Справа №167/1031/17
Провадження №2/167/7/18
07.03.2018 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сіліча І.І.,
секретарі судових засідань - ОСОБА_1,
за участю позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рожище цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю,
17 серпня 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є спадкоємцем за заповітом 1/4 частини житлового будинку з господарськими і побутовими будівлями, спорудами та земельної ділянки, площею 0.07 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій, 28, Волинської області. 1/2 частина даного будинковолодіння належала його батькові ОСОБА_8, вказана частина будинку була спільною власністю подружжя, так як була побудована в шлюбі, друга частина належала його дядькові ОСОБА_9, який помер 26.12.1993 року та дана частина належить його дочці ОСОБА_10, яка прийняла її як спадщину після смерті батька. Згідно архівного витягу від 13.03.2017 року № 888/01 20, рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради від 20.08.1996 року № 108 його матері було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0.07 га. по вул.Н.Ужвій, 28 в м.Рожище. Батько позивача заповів 1/4 частину даного будинковолодіння його сестрі - відповідачу ОСОБА_6, яка належну частину спадкового майна після смерті батька прийняла та оформила відповідні правовстановлюючі документи. Мати позивача ОСОБА_11 померла 01.04.1998 року, після її смерті відкрилася спадщина на 1/4 частину даного будинковолодіння та земельну ділянку, площею 0.07 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій, 28, Волинської області. Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно. Просить визнати за ним, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: 45100, м.Рожище, вул.Н.Ужвій, 28, Волинської області право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та будівлями, земельну ділянку, площею 0.07 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходяться в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій, 28, Рожищенського району, Волинської області, як на спадкове майно за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_11, яка померла 01.04.1998 року.
В судовому засіданні позивач та відповідач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити, в задоволенні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 просять відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради в судове засідання не з'явилася, 30.08.2017 року подано до суду клопотання, просять справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно слухати у відсутності представника.
Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, у задоволенні позову просить відмовити. Щодо позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю просить їх задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судовим повідомленням (а.с. 143).
Тому, суд ухвалив провести судовий розгляд справи у відсутності представника відповідача ОСОБА_5 міської ради, відповідача ОСОБА_6.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який діє з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядають за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який діє з 15.12.2017 року.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, кожна сторона відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 77, 78 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.
Судом встановлено, що 1/2 частина будинковолодіння в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій (раніше вул. Тельмана), 28, Рожищенського району, Волинської області, рік забудови - 1962 рік, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_11, так як отримана ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про одруження серії ЯУ № 120036 від 19.10.1953 року (а.с.11), свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 28.10.1962 року (а.с.14-17), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.74-75).
Однак, за життя ОСОБА_11 свою частку в спільному майні подружжя не виділила.
Відповідно до свідоцтва про смерть І-ЕГ № 003767 від 18.12.1995 року ОСОБА_8 помер 16 грудня 1995 року (а.с.10).
Оскільки спадкодавцем ОСОБА_8 складався заповіт, то в силу вимог ст.534 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року) спадкоємцем за заповітом 1/4 частини житлового будинку з господарськими і побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області після смерті ОСОБА_8 була відповідач ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку від 25.03.2011 року (а.с.20), технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 05.04.2011 року (а.с.76-82). Іншу 1/4 частину даного будинковолодінння, що залишилося не заповіданим, в силу вимог ст.ст. 529, 537 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року), як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8М . прийняла ОСОБА_11Ф, як дружина спадкодавця, спадкових прав не оформила.
Відповідно до повторного свідоцтва про смерть від 04.03.1999 року ОСОБА_11 померла 01 квітня 1998 року (а.с.6).
Так-як спірні правовідносини виникли в минулому, то на думку суду при їх вирішенні слід керуватися законодавством, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.
Згідно ст.524 ЦК Української РСР (в редакції від 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Оскільки спадкодавцем ОСОБА_11 02.06.1997 року складався заповіт, то спадкування відбувалося за заповітом. В силу вимог ст.534 ЦК Української РСР (в редакції від 1963 року) спадкоємцем за заповітом 1/4 частини житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, який знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області, після смерті ОСОБА_11 був її син - ОСОБА_2 (а.с.9), як особа зазначена в заповіті (а.с.12).
Статтею 549 ЦК Української РСР (в редакції від 1963 року) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи/або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Факт прийняття спадщини позивачем шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернення до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини стверджується ксерокопіє паспорта останнього про місце його реєстрації (а.с.7), повідомленням ОСОБА_5 державної нотаріальної контори від 14.02.2011 року № 129/01-16 (а.с. 19).
Одна друга частина житлового будинку № 28, що знаходиться по вул.Н.Ужвій належала дядькові позивача - ОСОБА_9, який помер 26.12.1993 року та дана частина належить його дочці ОСОБА_10, яка прийняла її як спадщину після смерті батька, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.03.2010 року (а.с.21).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 326/02-31 від 27.06.2017 року ОСОБА_5 державної нотаріальної контори вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця ОСОБА_11 на спадкове нерухоме майно: 1/4 частку житлового будинку № 28, що знаходиться по вул.Н.Ужвій (раніше вул. Тельмана), що в м.Рожище Волинської області (а.с.22).
Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 від 19.04.2017 року ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Волинської області становить 62699.00 грн. (а.с. 23). Таким чином, відповідно ринкова вартість 1/4 частини даного будинковолодіння становить 15674.75 грн..
З копії спадкової справи № 137 від 28.09.1998 року до майна померлої ОСОБА_11 вбачається, що позивач ОСОБА_2 28.09.1998 року звернувся в ОСОБА_5 державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_11 (а.с.34-36).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом 1/4 частини будинковолодіння, прийняв спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернення до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити і визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла 01 квітня 1998 року.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тому, щодо позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, площею 0.07 га. в м.Рожище по вул.Н.Ужвій, 28, Волинської області, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні у 1951 році батькові позивача ОСОБА_8 виділено ділянку під будову жилого будинку по вул.Тельмана в м.Рожище, в розмірі 0.06 га, що стверджується архівним витягом з протоколу засідання виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної Ради депутатів трудящих Рожищенського району Волинської області від 15.09.1951 року № 7 (а.с.18) та 1/2 частина будинковолодіння в м.Рожище по вул. Наталії Ужвій (раніше вул. Тельмана), 28, Рожищенського району, Волинської області, рік забудови - 1962 рік, була зареєстрована за ОСОБА_8, що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 28.10.1962 року (а.с.14-17) і належала згідно ст. 22 КпШС УРСР батькам позивача на праві спільної сумісної власності, як майно набуте подружжям за час шлюбу. Дана обставина також підтверджується і копіями документів, наданих до позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 (а.с.69, 70, 71).
Тобто 1/2 частина даного будинковолодіння була збудована на площі 0.06 га..
Пізніше 1/4 частина будинковолодіння після смерті ОСОБА_8 була успадкована відповідачем ОСОБА_6 на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою Волинської області 13.10.1994 року та якій видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку від 25.03.2011 року (а.с.20). Однак при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку питання щодо надання у власність ОСОБА_6 відповідної частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй на праві власності 1/4 частини будинку вирішено не було.
Нормами ч.2 ст. 6, ч.1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК України (1991 року) передбачалося набуття громадянами права власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину та виникнення права власності після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання державного акта про право власності на землю.
Аналогічними за змістом нормами ст. 81 ЗК України також передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.
Рішенням від 20.08.1996 року № 108 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_11, в розмірі 0.07 га. по вул.Н.Ужвій, 28 в м.Рожище, що стверджується архівним витягом з протоколу засідання виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради Рожищенського району Волинської області від 20.08.1996 року № 9 (а.с.18), довідкою виконкому ОСОБА_5 міської ради від 22.07.1999 № 261-18 (а.с.13).
Нормами ст. 30 ЗК Української РСР (1991 року) в імперативній формі передбачалося автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у підпункті ґ пункту 18 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що перехід права власності на об'єкт нерухомого майна в період до 1 січня 2002 року тягло автоматичний перехід права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 445/02-31 від 29.08.2017 року ОСОБА_5 державної нотаріальної контори вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів ( виготовленого державного акта на право власності на земельну ділянку) на ім'я померлої ОСОБА_11 на спадкове нерухоме майно: земельну ділянку, площею 0.07 га. з призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул.Н.Ужвій, 28, що в м.Рожище Волинської області (а.с.45).
Тому суд, приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_11 могла заповісти лише ту частину земельної ділянки, що пропорційна належній їй на праві власності частці будинку, а не всю земельну ділянку, що порушує права відповідача ОСОБА_6 та позбавляє останню користуватися належною часткою у домоволодінні й обслуговувати свою частину житлового будинку та відповідну частину приналежних до нього господарських будівель і споруд, а тому в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, площею 0.07 га. для будівництва та обслуговування вище вказаного житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері слід відмовити.
09 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 29 листопада 2017 року допущено ОСОБА_7 до участі в справі, як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
В заявленому позові ОСОБА_7 обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що він разом із своєю сім'єю проживає в житловому будинку, розташованому по вул.Н.Ужвій, 28 в м.Рожище з 1985 року по даний час. Фактично, він проживає в тій частині житлового будинку, на яку просить позивач ОСОБА_2 визнати право власності. З огляду на безперервний строк проживання в будинку та, відповідно, володіння ним, дату реєстрації місця проживання та відкритого ведення господарства, вважає, що має правові підстави для набуття права власності на 1/4 частину будинку за набувальною давністю, просить суд визнати за ним право власності на 1/4 житлового будинку № 28 по вул. Н.Ужвій в м.Рожище, загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 34.0 кв.м., допоміжною 31.2 кв.м. за набувальною давністю, стягнути з відповідача ОСОБА_2 половину понесених судових витрат.
Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_13, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю слід відмовити виходячи з наступного.
У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України правила статті 344 Цивільного Кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна від 05.04.2011 року спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_6 набула права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими і побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_5 держконторою 25.03.2011, реєстр № 356 (а.с.77, 87, 80).
З ксерокопії паспорта громадянина України ОСОБА_7 вбачається, що останній зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 жовтня 2001 року (а.с.62-68). Дана обставина стверджується і будинковою книгою (а.с.97-98) та показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_13.
Тому суд, приходить до висновку, що 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області, яка є предметом спору, в силу вимог ст.ст. 529, 537, 549 ЦК Української РСР ( в редакції від 1963 року), як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 прийняла ОСОБА_11Ф, як дружина спадкодавця, спадкових прав не оформила, тому спадкоємець ОСОБА_11 за заповітом - ОСОБА_2 набуває право власності на спірне майно в порядку спадкування, а не ОСОБА_7 за набувальною давністю, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю слід відмовити.
На підставі ст.ст. 524, 529, 534, 537, 549 ЦК України (в редакції від 1963 року), ст. ст. 6, 22, 23, 30, 81 ЗК Української РСР (1991 року), постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. ст.328, 344 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 263, 259, 265, 268, 269, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м.Рожище по вул. Н.Ужвій, 28, Рожищенського району Волинської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла 01 квітня 1998 року.
В решті позовних вимог відмовити.
В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо рішення за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Рожищенський районний суд Волинської області.
Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 березня 2018 року. Рішення в повному обсязі виготовлено 16 березня 2018 року.
Суддя Рожищенського районного суду І.І.Сіліч