Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
12 березня 2018 р. Справа № 820/396/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,
за участю:
представник відповідача - Лісовської О.Ю.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не перерахунку невірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання пенсіонером нових документів та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 16.09.2017 року в розмірі який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в розмірах зазначених у довідці Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 року по 31.08.2017 року - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 16.09.2017 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в розмірах зазначених у довідці Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 року по 31.08.2017 року, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 16.09.2017 року.
Крім того позивач просить: подати протягом 15 днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено посилання на положення ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зміст постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, постанови Верховного Суду України від 20.10.2015 року № 21-2942а15 та від 10.03.2015 року № 21-70а15, серед іншого зазначено посилання на положення ст.ст. 43, ч. 5 ст. 45, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В підготовчому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст та обґрунтування адміністративного позову. В судове засідання 12.03.2018 року позивач та представник позивача не прибули надавши заяви від 27.02.2018 року та 05.03.2018 року про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши відзив на нього, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості відповідно до положень законодавства.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Керуючись ч. 1 ст. 90 КАС України з метою безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, судом встановлено наступні обставини призначення позивачу пенсії та стверджуваних позивачем порушень пенсійного законодавства з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
ОСОБА_1 , 14.04.2015 року видано посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з наказом від 15.09.2017 року № 483-ос позивача виключено із списків особового складу регіонального управління та всіх видів забезпечення.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України 25.10.2017 року за №11/ПВ-7641 складено подання про призначення пенсії для позивача. При складанні подання серед інших документів враховано зміст грошового атестату № 42, довідки до грошового атестату № 42 від 15.09.2017 року про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії полковнику ОСОБА_1 ..
Згідно з протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.11.2017 року позивачу призначено пенсію у розмірі 6866,86 грн., пенсія у зазначеному розмірі не була визнана з боку позивача такою, що призначена у відповідності до положень законодавства.
Позивач з заявою від 11.01.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 15.01.2018 року. Згідно зі змістом заяви просив про перерахунок пенсії у зв'язку із невірно обчисленим розміром при призначенні пенсії та наданні пенсіонером нових документів.
До заяви з боку позивача надано довідка Східного регіонального управління прикордонної служби України про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 року по 31.08.2017 року, копія якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с. 25).
В контексті законодавчого підґрунтя суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі за текстом - Закон № 2011-XII) зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За пунктом 2 статті 15 Закону N 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (яка діяла на час звернення позивача) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Станом на 01.03.2018 року Постанова № 889 Кабінет Міністрів України втратила чинність, проте аналізуючи положення законодавства у ретроспективі по відношенню до позивача суд зазначає, що на час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).
Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Надалі до постанови N 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.
13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 161, яка втратила чинність 01.03.2018 року, згідно з якою назва і пункт 1 постанови N 889 викладені в новій редакції.
Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 постанови N 161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.
При цьому зміни, що вносилися до постанови N 889, істотно не зачіпали положень пункту 2 цієї постанови.
На виконання постанови N 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року N 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за N 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
Разом з тим положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України втратили чинність 16.12.2016 року згідно з наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Зокрема, в пункті 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у пункті 2 статті 9 Закону N 2011-XII.
За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції (в редакції від 15 листопада 2010 року)).
Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підходи до розуміння положень постанови № 889 з наступними редакціями у системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011-XII та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою N 889з наступними редакціями , не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Причому, як зазначається в рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, визначається виключно законами України. В свою чергу граматичний аналіз положень першого речення частини третьої статті 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави стверджувати, що слова «надбавок, доплат, підвищень» є вставленою конструкцією словосполучення «нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення», яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.
З аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо. Відтак, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.
Що стосується правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 10 березня 2015 року в справі № 21-70а15 та на яку посилається позивач та представник позивача, щодо необхідності віднесення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то з цього приводу суд зазначає, що в указаній правовій позиції не враховане рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015, оскільки останнє прийняте після винесення постанови Верховного Суду України. До того ж в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року в справі № 21-70а15 вказано, що відповідні суми враховуються при обчисленні (перерахунку) пенсії, якщо з них були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний соціальний внесок).
З наявних довідок про грошове забезпечення, на підставі яких позивач просить здійснити перерахунок пенсії, не можна встановити, що із спірних сум сплачувався єдиний соціальний внесок.
Так, довідка про заробітну плату надається згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (підпункт 3 пункту 2.1 розділу II Порядку).
Згідно пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою або організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Зазначеним вище вимогам позивача довідка про грошове забезпечення не відповідає, зокрема, в ній не зазначено, чи видана вона на підставі первинних документів, не вказано місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Оскільки обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, то подана позивачем довідка не може бути прийнята для обчислення пенсії з урахуванням зазначеної в них показників.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року в справі № 21-11а15.
Зазначена правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду України від 20.02.2018 року у справі № 286/2987/16-а, № К/9901/1465/17.
Окремо суд зазначає, що щомісячна додаткова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зазначена правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду України від 27.03.2017 року рішення № 65860662 по справі № № 761/21775/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням встановлених обставин адміністративної справи та керуючись положеннями наведеного законодавства та враховуючи положення ч. 5 ст. 242 КАС України суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 КАС України.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.03.2018 року.
Суддя Супрун Ю.О.