанові від 23.01.2018 року (всупереч твердження представника ДПІ у м.Полтаві). В даній справі йшла мова про повторне звернення підприємства-позивача з вимогами до органу державної фіскальної служби, які вже раніше були вирішені судами в інших справах. Тому у своїй постанові Верховний Суд обґрунтовано вказав, що порушення права позивача має вирішуватися існуючими засобами судового контролю за виконанням раніше постановлених рішень.
У справі ж, що розглядається, засоби судового контролю не є застосовними, оскільки стадія виконання судового рішення на момент звернення позивача до суду є закінченою; заходи примусового виконання не призвели до усунення порушення права позивача; спірні правовідносини та заявлені відповідно до них позовні вимоги є відмінними як від тих, що розглядалися Верховним Судом в справі К/9901/1249/17, так і від тих, які розглядалися судами за попередніми зверненнями ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», й виникли у тому числі вже після завершення стадії примусового виконання судового рішення.
Таким чином, суд змушений констатувати допущення відповідачем-1, ДПІ у м.Полтаві, протиправної бездіяльності, що проявилася в невжитті заходів з повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Залізничні шляхи України" надмірно сплачених грошових зобов"язань з податку на прибуток у сумі 1 523 687,18 грн., і була допущена з 19 жовтня 2017 року.
Суд знаходить незастосовною до даної справи правову позицію Верховного Суду України, неодноразово ним висловлену, щодо того, що стягнення коштів на користь платника є неналежним способом захисту порушеного права, а належним способом є зобов'язання вчинити відповідні дії уповноважених державних органів з подання відповідного висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.
З фактичних обставин цієї справи та з'ясованої позиції відповідача-1, ДПІ у м.Полтаві, слідує, що подання такого висновку фіскальною службою до органів держказначейства та застосування звичайної процедури повернення надміру сплаченого податку на прибуток не є можливим з нормативно-правових та технічних причин.
Адже сам відповідач-1 стверджував, що норми Наказу Міністерства фінансів України № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачають можливість облікувати суму надмірно сплаченого податку тільки на підставі документів:
відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;
виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;
звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність перелічених документів та технологічного файлу вже фактично унеможливило виконання органом фіскальної служби своїх обов'язків по складенню висновку щодо повернення надмірно сплаченого податку.
Відповідно, констатувавши факт порушення права позивача на майно та необхідність це порушене право захистити, суд не вважає за можливе у цій справі захистити порушене право особи у спосіб, інший як стягнення надміру сплаченого податку на його користь з бюджету. При цьому суд вважає, що має право застосувати такий вид захисту, у зв'язку з пунктом 10) частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка дає суду повноваження застосовувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У зв"язку зі задоволенням позовних вимог суд також приймає рішення повернути позивачу понесені ним витрати зі сплати судового збору в силу статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи України" (м.Полтава вул.Шевченка, 3 ЄДРПОУ 22523595) до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (м.Полтава вул.Європейська, 155 ЄДРПОУ 21049714), Управління Державної казначейської служби у м.Полтаві Полтавської області (м.Полтава вул.Небесної Сотні 1/23 ЄДРПОУ 38019510) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів з повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Залізничні шляхи України" надмірно сплачених грошових зобов"язань з податку на прибуток у сумі 1 523 687,18 грн., допущену Державною податковою інспекцією у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області з 19 жовтня 2017 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи України" суму надмірно сплачених грошових зобов"язань з податку на прибуток у розмірі 1 523 687,18 грн. (один мільйон п"ятсот двадцять три тисячі шістсот вісімдесят сім гривень вісімнадцять копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи України" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 24 190,32 грн (двадцять чотири тисячі сто дев"яносто гривень тридцять дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 березня 2018 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков